Що не є форум-театром або культура поваги до авторських методик
Кожній людині, яка фахово розбираєтсья в певному методі або сфері, хочеться дотримання стандартів та поваги до кількості часу (років) та зусиль людей, які вклалися у просування методу та доступ до ...
Додано:
Яна Салахова
Кожній людині, яка фахово розбираєтсья в певному методі або сфері, хочеться дотримання стандартів та поваги до кількості часу (років) та зусиль людей, які вклалися у просування методу та доступ до першоджерел методики, яка пояснює історію створення та філософію методу та логіку певних вимог.
Я не планую і не маю можливостей їх контролювати, тим паче, що методика театру пригноблених не є сертифікованою, тому що Боаль подарував її звичайним людям і тим, хто зазнають дискримінації та порушенням своїх прав, щоби будувати культуру діалогу в суспільстві.
Тому я просто використаю можливість цієї колонки і висловлю зі свого досвіду, що я та мої колежанки по спільноті не вважають форум-театром:
- коли форум-вистава не заснована на досвіді групи з якою працюють;
- група не долучена до визначення теми, написання сценарію та грі у цій виставі, навпаки її пишуть менеджери проєкту, психологи або професійні режисери тощо;
- виставу створюють одразу, без надання часу на побудову довіри в групі та дослідження її досвіду та взаємодії між учасни_цями.
- коли форум-вистава не передбачаєа можливостей для втручань гладячів та глядачок;
- коли джокер_ка форуму не досліджує через дискусію з глядацькою залою соціальний контекст структурного та культурного насильства, яке стоїть за ситуацією, яка показан у виставі.
Принципи, на які ми посилаємося можна знайти в перекладеній українською книзі Аугусто Боаля “Ігри для акторів та неакторів”.
Ключовий принцип форум-театру – “Нічого для нас та про нас без нас”, і якщо відбувається те, про що я написала вище, я прошу про одне – не називайте це форум-театром.
Це не про партисипацію, повагу та співтворчість. Це щось інше і повинно мати іншу назву, бо має інші цінності та принципи у своїй основі.
Якщо Вам цікаво дізнатися що є форум-театром, спитайте у мене або моїх колежанок – Владислави Крижної, Наталії Тітійової, Ані На, Лариси Головко, Алли Мельничук. З цією метою ми створили щорічну Школу театру пригноблених і поки маємо ресурси, щоби ділитися знаннями, досвідом, практикою та створювати мережу людей, яким цінно вчитися та працювати разом, будувати зв’язки та діалог.