Як громадськості залучити безробітних до самозайнятості

Жорнова Олена,Жорнова Ольга.            В публікації викладено результати дослідження проблеми залучення безробітних, які втратили роботу за наймом, до самозайнятості та уточнено напрями докладання ...

1250_business_vyazanie-noskov-shapok-detskoj-odezhdy-kak-svoj-domashnij-biznes
Як громадськості залучити безробітних до самозайнятості
  • Жорнова Олена,
  • Жорнова Ольга.   

         

В публікації викладено результати дослідження проблеми залучення безробітних, які втратили роботу за наймом, до самозайнятості та уточнено напрями докладання зусиль, передусім, громадськістю. Рекомендовано: звернути увагу на формування позитивного образу майбутнього, сприяти оновленню у безробітних змісту уявлень про продуктивність і ефективність праці та критеріїв її успішності.

Особливо актуально для безробітних розробити проєкти трансферу із сфери зайнятості в сферу самозайнятості, що без сприяння громадськості досить складно. Також за допомоги НУО варто увести безробітних як спостерігачів до асоціацій, об’єднань, неурядових організацій – для активізації входження до нових професійних груп. Спільними зусиллями громадськості й безробітних важливо утримати в останніх обсяг попередніх ресурсів, які надавалися роботодавцем, за нових обставин, передусім, соціальних, культурних, освітніх, оскільки відбулася втрата оплачуваної праці за наймом.

Не зайвим буде ознайомлення безробітних із дослідженнями, які свідчать про покращення здоров’я, матеріального стану, психічного благополуччя за умов самозайнятості (Р. Totterdell, S. Wood, T. Wall та ін.).

Історичний період низки синхронізованих глобальних катаклізмів спричинює значні наслідки. В контексті дослідження ми наголосимо на тому, що українська держава, владні структури, соціальні інститути суттєво послабили контроль за реалізацією конституційного права громадян на працю. Це піднесло роль і значущість самозайнятості в країні через її спроможність запобігти негативним явищам (безробіттю, фінансовій кризі, ін.). Відтак, необхідно спрямувати зусилля на залучення безробітних до самозайнятості.

Явище самозайнятості стало центром уваги науковців в останні кілька десятиріч через спад зайнятості у світовому масштабі та соціально-економічні, політичні й соціокультурні системні соціальні трансформації (М. Артур, У. Бек, Б. Бьорчел, Ф. Мірвіс, Р. Сеннетт, Д. Холл, Р. Фьоллер та ін.).

Найбільше уваги до цього явища демонструють англомовні та німецькомовні часописи, такі, як Journal of Occupational & Organizational psychology, Journal of Vocational Behavior, Journal of Employment Counseling, Personnel Psychology, Journal of Organizational Behavior, Academy of Management Review, Human Relations та ін.

Самозайнятість як оригінальний феномен у філософських, економічних, соціологічних науках, менеджменті пов’язана з її спроможністю збільшити ресурси та стабілізувати життєдіяльність при максимальному врахуванні індивідуальних потреб, здібностей, інтересів, досвіду та ін. В річищі загальної концепції підприємництва самозайнятість – це комерційна діяльність, що здійснюється виключно за рахунок власної робочої сили й на себе, а не від імені роботодавця та за наймом у нього. Відповідно до сумісної на міжнародному рівні Європейської системи рахунків 1995 (ЄСКА), пізніше – Європейської системи рахунків (надалі – «ЄСР 2010» або «ЄСР») до неї віднесено працівників, що працюють поза наймом, та неоплачуваних сімейних працівників (за австрійським, швейцарським та ін. законодавствами) [Європейська система рахунків — ЄСР 2010].

Як психологічне явище самозайнятість – різновид нетрадиційної нестандартної зайнятості, в основі якої лежить самоорганізація [1].

Традиційно психолого-педагогічними засадами при аналізі зайнятості в контексті професійної діяльності є положення й висновки про: об’єктивні й суб’єктивні чинники зорієнтованості самозайнятого на професійні галузі, необхідні кваліфікаційні рівні, потрібні обсяг і якість загальної освіти та професійної підготовки (Т. Кудрявцев, А. Roe, K. Seifert, D. Super та ін.).

Ґрунт для професійно-педагогічних розвідок із даної проблематики забезпечують фундаментальні дослідження з інтерпретації соціального середовища та індивіда як системи (А. Ангьял, Т. Дрідзе, І. Матюша, Н. Сарджвеладзе), формування особистості в процесі здійснення професійної діяльності (К. Абульханова-Славська, Є. Клімов, О. Леонтьєв, С. Максименко та ін.), культурно-історичного детермінізму професійного становлення і розвитку індивіда (О. Бодальов, М. Боришевський, С. Рубінштейн та ін.). Низка публікацій і монографії авторів також порушують ці питання [2-8].

