Прозорість соціальних та екологічних платежів видобувних компаній: вплив ІПВГ

НОВА Енергія

У багатьох громадах, де працюють видобувні компанії, люди давно помічають одну й ту саму проблему: вони не знають, що компанія зобов’язана робити, а що вона робить «для іміджу». Чому в сусідній громаді компанія ремонтує школу, а у вашій — ні? Чому десь висаджують дерева, а десь — лишаються відвали? Чому один завод дарує нову амбулаторію, а інший лише «дякує за розуміння»?

Усе це відбувається не через байдужість, а через відсутність системної інформації. Саме цю прогалину закриває Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ). Вимога 6.1 Стандарту ІПВГ зобов’язує компанії відкривати дані про всі соціальні витрати та екологічні платежі: як обов’язкові, так і ті, що передбачені договорами чи здійснені добровільно. Її мета — дати громадам і громадянському суспільству можливість зрозуміти, які саме внески робить бізнес, і створити основу для того, щоб оцінити, чи дотримуються компанії своїх юридичних та договірних зобов’язань, на скільки слідує своєму кодексу відповідності.

В українському контексті прозорість таких витрат підкріплена не лише міжнародним стандартом. Наше законодавство має чітку норму: Закон України «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях» прямо зобов’язує всі видобувні компанії, які подають звіти про платежі на користь держави, розкривати інформацію про свою участь у соціальних проєктах чи програмах. І не просто загально, а з окремим виділенням тих ініціатив, які реалізовані саме в місцях розміщення виробничих потужностей. Тобто саме там, де громада відчуває вплив видобутку найбільше.

У тому ж законі визначено, що в поняття «соціальні проєкти і програми» входить фактично весь спектр соціальних та екологічних ініціатив: від ремонту будівель і оснащення лікарень до благодійної допомоги фондам чи окремим людям. Усе це — соціальні витрати, і якщо компанія їх здійснює, вона зобов’язана відкрити інформацію про них. Перелік усіх підзвітних компаній доступний на Порталі ІПВГ тож громади можуть легко перевірити, чи звітує компанія, яка працює на їхній території.

Розкриття соціальних та екологічних платежів у межах ІПВГ стало для громад свого роду «ліхтариком», який вперше висвітлює все, що раніше ховалося у тіні. Звіт за 2023 рік, оприлюднений на Порталі ІПВГ, показує витрати компаній по-новому — не загальними сумами, а фактично «в розрізі життя»: окремо те, що вони зобов’язані робити за законом, те, що закріплено в умовах надання спеціальних дозволів на користування надрами, і те, що компанії роблять з власної ініціативи. 

Для багатьох може стати несподіванкою, що найбільші соціальні видатки компаній — це не ремонти шкіл і не футбольні поля, а цілком конкретні речі, прописані в законі: відшкодування витрат на пільгові пенсії, екологічний податок, забезпечення певних категорій громадян вугіллям. У 2023 році лише на пільгові пенсії компанії сплатили понад півтора мільярда гривень — цифра, яку мешканці громад рідко уявляють, коли думають про «соціальні зобов’язання бізнесу».

Інша частина — договірні зобов’язання. Наприклад, для окремих Угод про розподіл продукції (як-от Зінківська чи Угнівська) компанії беруть на себе додаткові платежі на соціальний або інфраструктурний розвиток територій. Ремонти, благоустрій, обладнання для комунальних установ — усе це не «доброчинність», а зафіксовані домовленості, які громада може й повинна контролювати. Цікаво, що таких зобов’язань по Україні небагато, і це ще одна причина, чому дані ІПВГ мають значення: вони показують реальний розклад, а не міфи про «повинні робити все».

Добровільні внески — третя, найбільш «туманна» категорія. Саме тут зазвичай народжуються чутки: «одній громаді дали більше», «компанія допомагає тільки тим, з ким має гарні стосунки».  До появи оновлених звітів ІПВГ ці суми дійсно були складними для відстеження: компанії або не деталізували їх, або подавали загальні річні обсяги без зазначення, кому і на що були спрямовані кошти. У 2023 році прозора картина нарешті з’явилася (https://eiti.gov.ua/ekonomichni-ta-socialni-efekti/socialni_programi/): компанії задекларували понад 2,5 млрд грн добровільних соціальних і екологічних витрат — від допомоги обороні до підтримки лікарень, закупівлі обладнання, благоустрою та освітніх програм. Для багатьох громад це шанс побачити, що саме було зроблено «для них», а що — в інших регіонах.

Портал ІПВГ (розроблений та переданий на баланс Міненерго за підтримки проєктів федеральної компанії Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Уряду Німеччини) сьогодні — це фактично мапа взаємин між громадами та видобувними компаніями. Там можна знайти не тільки суму витрат, а й проєкт, адресу, тип платежу і навіть підставу, за якою компанія його здійснила. І якщо раніше мешканці могли тільки припускати, чому одна громада отримала новий генератор, а інша — ні, тепер причина стає очевидною: це може бути договірне зобов’язання, а не вибір чи симпатія.

Прозорість у цьому питанні змінює поведінку не лише компаній, а й самих громад. Коли є дані, легше ставити питання, вести переговори, вимагати виконання обіцянок і чути «чому саме так». Дисбаланси стають видимими. Обіцянки — вимірюваними. А діалог — більш чесним і предметним.

Окрема зміна, яка вже відбулась, — деталізація форм звітності. 8 квітня Кабінет Міністрів України вніс зміни до додатків 1–3 постанови № 858 «Деякі питання забезпечення прозорості у видобувних галузях». Метою оновлень стало приведення форм звітності у відповідність до вимог Закону України «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях».

Компанії відтепер мають вказувати підставу кожного платежу, а ІПВГ — розкривати все це у відкритому доступі. У найближчі два роки планується ще більш детальний рівень прозорості: публікація інформації про отримувачів коштів, дезагрегація за напрямами, а також обговорення законодавчих змін щодо розкриття контрактів, які містять соціальні зобов’язання. Фактично ІПВГ рухається до того, щоб громади бачили не тільки «що получили», а й хто прийняв рішення, на яких умовах і як воно виконується.

Виходить, що прозорість соціальних та екологічних витрат — це не просто бухгалтерія. Це спосіб змінити роль громади. Раніше вона була стороннім спостерігачем, який міг лише здогадуватись, що відбувається на її землі. Тепер вона має можливість стати учасником діалогу — зі своїм голосом, своїми аргументами і своєю правдою, підкріпленою фактами.

Для багатьох невеликих громад це, можливо, перша справжня можливість говорити на рівних. Не просити, а вимагати виконання зобов’язань. Не підозрювати, а перевіряти. Не чекати «доброго жесту», а будувати партнерство на основі даних.

І в цьому сенсі ІПВГ стає не просто міжнародним стандартом, а дуже практичним інструментом — таким, що дозволяє громадам захищати свої інтереси, розуміти реальні внески компаній і планувати своє майбутнє без домислів та догадок.

Цей матеріал розроблено в рамках проєкту «Комунікаційна підтримка впровадження ІПВГ в Україні». Проєкт реалізується командою ІПВГ у партнерстві з Міністерством енергетики та громадською організацією «Нова Енергія». Фінансування здійснюється Європейським Союзом через програму Road4EaP, яку впроваджує Ініціатива «Партнерство «Відкритий Уряд» (OGP).