Громадський Простір

Наповнений різними подіями, подекуди складний, вже другий пандемічний, з новими нормальностями та старими проблемами, часом, з перемогами, але не без челенджів рік — підходить до завершення. Попереду — сподівання на краще, але й чітке усвідомлення того, що роботи багато. І якщо нас чомусь і навчили останні 2 роки, так тому, що зміни, непередбачуваності  — невід’ємна частина нашого життя. Але гаразд, можемо сказати, що ми з усім (ну, майже з усім) впоралися, чомусь давали раду, як могли, в чомусь виросли, в чомусь набули нових навичок, а ще щось — є маяком, на який треба йти, перепочиваючи в дорозі. Ми точно знаємо, що одна із запорук підтримки свого внутрішнього вогника — це можливість підбити підсумки, поділитися історіями успіху, відслідкувати вплив своїх дій. 

Наприклад, у спільному з “Або – Агенція медійного росту” опитуванні ми запитували в НУО про те, якими своїми досягненнями задоволені та яким чином відстежують історії успіху та впливу. І серед варіантів відповідей наші респонденти називали: дієву краудфандингову кампанію, професійні відеоролики та власні буктрейлери, створення першого в місті Освітнього хабу, успішні адвокаційні кампанії, добре налагоджену співпрацю зі ЗМІ, проведення аукціону проєктів молодіжних ініціатив та багато-багато різного. А щоб відстежити свої успіхи — робили аналіз контенту, репостів, відгуків учасників проєктів, статистики у мережах та Google Analуtics, опитували колег… Більше про результати опитування ми поділимося вже на початку року. 

Справді, час на оцінювання, на осмислення відгуків важливий, наче погляд в небо — за сенсами, аби продовжити свій усвідомлений рух, рух з метою. І щоб почути, як цей рік оцінюють у своїх історіях успіху НУО, Громадський Простір поспілкувався наживо з представниками/цями регіональних громадських організацій з Чернівців, Львова, Донеччини, Херсонщини та Чернігівщини. Ми запитали і про головні меседжі року, якими вони хочуть поділитись з колегами. Окремо вкраплюємо Просторові  публікації, інтерв’ю з активіст(к)ами, які також певним чином віддзеркалюють динаміку та настрої цього року,  розповідають про актуальні теми, дієві ініціативи, успіхи сектору, які безумовно вартують уваги.

5 ініціатив, що стали історіями успіху в 2021-му 

“Ідея. Дія. Результат” та партнерство семи громадських організацій

“Для нас історіями успіху є ініціативи, які стають сталими, які починають самі розвиватися як самостійні організації. Такою історією успіху для нас є ГО Центр розвитку громад Ідея. Дія. Результат у Вижниці, яку ми вже прийняли в партнерство, яка сама вже стала ресурсом, — зауважує Ігор Бабюк, Товариство Український Народний Дім в Чернівцях. — Ми є партнерством семи громадських організацій, які об’єдналися для того, щоб розвивати громадянське суспільство в області. Це партнерство, яке позиціює себе як мультифункціональний ресурсний центр та надає допомогу різним громадським ініціативам Чернівецької області.  А “Центр розвитку громад” вже настільки став самодостатньою організацією, розвинувся до такого рівня, що вже іншим надає подібну допомогу — і ресурсну, і експертну, і менторинг тощо. 

По регіонах люди досить зневірилися. Особливо, якщо це команди з 1-2 активістів, а так воно зазвичай і є в громадах, то, не маючи фінансової підтримки, вони або виїжджають закордон, або переходять в інший сектор, зокрема, бізнес та забувають про громадський активізм. Тому дуже цінуємо людей, які починають щось робити — у межах проєктів чи поза, але в яких є ідеї. Розбудувати сектор в громаді — це дуже складно. На це треба декілька років. Ми проаналізували на основі цієї організації — Центр розвитку громад — треба десь 5-6 років, аби розвинути організацію до такої самодостатності, щоб вони розуміли, що робити з громадською ініціативою, що робити з залученням проєктних коштів, як самим написати проєкт та отримати грант.