Як психологічний і педагогічний феномен самозайнятість в Україні досліджена мало. Цим заснована тематична площина навчання працездатних осіб, які в силу життєвих обставин є незайнятими без перспектив перейти в ряд найманих працівників. Єдиний вихід для них – участь у суспільному виробництві через самозайнятість, до якої вони не були долучені й не планували відповідних змін у трудовій діяльності.

Потреби суспільного виробництва, збільшення чисельності безробітних в обставинах новочасних атрибутів праці і глобальних катаклізмів потребують перегляду підходів до уведення до сфери самозайнятості цього контингенту трудового ресурсу. Зокрема, через сприяння громадськості.

За результатами опитувань, спостережень, досвіду наукової й педагогічної діяльності нами виокремлено основні психолого-педагогічні положення, які стануть в нагоді при уведенні безробітних до сфери самозайнятості:

1. В системі професійної освіти наявна низка суперечностей, які значно погіршують результати діяльності з безробітними, між тим, за інших умов дані суперечності не є гострими, суттєво не впливають на результати або, навпаки, стають чинником їхнього покращення. Вони спричинені неподібними психологічними аспектами низки явищ у представників груп основних суб’єктів педагогічного процесу – безробітних і викладачів відповідно:

(а) розбіжними професійними досвідом і його перспективами: індивідуальним досвідом безробіття, з однієї сторони, та його відсутністю – з іншої; неможливістю праці за наймом і відповідно – стабільною працею за наймом;

(б) загальними тенденціями, з однієї сторони, заперечливих когнітивних, емоційних і поведінкових компонентів образу майбутнього та, з іншої, послідовними і систематизованими компонентами образу майбутнього;

(в) загальними тенденціями, з однієї сторони, негативно-емоційної оцінки явища самозайнятості та, з іншої – поміркованим осмисленим ставленням до неї;

(г) залежністю ставлення до самозайнятості загалом і навчання зокрема від когнітивного, емоційного, поведінкового компонентів образу майбутнього – наукової й культурної картин світу, рівня осмислення трансформаційних процесів, сприймання змін загалом, а також від того, як розуміють самореалізацію, якими стратегіями життєдіяльності оперують, як ставляться до гендерно-рольових позицій, як переживають нестачу матеріальних ресурсів на свою повноцінну життєдіяльність і членів родини, якою мірою виражене почуття провини перед рідними, якими уявляють перспективи професійної діяльності, її ресурсність, перспективи родини.

Це спричинює напругу, вносить дисбаланс у деякі складники педагогічного процесу (див. Порівняльна таблиця параметрів дисбалансу в педагогічному процесі навчання безробітних самозайнятості) [8]. А що важливіше – це негативне психологічне ставлення до самозайнятості як явища транслюється на ставлення до тих, хто продовжує працювати за наймом, а навчає працювати в сфері самозайнятості. Міра вираженості негативного ставлення до самозайнятості прямо впливає на вираженість негативного ставлення до викладачів.

Навіть неповний перелік процесів, які супроводжують безробіття, а саме: зміна професійної групи, зміна соціальної й культурної ідентичностей, зміна в стані плати за працю, втрата основних ресурсів, які були надані роботодавцем (фінансові, професійні, соціальні, культурні, освітні, ін.) – спричинює негативні наслідки.

Іншими словами, на педагогічний процес в системі професійної освіти суттєво впливають відмінності в обставинах незайнятого й викладача, їхніми сценаріями та стратегіями подальшого професійного розвитку й вдосконалення та ін.

Тому процес навчання безробітних самозайнятості в системі формальної професійної освіти необхідно поєднати з неформальною системою освіти, яка репрезентована НУО. Вони спроможні організувати роботу з безробітними, уникаючи перелічених суперечностей.

Враховуючи, що в безробітних, які не мають досвіду роботи поза наймом, як правило, відсутні сталі виражені характеристики спрямованості на самостійну зайнятість, треба звертати увагу на форми й межі соціальних взаємодій, взаємовідносин і взаємозв’язків, які планує безробітний реалізовувати в самозайнятості, оскільки вони за нових обставин значно звужені.

Безробітний може вбачати в самозайнятості лише ризики, соціальну незахищеність, засіб виживання, і тоді варто ознайомити його з успішними кейсами з запрошенням самозайнятих для дискусій, нерегламентованих обговорень перспектив діяльності. Саме НУО сформували неперевершений досвід подібних заходів, і ми впевнені, що так, як це здійснює громадськість, формальна система освіти зробити не має ні апробованої широкої практики, ні ресурсів. Освіта реалізує інші цілі.

