Показ насильства не дорівнює його запобіганню. Чим це може нашкодити у виставі форум-театру?

Нещодавно у мене з'явився перший досвід дослідження через форум-театр теми домашнього насильства у взаєминах батьки — діти. А з ним я краще усвідомила , чому пригноблення, яке досліджує та підсвічує ...

IMG_1927_
Показ насильства не дорівнює його запобіганню. Чим це може нашкодити у виставі форум-театру?

Нещодавно у мене з’явився перший досвід дослідження через форум-театр теми домашнього насильства у взаєминах батьки — діти. А з ним я краще усвідомила , чому пригноблення, яке досліджує та підсвічує театр пригноблених, не дорівнює насильству чи агресії та які ризики це може нести в контексті російсько-української війни.

Попри те, що театр пригноблених покликаний протидіяти насильству, він його не показує відкрито як антимодель, яку можливо змінити. Дуже рідко можна побачити сцени фізичного насильства у форум-виставах, бо протидія насильству, яке вже відбувається, не має багато сценаріїв — або втекти, або застосувати насильство для захисту. І це дуже пригнічує аудиторію, яка за цим спостерігає. Спроби проаналізувати причини, які призводять до насильства та вплинути на них можуть бути дієвішими, оскільки розуміння причин може допомогти запобігти насильству, що дає сили та надію на зміни.

У трикутнику насильства Йохана Галтунга, фізичне насильство підживлює та легалізує культурне та інституційне насильство в суспільстві, яке зазвичай невидиме, але яке призводить до першого. Я покажу ці невидимі чинники, які ми — джокерки форуму —  запрошуємо аудиторію помічати та аналізувати на прикладі форум-вистави “Насильство руйнує мрії”, створеної учнями та ученицями старших класів м. Хмельницький у березні цьогоріч, яка відбулася в рамках проєкту «Мистецтво здорових стосунків», що реалізує ГО «Інкубатор демократичних ініціатив» у партнерстві з ГО «Українці майбутнього» UFuture та у співпраці зі Служба у справах дітей Хмельницької обласної військової адміністрації й Міський Центр по роботі з дітьми та підлітками за місцем проживання Управління молоді та спорту Хмельницька міська рада.

Ось опис першої дії вистави, який я проаналізую детальніше:

Дівчина сидить у своїй кімнаті й щось малює у своєму блокноті. До кімнати, не стукаючи, заходить мама. Донька здригається від несподіванки й просить її стукати, бо це її власний простір . Мати не розуміє, чому у своєму будинку вона має  погоджуватися на якісь правила. Вона запитує, чим зараз займається її донька і куди  та постійно зникає. Донька відповідає, що сьогодні вона затрималася, бо чергувала в школі, але мати їй не вірить,  і погрожує, що закриє вдома, якщо вона бреше. Жінка нагадує дівчині що їй потрібно вчити біологію та хімію для вступу в медичний. Потім мати кличе батька, аби він вплинув на доньку, але той відповідає, що заробляє гроші, а виховання — жіноча справа.

Більшість глядачів та глядачок форумів, які  провели  в семи школах Хмельницького звертали увагу на порушення особистих кордонів, що показує наявну культуру спілкування в суспільстві та різницю її сприйняття різними поколіннями. Красномовно цю культурну різницю підтвердило публічне обговорення випадку зі скакалкою в Івано-Франківську.

Показ форум-вистави в школі м. Хмельницького

Показ форум-вистави в школі м. Хмельницького

Те, що лежить глибше — гендерна нерівність (насильство, яке підживлюють культурні норми суспільства), що ледь була окреслена одним реченням, котре каже тато. Однак було безліч коментарів та реакцій викладачок та школяр_ок, що саме так типово виглядає модель взаємин батьків та розподілу їхніх обов’язків щодо виховання дітей. І відповідно  можна вже тут поставити питання:

  • чому жінці доводиться брати на себе увесь тягар тривоги, надмірного контролю за життям дочки й зрештою відповідальності?
  • чому досі така модель взаємин є настільки поширеною в суспільстві?
  • чи пов’язана тривога матері за вибір професії з економічною незалежністю, яку досі виборюють українські жінки, що отримують менші зарплати або з соціальними очікуваннями: краще сидіти вдома, виховувати дітей та бути берегинею родинного вогнища?
  • чому мистецька професія не вважається престижною в суспільстві?

Це проблеми нашого суспільства, які ця жінка інтегрувала у свою поведінку. Саме тому у Стамбульській конвенції багато уваги приділено аналізу гендеру як соціальної норми, яка пояснює причини та природу домашнього насильства.

IMG_1927_

Форум-театр дозволяє побачити невидимі або замовчувані проблеми суспільства, які потім призводять до видимих конкретних історій порушень прав та насильства. Але головне повідомлення театру пригноблених, що такого масштабу проблеми можна змінити не самотужки, а лише разом, як суспільство. 

Для багатьох наших юних глядачок та глядачів побачити на сцені свою історію, буденну реальність було одкровенням, яка накладає на нас ще більшу відповідальність. Усе що, показується публічно та масово стає нормою, тому показ сцен насильства у виставі може нести повідомлення недовіри дітей до власних батьків, які можуть порушити їхні права.  На мою думку — це великий ризик у часи, коли близькі є найбільшим ресурсом та підтримкою в проживанні складного періоду воєнного часу в країні, який потрібно враховувати якщо Ви працюєте саме з молоддю.

Я щиро вірю, що вміння через форум-театр аналізувати та розуміти причини, розпізнавати чинники, що можуть призвести до незворотних наслідків є важливим та найкращим результатом, який можна передбачити під час вимірювання та оцінки  таких заходів саме для молоді. Показ насильства не дорівнює його запобіганню.

І саме це, на мою думку важливо доносити донорам, партнерам та організаторам, які розглядають потенціал форум-театру для роботи з темою домашнього насильства в контексті російсько-української війни.

 


Останні публікації цього розділу:

Громадська участь: купа цегли чи затишний дім?

Як готувати молодіжні інклюзивні проєкти: чекліст

Як залучати молодь до своїх проєктів та активностей

Проблема 21 травня. Легітимний президент чи стан interregnum*?

Напрями безбар’єрності в молодіжній роботі

Що не є форум-театром або культура поваги до авторських методик