Легше за м`ясорубку і цікавіше за Фейсбук

 АБО ПРО ТЕ,  ЧОМУ СЕРЕД ОПЕРАТОРІВ ВЕЛИКОЇ ТЕХНІКИ  НЕМАЄ УКРАЇНОК 

Якби самі не спробували сісти за кермо екскаватора, то й не писали б. Проте сталося так, що менеджер Компанії, яка сьогодні є офіційним дилером в Україні, переконав нас вдертися в кабіну машини і «покерувати» «зразком сучасної технічної думки». Оце так було схарактеризовано ним величезну металеву  махіну, хоч і новеньку й блискучу, та все одно схожу на монстра. Думаєте, ми зразу погодилися? Ха. Та величезні зусилля й умовляння, а більш за все аргументи про м’ясорубку, зробили свою справу.

Перше відчуття – мамо моя, рятуй свою дитину! Уявіть собі: стоїть посеред площі екскаватор, ну, просто втілення бажань чоловіків-операторів, усюди навколо – вони, у фірмовому одязі з брендом, всі такі впевнені професіонали, такі справжні повелителі чудо-техніки, і тут – на тобі – жіночки: в спідницях, з вічними торбами і пакетами, на підборах, нажахані, а лізуть по сходах у кабіну… А кабіна таки височенько від безпечної землі, ой, височенько…

Поки діставалися тимчасового місця уявної роботи уявляли собі щось на кшталт центру управління польотами: дисплеї – яскраві, лампочки миготять, нікельовані деталі поблискують, все комп’ютеризоване, жіночими ручками незаймане…Але  на шляху до гендерної рівноваги, як ви розумієте, варто використовувати всі гідні нас методи.

Добралися, несподівано, легко і швидко. Зразу ж зауважимо, що сходи на тоненькі підбори не розраховані: можуть застрягти в прорізах, а от самих сходів зовсім не варто остерігатися, бо вони, як ми переконалися, цілком дружні не тільки до чоловіків, але й до нас.

Оглядаємо кабіну: дві педалі – газ і гальмо,  джойстик для поворотів машини… і все!!! Куди там до м’ясорубки нового покоління!!!

Починаємо торкатися приладів, і машина легко і граціозно відповідає на наші дії. Слухняна, як зразкова дитина, зручна, як улюблене крісло, простора й чиста, як омріяна кухня, і запопа-а-адлива, як ну абсолютно нереальні підлеглі… Ми не зупиняємось, і екскаватор починає свої екзерсиси: повороти праворуч-ліворуч, рухи вниз-вгору, ковшем «набираємо» уявний ґрунт і «висипаємо» його в належному місці.

І «штурмуючи» в кабіні великої техніки нового покоління гендерний дисбаланс розмірковуємо: якщо зарплати дуже й дуже підходящі, якщо реально вивчитись і отримати посвідчення, якщо немає жодних медичних застережень щодо жіночого здоров’я,  якщо є вакансії й попит на ринку праці і в Україні, і в Європі, якщо виробники техніки – всесвітньо відома  компанія Volvo Construction Equipment, а також офіційний дилер в Україні, впевнені в придатності управляти нею і чоловіками, і жінками, то чому, чому серед операторів немає українок?

А й справді. Метою заходу є популяризація професії оператора, вдосконалення своїх умінь і навичок, а також просування цієї діяльності  серед молодого покоління й широкої громадськості. Та жінок за три роки не було жодного разу,,,

Ми задали питання: “Чому немає жінок?”, – учасникам заходу, підкреслюємо – учасникам,  не учасницям, бо їх було обмаль і тільки серед вболівальниць своїх чоловіків. Сміються наші респонденти: а жінки таки бояться всього великого, вони схильні до мініатюрного й тендітного. Що робити – чоловічий гумор, він такий… Ми не повірили й вирішили перевірити.

І правильно зробили, бо інтернет зразу ж видав інформацію: в Європі траншеї і інші роботи помірної важкості виконують за допомоги техніки жінки, а серед слов’янок є такі, що беруться забудь-які завдання і справляються з ними, управляючи такими ж «монстрами». Почитайте і переконаєтесь.

