Політика квот таки відкриває жінкам у Європі двері нових можливостей

Громадський Простір

Нарешті стало відомо, чи дійсно впровадження квот допомагає збільшити кількість жінок на керівних посадах у компаніях. Про це зазначається на сайті Світового економічного форуму – у статті, яку було підготовлено у співпраці з інформаційним ресурсом Quartz (Oliver Staley).

У більшості випадків представники ділових кіл ненавидять уряд, який вказує що їм треба робити. Не дивно, що ділові люди поставилися з такою ж неприязню і до впровадження квот на кількість жінок, що мають входити до ради директорів. Таку вимогу було нав’язано компаніям керівництвом низки європейських країн.

Але ось у чому справа: якщо метою квот є залучення більшої кількості жінок на керівні посади в бізнесі, то така стратегія працює. Так вважає Раджив Васудева (Rajeev Vasudeva), виконавчий директор Egon Zehnder, однієї з найбільших фірм Європи, що здійснює пошук кандидатур на керівні посади. Васудева визнає, що впровадження квот має вплив.

Ця стратегія докорінно змінила стан речей — дане питання явно було поставлено на порядок денний в компаніях. Першою країною, що впровадила систему квот стала Норвегія у 2003 році. Від акціонерних компаній вимагалося призначити принаймні 40% жінок на посади в правлінні або ж корпорації загрожувала ліквідація. Досвід Норвегії перейняли такі країни як Ісландія, Іспанія та Франція – з такими ж вимогами до квот жінок в правління компаній (однак із значно менш суворими санкціями для компаній, що не виконали умови), а також інші країни Європи, але з нижчим граничним показником квот.

Минулого року Німеччина стала найбільш економічно розвиненою державою, що встановила квоти, – 30% від усіх керівних посад в правлінні компаній мають обіймати жінки. Усією Європою наразі зростає кількість жінок в органах правління, хоча і не занадто швидко. Число жінок-членів ради правлінь у 734 великих акціонерних товариствах на території Європи наразі становить 23%, порівняно з 2007 роком — лише 11%, за даними ЄС. У країнах, де введено політику квот, цей показник є вищим: 44% в Ісландії, 39% у Норвегії, 36% у Франції та 26% в Німеччині.

Жінки на керівних посадах в Європі 2015

Критики вели розмову про те, що впровадження квот призводить до невиправдано швидкого підвищення жінок на керівні посади. Або ж одних й тих самих жінок й надалі призначатимуть на дві або більше керівні посади (у Норвегії таких жінок називають “золоті спідниці” (golden skirts). Дослідження, проведене університетом Мічигану у 2011 році, показало, що продуктивність компанії знижувалась після введення квот. У деякій мірі це пояснювалося тим, що нові члени правління ще не мали достатнього досвіду. Але оскільки компаніям необхідно реагувати на закон, вони наполегливо розшукують кваліфікованих членкинь ради директорів, щоб ті обійняли свої посади. Як зазначив Васудева: “Якщо ви хочете набрати необхідну кількість членів правління у свою компанію, вам потрібно відкрити наступне покоління жінок- лідерок”.

Щоб відшукати цих лідерок, Egon Zehnder наймає представниць із нетипових для бізнесу секторів, зокрема: державного, неурядових організацій (НУО) та з університетів. Ця рекрутингова фірма також співпрацює з компаніями, допомагаючи їм розвивати таланти. Зокрема пропонує програму розвитку лідерських навичок у жінок, репрезентує курси з подолання несвідомого упередження для керівників, а також є організатором щорічного заходу “Leaders and Daughters”, під час якого генеральні директори можуть почути від власних дочок про труднощі, з якими стикаються жінки в компаніях. Як додає Васудева, керівники, що відвідали цей захід, часто повертаються до своїх офісів, сповнені рішучості змінити власні установи на краще.

Метою впровадження квот є залучення достатньої кількості жінок на керівні посади. Це має допомогти лідеркам керувати процесом найму на роботу інших жінок та їхнім просуванням у компанії. А в кінцевому підсумку, ці зміни нададуть певних поштовхів економіці в цілому. Норвегія є певним доказом того, що така стратегія хоча і повільно, але все ж працює. За даними Європейської комісії, у 2003 році 30% працівниць наймали на посади, що належали до категорії керівних. У 2015 році їхнє число зросло вже до 37 %.

Український контекст

Минулого року в Україні досліджували тему жіночого підприємництва за підтримки Науково-дослідного центру управління та підприємництва Університету Фенікс (Phoenix University Center for Management and Entrepreneurship). Керівниками проектної групи виступили проф. Джон Джонсон (Dr. John Johnson) та проф. Раві Чінта (Dr. Ravi Chinta) з Університету Фенікс. Українську  команду вчених очолила кандидатка соціологічних наук Свiтлана Буко. Для того, щоб скласти цілісну картину, дослідники провели глибинні інтерв’ю із 23 підприємницями з 23 областей України. На сьогодні в Україні з більше ніж 7 мільйонів підприємців – лише 23 % жінки. Лише близько 6 % бізнесвумен керують великим бізнесом (підприємствами з понад 250 працівників).

 За інформацією проекту «Жінки – це 50% успіху України», усі респондентки підкреслювали необхідність доводити іншим свою спроможність приймати рішення та вирішувати проблеми. Вони також зауважували про необхідність дотримання балансу в ділових стосунках та уникнення іміджу жорстокої «акули».

Одним з неочікуваних висновків дослідження виявилось те, що жінки-підприємниці недооцінюють важливість свого таланту. Навіть маючи власний прибутковий бізнес, більшість жінок неохоче називали себе «успішними підприємцями». Успіх, на їхню думку, означає заснування та управління великими компаніями та масштабними проектами, а не просто власною справою.

Більшість учасниць дослідження переконані, що успішна підприємницька діяльність є можливою для жінок в Україні, незважаючи на труднощі, з якими вони зустрічаються. Власна справа є не лише джерелом доходу для жінок, але й надає їм відчуття самодостатності та впевненості у власних силах.

Також до Вашої уваги інші матеріали Громадського Простору:

• В Україні 46% жінок-науковців, – Інститут статистики ЮНЕСКО

• Суспільство вже готове сприймати жінок як героїнь, як суб’єктів, – соціологиня Ганна Гриценко

• Громадська ґендерна рада розпочала свою роботу

•  Світлана Репік: гендерні стереотипи й досі займають міцну позицію у суспільстві

Робота з текстом - Ганна Бублик