А починала команда Центру з того, що виграла невеличкий проєкт на 1 тис. доларів, потім їх запросили в Польщу в межах програми “Сильні локальні громади — ключ до успіху реформи самоврядування” від Фонду “Освіта для демократії” за сприяння спілки Громадські ініціативи України. Можете собі уявити — 90% людей, які вирушають до Польщі, їдуть як на екскурсію. А юнак Роман Ярема із міста Вижниця, який туди поїхав, привіз звідти партнерську організацію — і вони вже роблять три партнерські проєкти між громадами. Це ініціатива невеликої громади, що вийшла на таку самодостатність”.

Діджитал рішення від Хабу громадянського суспільства на сході України 

“Якщо говорити про специфіку діяльності нашої команди, то ми активно працюємо над популяризацією інструментів локальної демократії, консультуємо з написання проєктів та культивуємо підхід моніторингу й оцінки, якщо говорити про ефективність діяльності, — розповідає Світлана Агаджанян, комунікаційниця ГО “Точка доступу “ (Донеччина). — Нашими користувачами послуг є органи місцевого самоврядування, активні мешканці та мешканки, які утворюють ініціативні групи, та самі громадські об’єднання.

“Точка доступу” виконує функції хабу громадянського суспільства на сході України, в межах нашої діяльності — Донецька, Луганська, частково Харківська та Запорізька області, залежно від специфіки роботи. Якщо говорити про період локдаунів і виникнення у нашому житті пандемії — ми перейшли на частково дистанційний режим роботи, проводили консультації, щоб люди не втратили контакту з владою, щоб влада могла адаптуватися в умовах змін і частково надавати послуги на відстані.

Також була розроблена система моніторингу і оцінювання. Платформа mio.dostupoint.org.ua/login дозволяє зробити, власне, і самооцінку з точки зору ініціаторів проєкту, і в тому числі залучити партнерів для того, щоб подивитися на свій проєкт чи втілену ініціативу іншими очима, збоку, тобто цільової аудиторії, бенефіціарів, партнерів, які були до цього дотичні. 

 Інші матеріали з корисностями та натхненними прикладами:

• ProstirTalks: Локальна взаємодія. Як через комунікацію відшукати довгостроковий win-win?
  
• Проблеми партисипації: як громадськості активніше долучатися до планування міського розвитку
• Як вилікувати економіку регіонів від наслідків COVID-19. Досвід Херсонщини
• Зі швидкістю Вінниці: у чому секрет успіху міста

Як молодь побачила громаду

“Цього року в нашу громаду зайшла програма DOBRE, і наша організація якраз подала проєкт для того, щоб активізувати молодь не тільки міську, але й сільську. Ми зробили проєкт “Громада в об’єктиві молоді”, — розповідає Володимир Онищук, голова ради молодіжної організації “Альтернатива”, директор молодіжного центру КУБ (м. Корюківка, Чернігівська область). — Суть у тому, щоб навчати молодь з сільської і міської громади фотомистецтву. Ми запрошували фотографів розповісти про мистецтво фотографування, як обробляти фото, як працювати з соціальними мережами. Але наша найважливіша ціль — щоб молодь через цей проєкт побачила і проблеми, і переваги, які є в нашій громаді. Після кожного уроку вони мали завдання зробити 4 фото — 2 фото про те, чим вони пишаються, і 2 фото про те, що б вони хотіли змінити в громаді, тобто, які вони бачать проблеми. Ці фото надсилали нам. До того ж, за фото, яке набере більше вподобайок у фейсбуці та інстаграмі, їх автори отримували грошовий приз — 3 тисячі гривень. 