Якщо безробітний вбачає в зміні свого стану соціальну, професійну, культурну, освітню, особисту катастрофи, то варто сприяти його входженню в нові соціальні групи через асоціації, громадські організації, вітчизняні й міжнародні структури з підтримки малого бізнесу і тим дати можливість реалізувати себе спочатку як громадського діяча.

Тому стратегічна мета для громадськості в процесі залучення безробітних до самозайнятості − розгорнути альтернативні варіанти професійної діяльності через позитивні образи майбутнього та професіонала, котрі важливо значно оновити; через ознайомлення з діяльністю відповідних асоціацій, об’єднань, неурядових організацій – для активізації входження до нових професійних груп, реалізації активності, компенсації втрачених соціальних, культурних, освітніх ресурсів, які надходили з боку роботодавця.

Критерії результативності діяльності НУО в цьому − наявні у безробітних позитивні образи майбутнього, їхня підготовленість до мінімізації ризиків, які неминучі при самозайнятості, кейси з комерційними ініціативами, проєкти, які мають на меті соціальні задачі і є при цьому прибутковими.

Рух уявлень безробітних про безробіття й самозайнятість відповідно як катастрофу й вимушений вихід з неї до її сприйняття як незамінного ресурсу для особистісного розвитку й самореалізації, як глобального, національного, особистісного проєктів відбувається за рахунок збільшення:

– часу перебування в колі формальних чи неформальних лідерів самозайнятості;

–часу і простору для вільних обговорень;

– ретрансляції (освоєння, узагальнення і передача) раніше створеного і збереженого соціокультурного досвіду до його трансляції (оновлення, удосконалення, осучаснення).

Принципами організації роботи з безробітними є чіткість і простота, а також часопростір позитивного образу майбутнього.

Отже, безробіття й вимушена самозайнятість позначаються на соціальній і культурній ідентифікаціях, зміні професійної групи, зміні механізмів оплати праці, втраті основних ресурсів, які надавалися роботодавцем. Репрезентувати безробітним явище самозайнятості як «панацею» від нього, а також штучно нівелювати наскрізні ризики самозайнятості – це посилити нестабільність і дисбаланс, і через це зневіритись у майбутньому. Натомість, підготовити до мінімізації негативних наслідків – це підготувати до не апробованої безробітним практики і врятувати його від особистісної життєвої кризи.

Література

1. А.Я. Психология : Електронний ресурс : режим доступу . http://azps.ru/handbook/s/samo120.html).

2. Жорнова О. Нова виробнича парадигма “культуротворчої праці” та підготовка до неї у ВНЗ. Стратегия качества в промышленности и образовании. Днепропетровск, 2008. Т.2. С.126-130.

3. Жорнова О. Психологія самозайнятості на теренах України як наукова проблема та запит практики. Психологічні науки: проблеми і здобутки. Вип..8. К. КиМУ, 2015.С. 58-81

4 Жорновая Елена, Жорновая Ольга. Малое предпринимательство с социальной миссией: финансовая поддержка и гендерные перспективы для устойчивого развития Украины. Вестник Брестского университета. 2018. №2. С. 100-111.

5. Жорновая О. Конструирование новых правил для старшего поколения в условиях высшей школы. Третий возраст: старшее поколение в современной информационной среде:.М.: Изд-во СГУ, 2008. С. 42-47.

6. Жорнова Ольга, Жорнова Олена. Жіноче соціальне підприємництво: чи варте воно фінансової підтримки : Електронний ресурс : режим доступу : https://www.prostir.ua/?blogs=zhinoche-sotsialne-pidpryjemnytstvo-chy-varte-vono-finansovoji-pidtrymky

7. Жорнова О. Новочасні атрибути виробництва та особливості професійної підготовки студентів технічних університетів. Вища школа. 2009. № 1.С. 67-75.

8. Жорнова Олена, Жорнова Ольга. Психолого-педагогічні засади навчання безробітних самозайнятості. АКМЕ.2020 : Електронний ресурс : режим доступу : https://sites.google.com/site/akmeukraine/home/samozajnatist

Використано фото: http://melnicabiz.ru/images1/1250_business_vyazanie-noskov-shapok-detskoj-odezhdy-kak-svoj-domashnij-biznes.jpg


Останні публікації цього розділу:

З 1 червня на ГО очікують нові форми заяв для реєстраційних послуг

Як в обставинах індустрії 4.0 жінкам витягнути себе з безробіття

Як маленьким громадам запустити антикорупцію?

7 найтиповіших помилок у залученні волонтерів (Відео)

Чи є для вас актуальним визначення “Громадянського суспільства”?