Світлана Репік: гендерні стереотипи й досі займають міцну позицію у суспільстві

Любов Єремічева

Світлана Репік, національна експертка дослідження Європейської Комісії «Жінки у владі та в процесі прийняття рішень в країнах Східного Партнерства», яке здійснювалося у рамках проекту «Здійснення високоякісних досліджень для підтримки заходів в рамках Східного Партнерства», розповіла Громадському Простору про особливості розподілу співвідношення жінок та чоловіків у політиці, на керівних посадах, на високо та низькооплачуваних позиціях у різних сферах, а також поміркувала над причинами стереотипів, які й досі живуть в нашому суспільстві. Варто одразу зауважити, що у матеріалі приводяться дані за 2015 рік (до зміни складу Кабміну).

Громадський простір: Кілька слів про себе – чому тебе зацікавила ця тема? Чи доводилося тобі особисто зіштовхуватися із гендерною нечутливістю (по відношенню до себе чи оточення)?

- На мою думку, кожна людина – як жінки, так і чоловіки зіштовхуються з питаннями гендерних стереотипів, проте досить часто не помічаємо їх, оскільки вони формуються з раннього дитинства: починаючи з того, який колір притаманно обирати для дівчаток та хлопчиків, і в які ігри мають грати діти залежно від статі, закінчуючи тим, яку сферу діяльності має обирати жінка чи чоловік та  які сімейні обов’язки виконувати.  Все це не може не впливати на наше життя. Якщо ти так чи інакше не вписуєшся в ці стереотипи, ти свідомо чи підсвідомо починаєш потрапляти під вплив стигми. До того ж часто саме оточення починає стигматизувати, а якщо це переростає в  дії , то мова вже йде про дискримінацію. Прояви гендерної дискримінації можна зустріти часто у сфері працевлаштування, хоча тут варто говорити  про подвійну дискримінацію – не лише за гендером, але й за віком.  Зокрема, коли ти закінчила університет, то маєш мало шансів влаштуватись на роботу через відсутній професійний досвід, коли тобі 25-30 років працедавець не хоче брати тебе роботу через те, що у цьому віці жінка йде у декрет, а це тягне за собою зобов’язання. Якщо жінці за 30 – то  вона, скоріш за все, після декретної відпустки і втрачає через це свою кваліфікацію або потребуватиме часто відлучатися на лікарняні у зв’язку з наявністю маленької дитини. Ну, і врешті – якщо тобі за 40, то ти вже вважаєшся передпенсійного віку. Все перераховане, звичайно, є наслідками стереотипів, які призводять до дискримінації. З таким випадками зіштовхувалася і я, коли переглядала вакансії та проходила інтерв’ю. В оголошеннях про вакансії й досі продовжують вказувати стать або вік, хоча це є прямим порушенням законодавства. Під час інтерв’ю найчастіше мене запитували про вік та чи я – одружена, чи маю дітей.

Більш широко вивчити гендерну тематику та проблеми пов’язані з нею, мені вдалося у рамках  місії Європейської Комісії з підготовки «Дослідження гендерного профілю країн Східного Партнерства», а також під час дослідження Європейської Комісії «Жінки у владі та в процесі прийняття рішень в країнах Східного Партнерства» у рамках проекту «Здійснення високоякісних досліджень для підтримки заходів в рамках Східного Партнерства».

Громадський простір:  Які країни взяли участь у дослідженні «Жінки у владі та в процесі прийняття рішень в країнах Східного Партнерства»? Хто працював із тобою в команді? Чому саме ти стала частиною цього проекту? 

- Дослідження «Жінки у владі та в процесі прийняття рішень в країнах Східного Партнерства» проводилося командою, що складалась із координатора та семи національних дослідників з Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Республіки Молдова і України під керівництвом досвідченої експертки пані Серени Романо.

Метою кожного дослідника було відобразити реальне становище  жінок у країнах Східного Партнерства, що дозволить здійснити пряме порівняння та аналіз показників з аналогічними показниками  у країнах ЄС.

Таким чином, дослідження створило можливість для надання державам-членам ЄС та урядам Східного Партнерства інформації щодо представництва жінок та сприяння їм під час формування політики.

Громадський простір:  Чому тематика є на разі актуальною? На які фактори, чинники ви як команда звертали увагу у своєму дослідженні?

- Рівноправна участь жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства не лише підтверджує дотримання принципів демократії та соціальної справедливості, але й забезпечує сталий економічний розвиток.

Кожна стать має потреби та інтереси, що дещо відрізняються, тому врахування таких особливостей є важливим у процесі прийняття обґрунтованих рішень, справедливого розподілу ресурсів між жінками і чоловіками, а також рівного доступу до послуг та вигод.