З цих фотографій ми зробили фотовиставку, яку презентували в нашому молодіжному центрі “Куб”, та запросили туди представників місцевого самоврядування, мера, депутатів, старост, громадських активістів. Таким чином ми показали представникам влади те, як молодь бачить нашу громаду — чим вона пишається й те, щоб вона хотіла змінити. 

Коли ми презентували вже наші напрацювання, виявили багато проблем, які стосувалося саме сіл — закинуті будинки, дороги, погане освітлення на деяких вулицях, проблеми з будинками культури… Молодь це показала. З іншого боку, ми побачили позитивні речі, які є в нашій громаді, і що їх все-таки набагато більше. Приємно, що влада почула про проблеми, взяла їх до уваги. Наша молодіжна рада написала звернення до мера і до депутатів. Далі з цією презентацією ми подорожували по селах нашої громади та спілкувалися з молоддю про те, як вони бачать проблеми й переваги громади. 

Завдяки цьому проєкту ми скомунікували з молоддю громад, домовилися з ними про співпрацю, тому що розуміємо, що найбільше, чого не вистачає молоді у сільській місцевості — це спілкування. Адже місць для дозвілля у них просто немає. Клуби або не опалюються, або зачинені. Тому ми знайшли вихід із таких ситуацій — створили телеграм-чати, доєднали до них сільську молодь. Вже домовилися про спільний захід в Корюківці, будемо їх запрошувати. Також домовилися двічі на місяць їздити в села з кінопоказами, з настільними іграми, а в одній громаді збираються грати волейбол.

В основному ми працюємо з міською молоддю, але це потрібно і сільській молоді. Будемо чесними, сільська молодь активна, але часто в неї немає так багато різних можливостей. Гадаю, цьогорічний проєкт — один із кращих, адже ми змогли навести контакти з молоддю та будемо продовжувати спільну роботу”. А нині активна команда мандрує Чернігівщиною з фільмом “Неповнолітні”,  який зняла молодь Корюківської громади. У зніманні фільму підліткам допоміг Корюківський молодіжний центр “КУБ”.

Інтерв’ю про локальні історії успіху: 

• Ірина Ткаченко: Ми всі трішки Ілони Маски — вашим космосом може бути громада: “Ми не організація сама в собі, адже у нас є принцип ділитися ідеями, принцип допомагати іншим”. 
• Оксана Глєбушкіна: наша суперсила — це побудова різних партнерств: “Ми точно знаємо, що вміємо надихати, адже свого часу допомагали організаціям створюватися. До нас приходили активні люди, які збиралися докупки”. 
• Олександр Чепур про Мистецтво перемагати булінг: “Важливо бути уважними до ваших аудиторій чи клієнтів. Часто під час заходів учасники самі піднімають важливі проблеми, які їх турбують і самі пропонують шляхи їх вирішення”.
• Олена Данілова про міжсекторну синергію: вибудувати довіру — це довгий шлях і багато роботи: “Зазвичай, ми намагаємося так робити в кожному проєкті — шукати ось ці точки дотику. Тут важливо поговорити про прозорість і партнерство. Ми завжди звітуємо“.
• Громадська Хмельниччина — на зв’язку: “Активні громадяни зрозуміли, що потрібно розвивати людський потенціал: онлайн навчання стали ще доступнішими та ефективнішими. В успішних громадах почався розвиток та презентація своїх ініціатив та ідей”.

