Як традиції, творчість та мальовнича природа допомагають адаптуватися переселенцям у Вижниці

Громадський Простір

Від початку повномасштабного вторгнення буковинське місто Вижниця прийняло тисячі людей, які були змушені рятуватися від війни. Хтось їхав далі, а хтось залишався. Сьогодні нову домівку у місті знайшли близько тисячі переселенців, а підтримує їх у цей непростий час місцева громадська організація Центр розвитку громад «Ідея. Дія. Результат». 

«Ми робимо все для того, щоб у нашій громаді внутрішньо переміщені особи почували себе комфортно, щоб вони відчували нашу підтримку. Адже ми у себе вдома, а їм важко», — каже очільниця організації Галина Єрема.

Як команда організації об’єднала зусилля для реагування на виклики війни, що вдалося реалізувати для допомоги ВПО та чим сьогодні живуть громадські активісти Вижниці — розповідає в інтерв’ю Громадському Простору Галина Єрема, керівниця Центру розвитку громад «Ідея. Дія. Результат». 

Ця історія продовжує серію публікацій «Великі справи у невеликих громадах», в яких розповідаємо про важливі ініціативи по всій Україні, про небайдужість тих, хто включився на допомогу людям, змушених покинути рідні оселі. Проєкт організації «Вижниця – відвідай, відчуй, розмалюй» — серед переможців конкурсу «На місцевих ініціативах будується сильна Україна» спілки «Громадські ініціативи України», що реалізується за підтримки NED. 

Ми побачили, що людей повне місто, і їм треба допомогти інтегруватися в громаду

Наша громадська організація була заснована у 2018 році, однак як ініціативна група почали набагато раніше. Команда працює у декількох напрямках — екологія, просвітництво, робота з дітьми та соціальний напрямок. Та коли розпочалася повномасштабна війна, ми активізувалися як волонтери — збирали та роздавали гуманітарну допомогу, а також долучилися до поселення внутрішньо переміщених осіб. 

У перші дні війни команда відчувала трохи розгубленість, але оскільки ми в громадському секторі з 2018 року та маємо дуже багато знайомих колег з Києва, Чернігова, Харкова, Кропивницького, Херсону, то перш за все включилися у координацію поселення. Ми розуміли, люди приїжджатимуть…

Згодом ми організовували допомогу — продукти, засоби гігієни, та паралельно забезпечували кава-брейки волонтерів, які плели маскувальні сітки для військових. Волонтери були вражені, що про них теж хтось подумав. 

Також наша команда долучилася до створення 5 мобільних центрів соціально-побутових послуг — спільно з Фондом «Інноваційна Буковина», чернівецькою організацією, було закуплено побутову техніку, якою можуть користуватися ВПО — пральна та сушильна машинки, чайник, мікрохвильова піч, мультиварка. 

Створення 5 мобільних Центрів реалізовано у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства»

Через деякий час ми побачили, що гуманітарної допомоги більш-менш вистачає, а людей повне місто, і їм треба допомогти інтегруватися в нашу громаду, показати — чим багата наша громада, що в ній цікавого. Тому наша команда повернулася до роботи, якою ми займалися до війни. Так з’явився проєкт «Вижниця – відвідай, відчуй, розмалюй», який підтримала Спілка «Громадські ініціативи України».

У межах цього проєкту ми провели для ВПО та місцевих жителів екскурсії до Національного природного парку «Вижницький», урочища «Лужки» мінеральних джерел. Ми також організували дві екскурсії нашим містом, яке багате на велику кількість визначних місць та пам’яток — збереглися будівлі ще часів Австро-угорської  імперії. Також є чимало будівель, які раніше були синагогами, адже раніше тут проживало багато євреїв. Ці будівлі збереглися і до нашого часу. 

Також ми виявили, що дуже багато місцевих жителів не були в урочищі Лужки та не пробували цілющої води з мінеральних джерел. Відвідуючи такі екскурсії учасники дізнаються цікаві історичні факти, наприклад, що будівля суду — це колишня Ратуша. Хто такий Лук’ян Кобилиця та чому саме у Вижниці стоїть його пам’ятник. Коли вони чують історію, то починають цінувати своє місто. Такі зустрічі проходять легко, екскурсоводи розповідають різні історії та легенди. Люди відкриваються та діляться своїми емоціями.  

