«Ранок 24 лютого розпочався о 5 годині ранку з повідомлення про початок війни» – розповідає Наталія Висіканець з Чернігіва

Всі плани, зустрічі та робота залишились в іншому, мирному житті. Бажання їхати з міста не було, незважаючи на дуже важкі умови: відсутність тепла; постійні сирени та розбиті перші будівлі. Їхати не хотілося і тоді, коли в магазині необхідно було стояти в черзі по 3-4 години. Розумієте, 3 – 4 години, щоб купити хліба! Черги, які безжально розстрілювали…

Як їхати? Куди їхати? Це моє місто! Місто, яке я люблю. Місто, яке я не хочу залишати! Здавалось, що це сон… Це не на довго… Так хотілося вірити у це! 

Протягом ночі 4 -5 разів гудуть сирени! Тривога! Підвал! Ніч перетворювалась на кошмар. Звук літаків, які несуть смерть, викликав спазм. З кожним днем ситуація ставала все гірше і важче. Відсутність світла і води, зарядки телефона – ще той квест… Дзвінок рідним і знайомим – щоденна подорож до перевірених місць, де є зв’язок. 

Коли ваша родина прийняла рішення вибиратися з Чернігова?

Щодня ситуація лише погіршувалася. Пошук хліба та їжі займав уже не 3-4 години, а більшу частину дня. А пошук ліків для хворої внучки, це, взагалі, майже нездійсненна місія.  Рішення про виїзд  далось дуже важко, та було малесеньке «але», яке має ім’я Емілія, яка без ліків може згаснути просто в підвалі… 

Подорож з міста була важкою та небезпечною. В авто шестеро  дорослих людей та мала дитина. Вздовж маршруту – розбиті автівки, ракети, які стирчать з землі, тіла, тих кого навіки забрала війна… Перші 150 км, які подолали за майже шість годин – постійні перевірки. Перша заправка авто, і видих… Ми на першому пункті призначення. Наступна зупинка – Хмельницький! Тут, завдяки друзям, з якими планували роботу, знайшлось житло. Ці чудові люди протягом дня організували все що необхідно для життя, а головне оточили увагою і теплом. Тиждень в місті і подорож далі, влаштування на новому місці…

А хотілося додому, назад в своє улюблене місто, в свій рідний Чернігів: понівечений і скалічений, але такий рідний.

А коли вирішили повернутися та чому?

Питання про повернення додому було вирішене в перший же день виїзду. Залишалось перечекати, коли наші хлопці відженуть ворога від околиць міста, та буде змога приїхати. З 16 березня до кінця квітня час тягнувся неймовірно повільно. Як тільки чоловік подзвонив та сказав що є можливість повернутись, я виїхала в сторону Чернігова. Коли повернулась, квартира була без вікон, стіни бури пробиті осколками, було холодно, але дома навіть холод не такий страшний.  

Чи вціліло ваше житло?

Меблі потрощені, холодильник взяв більшу частину осколків на себе тому руйнування в кухні були не такими сильними.  Літні речі, які знаходилися в шафі на балконі прийшлось викинути, адже всі вони були знищені. Постраждали стіни. Протягом місяця ми робили ремонт, вставили вікна, зробили відкоси, пошпаклювали стіни. Привели помешкання до житлового стану. Прийшлось змінити диван, та вхідні двері, які повело від вибухової хвилі. В балконі залатали великі дірки. Завдяки пильності сусідів що не полишали будинку, вдалось уникнути мародерства. 

Що все ж таки дає сили?

Я – громадська активістка, і для мене важливо допомагати тим кому ще потрібно. Зараз я активно займаюсь волонтерством, але вважаю, що місія громадських організації на багато ширша. Ми маємо працювати з молоддю що залишилась, активізувати мешканців громад, об’єднувати їх та навчати займатись проектною діяльністю. Спільно з коліжанками з ГО Жіночий Формат, започаткували проект ТЕРЕВЕНІ, проводимо заходи в рамках громадської ініціативи «Країна вільних людей» поки що власними силами, але шукаємо підтримки в донорів та небайдужих людей. І кожне «дякую», це як батарейка, яка дає сили рухатись далі. 

Ми робимо все що можемо і там де можемо. Все заради наближення нашої спільної Перемоги. Віримо, що Перемога зовсім скоро! І ми ще обов’язково проведемо заплановані заходи, зробимо тренінги, сядемо за круглі столи… І відбудуємо, усе відбудуємо… Ще краще, аніж було! І станемо кращі, аніж були! І будемо дружніми, і будемо – Україна!”.

БО «Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги» в рамках проєкту «Посилення демократичного врядування в Центральній та Північній Україні», що реалізується за підтримки National Endowment for Democracy, надає допомогу вигляді часткової компенсації за проживання та витрат на проїзд правозахисників, що після 24 лютого 2022 року змушені були покинути свої домівки в охоплених війною регіонах: Чернігівському, Сумському, Херсонському, Запорізькому, Донецькому, Луганському, Миколаївському, Київській області та м. Київ.