Інструментарій для надання психо-соціальної допомоги 

“Наша організація ще в 2014 році вже працювала в онлайні. Вона почала свою роботу з формату скайп-тренінгів, в нас вже була основа. І коли почався карантин, ми собі спокійно розширювали ту діяльність, яку вже виконували, — розповідає Віталій Харечко, фахівець з адвокації ГО “Девелопмент Фаундейшн”. — Щодо історії успіху, то перше, про що хочеться сказати — на запрошення ООН ми зробили курс для лідерів (ок) громадських організацій, який передбачав, зокрема, те, як адаптуватися до нових умов, як переформатувати свою роботу, як писати проєкти, виходячи з нових обставин, як зберегти психологічну стійкість, як відновлюватися. Адже працювати в онлайні — це достатньо виснажливо, особливо, якщо ти працював раніше в офісі, а зараз доводиться з дому і це треба поєднувати з домашніми справами. Це була така серія тренінгів для лідерів, які могли би допомогти собі, сприяти своєму відновленню, допомогти своїй організаційній спроможності і організувати своїх працівників, волонтерів чи членів ГО, щоб краще, ефективніше працювати. 

У 2021 році ми фіналізували один з наших проєктів — йдеться про проєкт “Відновлення Донбас“. Він включав декілька компонентів, зокрема, безпосередню підтримку, допомогу жителям Донецької і Луганської областей — ветеранам, переселенцям та їхнім родинам. Ми розробили для команди психологів, яка складалася в середньому з 20 провайдерів психосоціальної допомоги (психологи, капелани, соціальні працівники), мобільну аплікацію, що дозволяє оцінювати стан клієнтів. Для того, щоб, з одного боку, зрозуміти, в якому стані перебуває їхній клієнт, а також відслідкувати тенденцію, чи допомагає робота з ним. Кожну третю консультацію психологи проводили скринінг-оцінку стану клієнта. 

Мобільна аплікація — це компонент збору даних результатів скринінгів. Всі дані були знеособлені, ми збирали самооцінку без прив’язки до особистих даних (ім’я, прізвища, телефону тощо). Ці дані мав тільки сам психотерапевт. У травні ми фіналізували цей перший етап, дані обробляв Веслеєнський Університет (США), який є партнером в реалізації цього проєкту. З одного боку, Університет навчав наших психологів соматичній методології — впродовж цілого року відбувалися підтримуючі зустрічі з психологами. А з другого боку, в структурі Університету є аналітичний центр, який отримував оті знеособлені дані, опрацьовував їх і на фіналі якраз видав результати проєкту, які можна було подивитися в цифрах. 

“Постійно практикую відновлення, інакше не зможу цим поділитись із клієнтами, яких зараз значно більше аніж у 2015-му. Наші проєкти зараз, в першу чергу, налаштовані на те, як відновлюватись психологічно. Реабілітація після ковіду необхідна серйозна, тож рівень психологічних засобів відновлення — це основний інтерес більшості донорів і клієнтів. Є соматична методологія, якою з нами поділився наш партнер — Wesleyan University”, — розповіла Марта Пивоваренко (м. Львів), експертка з психологічних досліджень ГО Development Foundation. Більше лідерів та лідерок сектору розповіли про методи запобігання вигоранню в пандемічні часи в матеріалі Активізм, пандемія, вигорання: знайти точку опори у мінливому світі.

Зараз ми активно шукаємо дофінансування. Потрібно покращувати сам додаток, він дозволяє робити оцінку ефективності будь-якого психотерапевтичного інструменту. Бо тут є три компоненти: психолог як людина, яка може чи не може допомогти, друге — це психотерапевтичний інструмент, яким володіє психолог (тобто наскільки він ним володіє і наскільки він допомагає в певному випадку), і третє — це контекст того, в якій ситуації відбувається консультація.  

Ще кілька інтерв’ю з важливими месеждами: 