В рамках реалізації цієї ініціативи ми також надрукували розмальовки «Вижниця та околиці — очима дитини» і роздали їх всім учасникам наших екскурсій, а решту залишили у бібліотеках, щоб у людей був такий подарунок на згадку про наше місто. Колись раніше ми вже робили для бібліотек таку розмальовку, і партнери розповідали, що для людей це був справжній сувенір… У ній зібрано усі визначні місця міста та околиць: урочище Лужки, Національний природний парк «Вижницький», Соколине око, наше містечко, яке є воротами в Карпати.  

Робимо все, щоб у нашій громаді не було бар’єрів для переселенців

Ми робимо все для того, щоб у нашій громаді внутрішньо переміщені особи почували себе комфортно, щоб вони відчували нашу підтримку. Адже ми у себе вдома, а їм важко. І щоб хоч якось згладити цю ситуацію, допомогти їм адаптуватися, ми спільно зі спілкою «Громадські ініціативи України» реалізуємо ще й проєкт «Соціальна адаптація під час кризи». 

Заходи проєкту спрямовано на те, щоб людина, яка відвідала певний майстер-клас, могла здобути нові знання. Щотижня ми щось проводимо — майстер-класи з флористики, make-up, вишивки, плетіння. Можливо, отримані навики наші учасники зможуть застосувати для додаткового заробітку.    

Майстер-клас з приготування кави 

Інформацію про заходи ми розміщуємо на фейсбук-сторінці організації, поширюємо у місцевих вайбер та телеграм групах. Також, телефонуємо один одному, обмінюємося інформацією про наші заходи. 

На Буковині ми цінуємо традиції — вишиваємо, плетемо, займаємося писанкарством, і люди, які до нас приїхали, від нас візьмуть з собою те нове, чого у них немає. 

Майстер-клас «Вишивка бісером» 

Зараз у нашій громаді біля 1000 вимушених переселенців, але на початку повномасштабної війни було понад 3500. Багато виїхало за кордон, а хтось додому, де вже немає окупації, де більш-менш спокійно. Але люди ще приїжджають, і громада готова їх прийняти.  

Чим більше є активностей, тим більша спроможність

Ми як громадський сектор втомилися, і волонтери, і люди втомилися, але думаю, що ще трішки — і ми переможемо. 

Коли я бачу, що люди задоволені нашими активностями, то з’являється ще більше сили і наснаги продовжувати робити те, що ми робимо. Побажаю всім громадським ініціативам, щоб люди, заради яких вони працюють, надихали їх, щоб був позитив та контакт між людьми. 

Наша команда вдячна Громадській спілці «Громадські ініціативи України» за те, що вони підтримують такі маленькі проєкти. Такі ініціативи надихають та дарують позитивні емоції і тепло.

Екскурсії ми проводили й раніше, зокрема за підтримки «Український Народний Дім у Чернівцях» реалізовували ініціативу «Буковина очима переселенців». Тоді до екскурсії для внутрішньо переміщених осіб з м. Сторожинця приєднався і 72-річний чоловік із Харкова. Він розповів, що вперше у своєму житті пройшов 8 кілометрів лісом, і дуже задоволений, адже побачив неймовірні краєвиди. Коли ти це чуєш, то розумієш — треба продовжувати… 

Працюючи в громадському секторі помічаю, що чим більше є активностей, тим більш спроможніші організації. У вересні-жовтні маємо щотижня по два заходи, прокидаємося вранці і знаємо, що сьогодні захід і прийдуть учасники. Це наснажує позитивом та енергією. Також, це дає поштовх та натхнення і надалі організовувати різні заходи до яких будуть долучатися як внутрішньо переміщені особи, так і місцеві жителі.

Кожен має робити те, що робить — це стосується і громадського сектору. Тут немає конкуренції, адже кожна організація робить те, що у неї виходить найкраще. 

Читайте також: 

Роман Гловацький: якщо до війни ми працювали на сто відсотків, то зараз треба на двісті 

Світлана Літвінчук: коли збираємось, то з маленької думки розвиваємо великі ідеї 

Ольга Галак: маленькими кроками кожен з нас наближає Перемогу

Втілюючи «Мрію». Як громада і молодь Переяслава згуртувались задля появи скейтпарку

Люба Гультайчук: обов’язково переможемо, бо ми — українці

Наталія Луценко: все глобальне у світі починається з маленьких щоденних справ

Оксана Салівончик: атмосфера театрального простору може замінити тисячу психологів

Вікторія Неруш: мова стала дієвим інструментом у боротьбі з ворогом