Що не є форум-театром або культура поваги до авторських методик

Кожній людині, яка фахово розбираєтсья в певному методі або сфері, хочеться дотримання стандартів та поваги до кількості часу (років) та зусиль людей, які вклалися у просування методу та доступ до першоджерел методики, яка пояснює історію створення та філософію методу та логіку певних вимог.

Я не планую і не маю можливостей їх контролювати, тим паче, що методика театру пригноблених не є сертифікованою, тому що Боаль подарував її звичайним людям і тим, хто зазнають дискримінації та порушенням своїх прав, щоби будувати культуру діалогу в суспільстві.

Тому я просто використаю можливість цієї колонки і висловлю зі свого досвіду, що я та мої колежанки по спільноті не вважають форум-театром:

Віктор Єфіменко. Форум-показ вистави “Мій дім”, БТ “Джерела, Київ, вересень 2023 р.

• коли форум-вистава не заснована на досвіді групи з якою працюють;
• група не долучена до визначення теми, написання сценарію та грі у цій виставі, навпаки її пишуть менеджери проєкту, психологи або професійні режисери тощо;
• виставу створюють одразу, без надання часу на побудову довіри в групі та дослідження її досвіду та взаємодії між учасни_цями.
• коли форум-вистава не передбачаєа можливостей для втручань гладячів та глядачок;
• коли джокер_ка форуму не досліджує через дискусію з глядацькою залою соціальний контекст структурного та культурного насильства, яке стоїть за ситуацією, яка показан у виставі.

Принципи, на які ми посилаємося можна знайти в перекладеній українською книзі Аугусто Боаля “Ігри для акторів та неакторів”.

Ключовий принцип форум-театру – “Нічого для нас та про нас без нас”, і якщо відбувається те, про що я написала вище, я прошу про одне – не називайте це форум-театром. 

Це не про партисипацію, повагу та співтворчість. Це щось інше і повинно мати іншу назву, бо має інші цінності та принципи у своїй основі.

Якщо Вам цікаво дізнатися що є форум-театром, спитайте у мене або моїх колежанок – Владислави Крижної, Наталії Тітійової, Ані На, Лариси Головко, Алли Мельничук. З цією метою ми створили щорічну Школу театру пригноблених і поки маємо ресурси, щоби ділитися знаннями, досвідом, практикою та створювати мережу людей, яким цінно вчитися та працювати разом, будувати зв’язки та діалог.