• Дінара Касимбекова: в Україні є можливості робити зміни: “Хоча я не ідеалізую Україну, тут теж є певні проблеми. На мою думку, українське громадянське суспільство дає відчуття підтримки, якщо маєш якусь проблему”. 
• Інна Підлуська: якщо сьогодні щось не вийшло — це не обов’язково “зрада”: “Подивімся по сусідах і одразу видно, що зробило українське громадянське суспільство. Я, наприклад, переконана, що такі речі, як фальсифіковані вибори чи авторитарний, з диктаторськими замашками діяч — є неприйнятними в Україні”.
• Анна Бондаренко: у нашому просторі волонтерства стає все більше: “Мені здається, ще одна з речей, за які маємо поставити собі високий бал — це те, що волонтерство стає все більш відомим. Якщо раніше, аби стати волонтером, треба було когось знати, бути дуже наполегливим, то зараз набагато легше знайти інформацію про такі ініціативи  —загуглити, знайти в Інстаграмі, побачити постери на вулицях, десь в школі чи в університеті запитати”.
• Марія Артеменко: Гнучкість і чесність допомагають творити зміни попри кризу: “Лідерство, напевне, й існує для того, щоб приймати рішення — в моментах, коли немає однозначних правильних відповідей”.
• Успіх Українського Проєкту — це боротьба не лише за громадян Сходу, але й Півдня: “Маємо продовжити модернізацію на новому рівні. Важливо дати людям надію й перспективу — що не треба залишати цей регіон, а просто відновлювати та робити модерний Південь. Важливо знайти цю можливість”.    

Громаді потрібні “Крила” 

“Цей рік я б назвала волонтерським роком. У нас не було великих проєктів, ми реалізували два невеличких від Британської Ради, та це і дало нам можливість подивитися на справи під іншим кутом. Тому ми створили Креативний простір для молоді Білозерської ОТГ «КРИЛА» на базі нашої організації, — розповідає Елла Петренко, керівниця Білозерського центру регіонального розвитку (Херсонська область). — Метою діяльності центру є сприяння соціалізації та самореалізації молоді, інтелектуальному, моральному, духовному розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу, підвищенню рівня мобільності молоді та ін. 

Непросто ми переживали локдаун, тому що не були готові до онлайн-режиму, не було потрібних цифрових навичок. Але вчилися ми дуже швидко, хоча не завжди все виходило. 

Зараз у нас кипить життя, працює, зокрема, і жіночий клуб. Але все це абсолютно на волонтерських засадах — люди рухають це своїм ентузіазмом. Також маємо активності для дітей і підлітків — до нас, наприклад, приходили матері, щоб організувати для своїх дітей дозвілля, щоб у них був простір для спілкування.

Криза, так чи інакше, сприяє трансформації. Ми вже працюємо давно, і кожного разу змінюємося — десь на краще, десь трохи рухаємося повільніше, а потім надолужуємо, але це постійна зміна. Так само змінюється наше громадянське суспільство, як і все суспільство загалом”. 

Кейси і лайфхаки:

• Із пожежників в натхненники. Як будувати стосунки з громадами через діалог: “Кожного кварталу ми з колегами надсилаємо анкети, де питаємо по пріоритетам та планам у роботі. Раз на рік ми проводимо глибинні інтерв’ю. Ми цікавимось проблемами та потребами громад”.  
• Кожна історія соціального підприємництва — унікальна: “Соціальне підприємництво стимулює соціальні зміни, а сам результат та його тривала дія призводять до позитивних змін у житті суспільства”. 
• Із офлайну в онлайн: кейс “Фестивалю ідей” від КримSOS: “Окремий фронт робіт — вибір спікерів на обрану тему. Важливо, щоб людина розуміла та емпатувала вашій аудиторії, меті заходу та загалом місії вашого проєкту”.
• Волинські НУО не забувають про публічне звітування навіть в час турбулентності: “Як показує практика, звітування — хороший спосіб мережування громадського сектору”.
  
• Любов Галан: ніколи не беріться за роботу зі спільнотою, в яку щиро не вірите: “Я б порадила кожній організації чи ініціативі розробляти для себе такі правила взаємодії зі спільнотами, якщо вона з ними працює”. 

Меседжі-побажання на прийдешній…

Світлана Агаджанян: Побажання — реально оцінювати свою роботу, добре зрозуміти, в чому є ваша експертиза. Адекватно визнавати недопрацювання, такі точки росту — це дуже важливо, це чесно щодо відкритих можливостей, які є у наявності.