Недостатнє представництво жінок у сфері прийняття рішень суперечить цінностям демократичного розвитку, не забезпечує представництво інтересів жінок у повній мірі та є виявом гендерного дисбалансу.

Саме тому дослідження фокусувалося на вивченні  участі жінок у процесі прийняття рішень у сфері державної влади, а також у економічній та соціальній сферах. Дослідженням були охоплені урядові установи, політичні партії, найвищі судові органи влади, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Також було проаналізовано представництво жінок на керівних посадах в центральних банках, спілках роботодавців, профспілках, в найбільших компаніях, зареєстрованих на національній фондовій біржі. Нарешті, було ретельно вивчено кількість жінок, які обіймають найвищі посади в засобах масової інформації, а також в освітній галузі.

Тобто аналізувались ті сфери, відповідно яких у ЄС збираються та опрацьовуються дані щодо представництва жінок на керівних посадах на постійній основі. До речі, у ЄС створено незалежну установу – Європейський інститут з гендерної рівності, покликаний посилити сприяння становленню гендерної рівності та протидії гендерній дискримінації. Інститут проводить дослідження у сфері гендеру та забезпечує даними політиків та відповідні установи для прийняття обґрунтованих рішень.

Це дає можливість оцінити і розглянути прогрес, досягнутий у країнах Східного Партнерства, у напрямку просування жінок на  керівні посади.

Результати дослідження будуть використані під час проведення заходів, організованих у рамках головування в Раді Європейського Союзу, та нададуть країнам-членам ЄС інформацію в цій сфері з метою сприяння їм у формуванні відповідної політики.

Громадський простір:  Чи має Україна якісь відмінні проблеми від згаданих країн та країн ЄС? У чому наша особливість на їх фоні?

- Показники представництва жінок на керівних посадах в Україні, на жаль, залишаються нижчими за середні показники країн-членів ЄС. Виключенням є кількість жінок у керівних органах центральних банків, що становить 25% в Україні у порівнянні з 21 % у ЄС. Однаковими показниками для України та ЄС є кількість жінок у керівних органах профспілок і становить 25%.

Традиційно жінкам в уряді відводиться соціально-культурна сфера, але виключенням серед країн Східного Партнерства є Україна, де на 2 ключові керівні посади у фінансовій сфері було призначено 2 жінки. Так, пані Наталія Яресько є єдиною жінкою серед зазначених країн, яка займає посаду Міністра фінансів.

Цікаво відзначити, що Голова Національного банку України пані Валерія Гонтарєва також залишається єдиною жінкою серед голів чи заступників голів центральних банків в країнах Східного Партнерства.

Так само мало жінок-керівників можна побачити у профспілках країн Східного Партнерства за виключенням  України, де 2 з 4 найбільших профспілок очолюють жінки,  а посади їх заступників займають також 2 жінки.

На жаль, серед ректорів 10 найбільших (за кількістю студентів) ВУЗів України не знайшлося жодної жінки, як і серед керівників 10 найбільших компаній/підприємств, зареєстрованих на фондовій біржі, немає жодної жінки.

Громадський простір: Жінки при владі – яка тут особливість процентних розподілів: чоловіки-жінки, від ради найнижчої ланки до Верховної? 

- Лише 12 % жінок у Верховній Раді представляють 55% жінок-виборців. Ситуація дещо краща на місцевому рівні: жінки-депутатки обласних рад становили 12% становили 12%, районних рад – 23%, міських рад – 28%, сільських рад – 51 % і 46 % – у сільських та селищних радах. Як ми бачимо, чим нижчий рівень влади, тим більші шанси для жінок бути обраними, зокрема, серед членів сільських та селищних рад. Це є яскравою ілюстрацією вертикальної гендерної сегрегації у політиці. Співвідношення чоловіків і жінок серед членів парламенту і членів місцевих рад протягом 2000-2012 років показує незначні коливання, але залишається на низькому рівні.

Хоча відповідно до закону України «Про політичні партії в Україні» – політичні партії повинні застосовувати до списку кандидатів 30 % гендерну квоту, на виборах 2014 року тільки 10 з 29 зареєстрованих партій дотрималися цього зобов’язання, за невиконання якого не передбачено механізму санкцій. Крім цього, закон має іншу прогалину. Зокрема, ті партії, які у свої списки включають не менше 30% жінок,  можуть відносити жінок-кандидаток у непрохідну частину списку. Таким чином, шанс у них пройти до ради надзвичайно низький.

