Роман Гловацький: якщо до війни ми працювали на сто відсотків, то зараз треба на двісті

"Власна справа — заради Перемоги!" — такий проект втілила громадська організація “Центр громадянських ініціатив “Лтава” (Сумська область, м. Тростянець). Команда ставила за мету навчити людей, ...

slider_ГП_2022(71)

Громадський Простір

“Власна справа — заради Перемоги!” — такий проект втілила громадська організація “Центр громадянських ініціатив “Лтава” (Сумська область, м. Тростянець). Команда ставила за мету навчити людей, які планують відкрити власну справу або тих, які прагнуть поновити свою діяльність як підприємці — знанням та навичкам ведення бізнесу в сучасних умовах.

Таким чином, мали намір посприяти розвитку самозайнятості, створенню, розвитку та просуванню малого підприємництва в громаді — адже рівень безробіття зріс. До цільової аудиторії проекту входили зокрема внутрішньо переміщені особи, яких прийняла Сумщина. Ідею було підтримано на конкурсі “На місцевих ініціативах будується сильна Україна”, який організувала спілка “Громадські ініціативи України” за підтримки NED. 

Роман Гловацький, керівник організації та координатор проєкту, розповів Громадському Простору про нові реалії громадської активності під час повномасштабної війни, а також про те, чому ініціатива на розвиток підприємництва настільки важлива під час війни, особливо в деокупованих громадах. 

 Роман Гловацький

Як постала ваша організація?

Наша організація створена у 2017 році.  Є така громадська організація Центр громадянських ініціатив — ЦеГрІн, в багатьох областях створювались її регіональні осередки. Було створено зокрема і на Полтавщині: чому й називається “Лтава”. Та організація є окремою юридичною особою, ми можемо втілювати свої власні проєкти. Головною метою організації ми бачили саме розвиток громадянського суспільства, самоврядування в громадах, навчання депутатів, громадських активістів.

Ваше 24 лютого… Що для вас змінилось від початку повномасштабної війни?

Ранок 24-го… Я з Полтави, але працюю в Тростянці, проживаю там в комунальному готелі. О шостій ранку в двері постукав мій колега і сказав: “Почалось”… “Війна почалась”. Запитую: “Що робимо?”. Він відповів: “Зараз міський голова збирає всіх в міській раді, будемо говорити, що робити далі”. Ми на власні очі бачили, як проходить військова техніка через місто — російська військова техніка. А потім, наступного ранку, було чутно, як російські танки їздять містом, вибухи, розпочався бій на околиці Тростянця. Наші будівельники, які самі немісцеві були, їхали до Полтави, найняли мікроавтобус і я з ними доїхати до додому в Полтаву. І потім уже з дому, з Полтавщини, займався пошуком волонтерської допомоги для Тростянця. 

У роботі так, дещо змінилось. Головна мета, пов’язана з навчанням, відійшла на задній план. Ключовим завданням постала волонтерська діяльність. Громадська організація займалась залученням допомоги для внутрішньо переміщених осіб. Допомогу надавали на 95% для жителів Тростянця. Організовували доставку вантажів сюди, шукали благодійні фонди…

лтава7

 “Власна справа — заради Перемоги!”: чому обрали саме цей напрям роботи?

 вся надія на дрібних підприємців

Проєкт актуальний. Тому що після деокупації зіштовхнулися з тим, що дуже багато підприємців зазнали втрат. Це і зруйновані магазини… Навіть є випадки, коли у підприємця було сім магазинів і вони всі зруйновані. Постраждало важливе підприємство — наша кондитерська фабрика “Монделіс Україна”. Це фабрика, яка наповнювала найбільше бюджет. Місто опинилося під загрозою: якщо фабрика зупинить свою роботу, то місто дуже втратить…

Місто Тростянець було в окупації російськими військами рівно один місяць. За цей час російські війська зруйновали інфраструктуру, частина населення (близько 20%) виїхала з громади, частина житлових та комерційних будівель зруйновані частково або повністю… Як наслідок — бюджет громади не виконується, населення потребує захисту та допомоги, всіх необхідних медичних, освітніх, соціальних та комунальних послуг. Важливе завдання, яке ми ставили перед собою — допомогти людям подолати власне скрутне становище та тим самим покращити життя для громади в цілому, за рахунок започаткування власної підприємницької справи чи крафтового виробництва.

