Data.rada.gov.ua як “Отче наш…”, або про те, як пізнати непізнане — українську Верховну Раду

Думаємо, ми не перебільшимо, якщо скажемо, що історія України відтепер міститься в “модернових літописах” – на Порталі відкритих даних. Саме вони нині постають інтегральним показником розвитку суспільства, його образу майбутнього, маркером між “припустимо/не припустимо”.

Про наш Парламент написано багацько, а ще більше — пишуть… І ми писали (“Хронотоп парламенту України: від драми безіменного автора чи стихійного нещастя – до соціокультурного проекту” : Скорочена версія дослідження, виконаного Ольгою Жорновою, Оленою Жорновою та представленого в доповіді «Хронотоп Парламенту України як концептуальна схема розв’язання проблем пересічного громадянина» на Парламентських читаннях 28-29 травня 2017 р. в м. Києві. Повний текст див. Академія моніторингу і експертизи : FB || Електронний ресурс : режим доступу :https://www.facebook.com/acadmonex/?fref=hovercard). І пишемо…

А втім, як ми пересвідчилися, українець не покладається на наші висновки, хоч якими обґрунтованими вони нам не здаються: “У респондентів з присвоєним кодом «громадяни» стихійно створений образ Парламенту, який в сукупності відповідей постає складним утворенням («хто там розбере, як воно там насправді»), призначеним для задоволення окремих суб’єктів” (https://www.facebook.com/acadmonex/?fref=hovercard).

Та це й не дивно. Креативний потенціал українців “замішаний” на специфічному соціокультурному контексті, про що ми вже писали:

– соціальний досвід вкрай розбіжний із соціальними досвідами у інших народів;

– еволюція традиційних українських архетипів соціального життя відбувається без екстравагантності;

– наскрізний неперервний стрес, в якому перебувають пересічні українці і який обіймає фінансово-економічні, професійно-діяльнісні, внутрішньо- й зовнішньополітичні, психологічні, соціокультурні та ін. сторони соціального, сімейного та особистого життя, став чинником перманентної недовіри до влади;

– багатосмислові й суперечливі системи ціннісних конфігурацій детерміновані кількома домінантними церквами та ін.

І що ж тепер, взагалі не вивчати й не писати?

Є інший шлях — за принципом: “не вірите — перевірте”. Отож, якщо інформування широкої громадськості по різноманітним аспектам законодавчої/законотворчої діяльності народних депутатів з боку моніторингово-аналітичних центрів різного штибу й ґатунку зазнає невдач, якщо незаангажоване відстеження та наукові інтерпретації, прогнозування й проектування суспільно-значущих явищ із подальшим запобіганням/відвертанням соціальної дестабілізації та напруги — це не той контент, який цікавить читачів, то дамо їм у руки оту “вудку, яку мудрі дають бідним замість риби”. Пригадуєте: дайте людині одну рибу, і вона отримає їжу на день, навчіть її ловити рибу, і вона отримає їжу на все життя»? Тож, до Порталу відкритих даних та про те, як самим дослідити процеси, які залишають за лаштунками Парламенту.

Одне зауваження. Якщо дослідник буде зосередженим на пошуках інформації, яка б підтвердила довгоочікувані результати, то це може призвести до увиразнення тенденцій, які не стануть фактом появлення явища.

Не вдаючись до технічних можливостей Порталу і залишаючи осторонь роботу з наборами відкритих даних чи то у мові R, чи то Excel, зосередимо увагу на ідеї використання інформації — для підвищення рівня довіри з боку українців і до академічної науки, і до народних обранців, і до власного впливу на уряд і державу.

Останнє дуже корисно з точки зору застосування неконструктивного критиканства. Запитайте особу, невдоволену всім і вся, як часто і з якою метою вона виходить на цей портал — мовчить, переходить на іншу тему, критикує вас разом із усім світом? Таких важко навчити конструктивним діям. А от якщо людина цікавиться предметно, володіє інформацією з теми, яку обговорюєте, приводить коректні дані як прилади чи ілюстрації для підтвердження своєї тези, то варто більш глибоко вивчити можливості Порталу.

Давайте всі разом через терени — до зірок, Іншими словами, до Парламенту через Портал. З корисними зауваженнями, плідними рекомендаціями, ґрунтовними пропозиціями і  висновками.

Публікація підготовлена спільно з Оленою Жорновою