За рейтингом Міжпарламентського союзу, станом на початок 2016 р., Україна займала 143 місце за кількістю жінок у парламенті серед 191 країни.

На жаль, ми маємо констатувати, що за результатами останніх виборів до  Верховної Ради Україна не виконала зобов’язання щодо забезпечення до 2015 р. не менше 30 % представництва однієї статі у парламенті, що повинні були бути виконані за результатами саміту ООН 2010 р. у рамках виконання «Цілей розвитку тисячоліття».

 Громадський простір: Жінки на керівних посадах: чому не так часто можна зустріти жінку на керівній посаді в уряді?

- Частка жінок у політиці  в Україні, як  і в інших країнах Східного Партнерства, залишається вельми малою. Серед очільників міністерств в Україні є одна жінка – Міністр фінансів України, а також жінка – Міністр Кабінету Міністрів України. На жаль, у державних органах влади, як і в інших сферах, спостерігається вертикальна сегрегація. Якщо ми поглянемо на заступників міністрів, то жінок нараховувалось 22%, а чоловіків – 78%, серед директорів департаментів міністерств кількість жінок вже становила –  більше 35 %, чоловіків – більше 60 % у 2015 р..

 Громадський простір: У яких сферах взагалі жінкам найбільш скрутно в нашому суспільстві? 

- Жінки переважно зайняті в низькооплачуваних секторах, зокрема в державному/громадському секторі, в той час як чоловіки зайняті у сфері управління та сучасних інформаційних технологій, що забезпечують більш високі зарплати. Зайнятість жінок традиційно переважає у сферах з низькою середньою заробітною платою, такій як державний сектор економіки, де жінки складають найбільшу частку працівників. Трудовий Кодекс включає ряд  положень, що мають на меті захист жінок, але в той же час створюють додаткову дискримінацію на ринку праці.

Найменша різниця в рівні заробітної платні, розподіленої за гендерним критерієм, станом на 2014 рік була у сфері культури, адміністративних послуг, наземного транспорту і освіти. Значно відрізняється середня заробітна плата чоловіків і жінок у сфері промисловості, культури та спорту, відпочинку та розваг, фінансів і страхування та зв’язку.

Горизонтальна і вертикальна сегрегації, з якими зіштовхуються жінки в усіх країнах Східного Партнерства, позбавляють їх доступу до керівних посад та перешкоджають розвитку їхньої кар’єри. Така гендерна сегрегація також значною мірою є причиною розриву у заробітній платні жінок та чоловіків, що у середньому для жінок у 2014 році становила 76,3 % заробітної платні чоловіків.

Жінки в Україні володіють тільки 22 % бізнесу, і тільки 6 % великого бізнесу; 31,5 % компаній мають частку, якою володіють жінки; 18,8 % компаній мають жінок на посадах топ-менеджерів. Жінкам важче розпочинати бізнес, оскільки існують складнощі у отриманні кредитів – жінки мають менше ресурсів, які можуть бути використані як гарантування. На практиці жінкам пропонують короткотермінові кредити і такі , що мають високу відсоткову ставку.

Громадський простір: У чому глибинне коріння згаданих проблем?

- Хоча паридигма світу на сьогодні вже інша – жінки доводять, що можуть обирати сферу діяльності та вирішувати як будувати життя, гендерні стереотипи й досі займають міцну позицію у суспільстві. Жінкам часто приписують такі характерні риси як ніжність, піклування, жертовність, красу і тому подібне, а от якості лідера, витривалості, активності, підприємливості – стереотипно вважаються притаманними чоловікам.  До того ж, у нашому суспільстві також міцно укорінені стереотипи щодо ролі «жінки-берегині» і «жінки-матері». Роль жінки пов’язуються виключно із сім’єю, а чоловіка – із суспільною діяльністю.

Це все не може не впливати на професійний розвиток та кар’єрний ріст.

За законом жінки і чоловіки мають рівні права і на працю, і на сімейне життя, але на практиці такі права реалізуються по-різному. Це стосується подвійного навантаження для жінок  у сім’ї та на роботі, і відповідно проблем з кар’єрним зростанням.

Не секрет, що для чоловіка аби зайняти позицію лідера, необхідно прикласти великі зусилля, а для жінки їх необхідно вдвічі більше. Все це впливає на можливість представництва жінок на керівних посадах.

У цьому контексті також варто загадати про явище «скляної стелі», тобто обмеження подальшого кар’єрного росту для жінки, спричиненого її статевою приналежністю та пов’язаними з цим стереотипами. Подібну практику можна  простежити в державних установах, де на нижчих позиціях працюють, як правило, жінки, а керівниками є чоловіки.

Фото: Ярина Почтаренко