Головною метою, все таки, на той момент було підтримати підприємців, навчити їх писати проєктні заявки. Також ми розуміли, що в місто приїхали внутрішньо переміщені особи. Вони втікали з Харківщини на Сумщину, так само були в пеклі, зупинились потім тут. На даний момент у нас мешкає понад тисячу ВПО, ми розуміли, що серед них можуть бути люди, які вже є підприємцями, або є ті, хто хоче розпочати якусь свою власну справу. 

лтава1

Розпочати власну справу — це набагато краще, ніж чекати, що в Тростянець після окупації прийде якийсь потужний інвестор.

В найближчі роки ми розуміємо, що ніякий інвестор на Сумщину не прийде, маючи під боком такого сусіда як російська федерація. Вони просто побояться сюди вкладати кошти. Тому вся надія на дрібних підприємців, на малий і середній бізнес. А це власне і підтримка своїх підприємців. Тому було вирішено піти цим шляхом — навчати і мотивувати. І тим, хто ще не розпочав власну справу, розповісти всі аспекти, дати їм такий фундамент для того, щоб вони могли розпочати свій бізнес. 

Ми організували і провели триденний тренінг з однойменною назвою “Власна справа – заради Перемоги” для підприємців-початківців та охочих розпочати власну справу. 

лтава2

Перші два дні, 27-28-го серпня, учасники мали змогу отримати необхідні знання із започаткування власної справи, можливості залучення коштів для підприємницької діяльності з боку держави, банківських установ та міжнародних проєктів, ознайомилися з кращими практиками міжнародних та національних проектів.

До прикладу, керуюча відділенням “Ощадбанку” в м. Тростянець Марина Кучкова розповіла учасникам про урядові проекти, зокрема про “єРобота” та програму кредитування “5-7-9″. А представник Торгово-промислової палати м. Вільнюс Петро Крайсвітній поділився своїм досвідом в реалізації поставлених планів та втілення проєктів. Засновниця майстерні шоколаду “Афродизіак” Вікторія Подольська розповіла учасникам про свій досвід,  з чого розпочинала свій шлях, з якими труднощами зіштовхнулася, як займається просуванням бренду в мережі Інтернет та поділилася своїми планами на майбутнє.

лтава4

А на підведення підсумків заходу завітав міський голова Юрій Бова. Юрій Анатолійович поспілкувався з присутніми, розповів з якими труднощами наразі зіштовхнулася громада внаслідок війни та окупації, поділився планами громади на майбутнє та готовністю підтримати всі ініціативи, котрі принесуть користь громаді.

17-го вересня ми провели заключне заняття, де учасники презентували власні бізнес-ідеї та бізнес-плани. Було представлено ідеї щодо започаткування таких бізнесів: розсадник декоративних рослин, відкриття кабінету з масажу, відкриття кальянної, теплиці та ягідники… 

На тренінгу учасники отримали базові знання для започаткування власної справи. Хочеться вірити, що завдяки підтримці з боку місцевої влади, держави та міжнародних партнерів ситуація в громаді швидко покращиться — і Тростянець знову стане взірцем для багатьох громад нашої країни.

лтава3

Як вам вдалося залучити до проекту внутрішньо переміщених осіб?

Через засоби масової інформації. У нас на Тростянеччині є три газети, одна газета пішла з нами на співпрацю, у нас є своє телебачення, поширювали на сторінці громадської організації, а також на Фейсбук-сторінці міської ради. Розкидали оголошення, де тільки можливо. 

Який післяефект та відгуки?

Дуже дякували. Було декілька тренерів, які дуже запам’яталися нашим учасникам. Це Петро Крайсвітній, представник Торгово-промислової палати міста Вільнюс, який мав дуже мотивуючий виступ, розповідав історії зі свого життя, як досягав успіху. Чимало практичного розповідав про співпрацю з міжнародними організаціями. Цей виступ, за відгуками, був найяскравішим моментом тренінгу. А ще нашу іншу спікерку, власницю шоколадної майстерні “Афродизіак” з Полтави Вікторію Подольську, вже з виступами запрошують до Києва.  А на Полтавщині всі її знають. 