Може варто дотримуватися послідовності в усьому: хочемо ж чоловічі зарплати, хочемо і економічної незалежності, а також впливових соціальних ролей, то давайте хоча б зробимо перший крок на зустріч останнім зразкам сучасної великої техніки, давайте просто спробуємо її на дотик. А давайте…

Тільки спочатку трошки інформації. Як було зазначено на Першій конференції «Енергетика без ґендеру», що відбулася наприкінці травня цього року в Києві, ще й досі мало жінок навчаються на технічних спеціальностях у закладах вищої освіти, куди – принагідно нагадаємо – відносять не тільки професійно зорієнтовані університети (технічні, авіаційні, ін.), але й коледжі 1-2-рівнів акредитації (металургійні, транспортні та ін.). І знову: чому?

Учасниці конференції, які здобули «чоловічу» освіту, відповідають не тільки нам, а усім присутнім, бо вони тут спікерки, модераторки і представниці «Жіночого енергетичного клубу України»: навіть якщо маєш знання й прагнеш оволодіти серйозною професією, завжди знайдеться професор, який вголос в аудиторії припустить, що ви тут «заміж виходите».

Але попри таких професорів – не професорок – жінок все одно не так вже й багато в найбільш високооплачуваних галузях промисловості: енергетиці, економічній кібернетиці, інфраструктурі, нафто-  і газодобуванні та ін.

А втім, обмеження в кар’єрному зростанні через неприйняття серйозної мотивації щодо довготривалої діяльності на посаді у колективах, де крім жінки-керівниці всі її підлеглі – чоловіки, це не питання… Питання постають, коли в стратегіях розвитку підприємства, а тим більше галузі, не передбачено вирівнювання гендерного дисбалансу на управлінських посадах, в структурних підрозділах, наглядових радах і радах директорів.

Що ж нам робити? найперше, вголос говорити про існуючі проблеми, поєднувати зусилля для їхнього вирішення, об’єднуватися і збиратися разом якомога частіше на таких заходах, де обговорюють гострі питання гендерного дисбалансу.

І ще один, як на нас, дуже важливий момент. Жінки, які піднялися  не тільки по сходах екскаваторів, але й кар’єри, зауважують, що роль ментора-чоловіка, який допомагає зорієнтуватися в світі, де правлять чоловіки, який стає на бік жінки, який не тільки союзник, партнер, колега, але й попутник на шляху вирівнювання гендерного дисбалансу – це ваш друг, якого варто цінити за його повагу до жінок. Справжню, а не удавану.

От ми і задумалися… Можливо, той менеджер Компанії, який нас переконав у тому, що велика техніка – це не страшний жіночий сон, а мета, досягання якої стає гарантією фінансової, моральної, соціокультурної свободи, можливо саме такі і стають для нас омріяними менторами? Вони нас «витягують» від кухонних табуреток  у великі посадові крісла, а ми і не здогадуємось про це?

Ось наступного року знову відбудеться захід-презентація із конкурсами і змаганнями, з призами й гостинцями, з жартами і музикою. До того ж, цього року переможці змагань на гусеничних екскаваторах та навантажувачі стали фіналістами України и отримали шанс брати участь у змаганнях за чемпіонський титул на Європейському фіналі в Швеції.

Ну, що, зустрінемося за кермом останніх зразків великої техніки? Компанія ЕТС, офіційний дилер Volvo CE в Україні, з повагою і турботою про наше майбутнє знову запросить українців (і українок!) на традиційне щорічне змагання «Operators Club». І хоча цей захід — це простір зустрічі професіоналів-операторів важкої дорожньо-будівельної техніки, і проводиться в Європі понад 20 років, вже три роки ми маємо задоволення брати участь у заходах у Києві. А може таки варто проінтерпретувати його як сходинку до гендерної рівноваги? А може це й є сходинки до справжнього рівноправ’я?