І також розуміти, що якщо хтось бажає стабільності, то це неправдиве бажання — життя змінюється, пори року змінюються, тому треба бути гнучкими в зовнішніх обставинах і не вважати себе гранітом, який втримає все. Дуже важливо бути гнучкими в процесі зовнішніх змін, які на нас чатують по життю. 

****

Елла Петренко: Ярослав Грицак розповідав про 1% людей, які мають задати смак змінам. Громадський простір України якось гуртується, але слабко. Я б хотіла побажати, щоб ми знаходили оці точки дотику і старалися працювати разом, навіть якщо не вийшло з першого разу, то з другого, з третього — але нам треба триматися разом, тому що без цього нічого не вийде.

Зараз ця криза показала, наскільки ми були відірвані одне від одного, онлайн не замінив цього. Своє натхнення я черпаю від зустрічей з такими ж людьми, як я. Тому я б хотіла побажати нам більше згуртованості та більше командних, мережевих ініціатив. І щоб ми, все ж таки, шукали шляхи один до одного для того, щоб формувати ось той один сильний відсоток, який робить зміни.

****

Віталій Харечко: Оскільки наша організація займається психологічним здоров’ям та відновленням, то я б хотів побажати всім психологічної стійкості. Хоча громадянське суспільство перейшло в онлайн, отримало багато викликів, але разом з тим ГО масштабували свою діяльність. Їх стало більше. З одного боку, наживо їх працюють менше, але онлайн дозволяє робити більше. З другого боку, онлайн змушує вигорати швидше. Тому нам, всім громадським активістам, волонтерам, членам організацій варто берегти своє здоров’я, зважати на нього, приділяти увагу відновленню. Гадаю, 2022-й рік буде для нас ефективним і дієвим, якщо ми будемо приділяти більше уваги своєму здоров’ю. 

****

Ігор Бабюк: 2022-й рік, гадаю, буде не менш складним, ніж 2021-й. Тому що коронавірусна пандемія не завершується, а тільки поглиблюється на сьогоднішній день. Бажаю витримки і не опускати руки навіть в таких умовах. І далі підтримувати ідею розвитку громадських активностей, взагалі становлення громадянського суспільства, особливо в невеликих громадах — я побажаю, щоб там особливо досягали результатів.

Якщо в кожній громаді з’явиться хоча б один-два громадських активістів/ок, які зможуть приносити позитивні зміни, тоді почне змінюватися вся Україна. 

****

Володимир Онищук: Я хотів би всім побажати, щоб ми нарешті вийшли більше в офлайн, цінували години, дні, коли ми маємо можливості таких зустрічей. І найголовніше — аби ми не розчаровувалися, якщо щось не виходить, або хтось нас не розуміє чи не сприймає.

Я завжди казав і кажу, що наша робота, діяльність громадського сектору і зокрема громадських активістів — це не забіг на стометрівку, а марафонська дистанція. Часом, доводиться йти до якоїсь мети не за один місяць, не за один рік, а навіть роками. Так, як у нас була мрія, щоб у нашій громаді був молодіжний центр, — ми йшли до неї 10 років. І зараз ми дійсно щасливі й раді, що в нас є така “домівка”, місце, де ми можемо проводити свої заходи і там жити в хорошому сенсі, проводити свою діяльність. Тому — мрійте, дійте і перемагайте всі труднощі оптимізмом і любов’ю до своєї справи — це найголовніше. 

****

А у вас як? Що вдалося за рік, що минає? Які були виклики? Як ви їх долали? Що плануєте на прийдешній? Неодмінно розповідайте! Діліться історіями в коментарях! І нехай Новий рік буде багатим не тільки на нові челенджі, а й на моменти, коли можна потішитися результатами! А ми будемо поруч, аби про це розповісти

Ваш, Громадський Простір