Але є і труднощі. Тростянець — це громада, яка віднесена до територій, на яких ведуться бойові дії. І частина грантів, зокрема державних грантів, як от “єРобота, щодо яких ми проводили навчання, зокрема з написання грантових заявок — на цих територіях поки не працюють.  Банки за програмою “єРобота” поки що не мають права давати коштів. 

Знання знадобляться на майбутнє, коли буде змога це втілювати. І люди надихнулися, познайомилися, здобули корисні контакти. 

лтава6

Люди побачили, що це реально, що це можливо. Люди, які на старті, вони мають бажання відкрити свою справу — хтось кав’ярню, хтось салон краси… Вони хочуть, горять цим, вони прагнуть спробувати, але на даний момент немає стартового капіталу, немає коштів. 

Я працюю директором Агенції місцевого розвитку, постійно на нарадах з Мінрегіоном  — багато хто, не тільки я —  піднімаємо питання щодо цієї допомоги щодо “єРобота”. Території, які постраждали, потребують допомоги з боку держави для того, щоб якомога швидше відновитися. А цієї допомоги немає… Тут проблема. Все одно це буде вирішено. Міжнародні організації — так, вони можуть і надають допомогу на деокуповані території.

Яким би ви бачили Тростянець в майбутньому? 

Я гадаю, що зараз всі, хто відноситься якось до місцевого самоврядування, чули про Тростянець, про Юрія Бову, міського голову. Тобто місто позиціонує себе як туристичне, європейське містечко. Зараз уже дві організації  — АНТС і ще одна австрійська компанія зголосились допомогти із поновленням стратегії. Стратегія в нас нова, вона затверджена в 2020-му році, та війна внесла свої корективи. І зараз громада працює над розробкою нової стратегії. Головними напрямками залишаються культура, туризм, здоров’я. Наприклад, на території Тростянеччини відбувалися три масштабних фестивалі: Чайковський FEST, Схід-рок, Стара Фортеця. Громада і далі продовжує себе бачити такою, як часто кажуть, туристичною перлиною Слобожанщини. Ми залишаємо напрямки туризму, спорту, охорони здоров’я — будемо тільки розвиватися. 

Великі справи — у малі громади: що потрібно для локального розвитку?

не маємо права опускати руки

Сумщина постраждала від нашестя… Міста Полтавщини постраждали від ракетного обстрілу… Зараз нам треба якомога активніше працювати. Нам потрібно якомога активніше наповнювати бюджети, адже ми бачимо, що війна — це не на день, не на два… Нам треба, щоб бюджет і громад, і державний бюджет був потужним. А щоб він був потужним, треба, щоб і підприємства працювали, бізнес працював… Тому якщо до війни ми працювали на сто відсотків,  то зараз нам треба працювати на двісті відсотків. Ми не маємо права опускати руки. Нам треба навпаки — показати, що ми сильні, і сильні в усіх вимірах, і в економічному теж.

………………………………………………………….

 

Ця розмова поповнила нашу серію публікацій “Великі справи у невеликих громадах”, в яких розповідаємо про важливі ініціативи по всій Україні для підтримки тих, кому нині скрутно, а також закладення фундаменту повоєнного розвитку і відбудови України.   

Ольга Галак: маленькими кроками кожен з нас наближає Перемогу

Втілюючи «Мрію». Як громада і молодь Переяслава згуртувались задля появи скейтпарку

Люба Гультайчук: обов’язково переможемо, бо ми — українці

Наталія Луценко: все глобальне у світі починається з маленьких щоденних справ

Оксана Салівончик: атмосфера театрального простору може замінити тисячу психологів

Вікторія Неруш: мова стала дієвим інструментом у боротьбі з ворогом

Світлана Літвінчук: коли збираємось, то з маленької думки розвиваємо великі ідеї


Тематика публікації:           

Останні публікації цього розділу:

"Якщо не працювати з культурою, то є сусідні держави, які б хотіли з нею попрацювати" — Яна Бойцова

Юлія Соловйова: мотивацією має бути бажання жити під синьо-жовтим стягом

Олександра Матвійчук: громадяни, які усвідомлюють свою роль — величезна рушійна сила

Юлія Євпак: еліта — завжди актив, вона та, хто рятує країну, коли зле

Волонтер Михайло Шелеп: менші збори в меншому колі людей — ефективніші

Ініціативи Степаня: залучаємо можливості, які дають поштовх діяти та змінювати життя молоді на краще