Що насправді важливо знати жінці, яка постраждала від домашнього насильства

ГО "Харківський фонд психологічних досліджень"

«Ти сама винна». «Треба було мовчати». «Усі родини сваряться». «Заради дітей потерпи». Саме такі фрази нерідко чують жінки, які живуть у ситуації домашнього насильства. Іноді вони чують їх настільки часто від знайомих або від родичів, що починають говорити їх самі собі.

Домашнє насильство залишається однією з найпоширеніших проблем, про які суспільство досі говорить недостатньо. Попри численні інформаційні кампанії, багато людей все ще уявляють його лише як побиття, на практиці ж насильство набагато підступніше. Воно може роками руйнувати життя людини, її впевненість у собі, відчуття безпеки та право на власний вибір.

Особливо гостро проблема постала в умовах повномасштабної війни. Постійний стрес, втрати, вимушене переселення, фінансові труднощі та психологічне виснаження стали додатковими чинниками ризику. Водночас важливо розуміти: війна не причина насильства і не може його виправдовувати. Відповідальність за насильницькі дії завжди лежить на кривднику.

Що варто знати жінці, яка опинилася у такій ситуації?

Насильство — це не лише удари

Одним із найнебезпечніших міфів є переконання, що насильство починається тоді, коли людина підіймає руку. В реальності все зачасту відбувається набагато раніше. Спершу можуть з’являтися образливі жарти, що ранять; затим іде постійна критика, далі настає контроль. З ким ти спілкуєшся? Куди йдеш? Чому так одягнулася? Хто тобі телефонував? Згодом жінка починає змінювати свою поведінку для уникнення конфліктів: менше говорить, рідше зустрічається з друзями, перестає відстоювати власні інтереси, з усім погоджується — таким чином все її життя знецінюється і  звужується.

Домашнє насильство має багато форм, і далеко не всі вони помітні з першого погляду. Саме тому багато постраждалих роками не усвідомлюють, що перебувають у насильницьких стосунках.

Найбільш відоме — фізичне насильство. До нього належать побиття, ляпаси, штовхання, смикання за волосся, удари, душіння, кидання предметів у людину, обмеження свободи пересування або будь-які інші дії, які завдають фізичного болю чи шкоди здоров’ю. Зачасту фізичне насильство супроводжується погрозами, що тримають людину в постійному страху.

Не менш руйнівне — психологічне насильство, яке проявляться через образи, приниження, висміювання, постійну критику, звинувачення та маніпуляції. Кривдник може переконувати жінку, що вона ні на що не здатна, що її ніхто не любить і нікому вона не потрібна. З часом людина починає вірити цим словам, втрачає впевненість у собі та відчуття власної цінності.

Окремою формою психологічного насильства є газлайтинґ — коли людину змушують сумніватися у власній пам’яті, почуттях та сприйнятті реальності. Йдеться про ситуації, коли кривдник може заперечувати очевидні події, переконувати жертву, що вона «все вигадала», «неправильно зрозуміла» або «надто емоційно реагує». Поступово жінці стає все важче довіряти самій собі.

Дуже розповсюджене явище економічне насильство, коли одна людина повністю контролює  фінанси іншої, а також може забороняти працювати, навчатися, розвиватися професійно, примушувати звітувати за кожну витрачену гривню. Мова може йти і про приховування доходів сім’ї, відбирання особистих коштів чи накопичення боргів на ім’я постраждалої. Через фінансову залежність багатьом жінкам складно наважитися залишити небезпечні стосунки.

Сексуальне насильство теж часто залишається прихованим. Воно містить будь-які сексуальні дії без добровільної згоди людини. Йдеться про примус до статевих контактів, небажаних сексуальних практик, приниження сексуального характеру або тиск через погрози, шантаж чи страх. Необхідно пам’ятати, що навіть у шлюбі чи тривалих стосунках кожна людина має право говорити «ні».

Протягом останніх років все частіше у суспільстві говорять про цифрове насильство, що відбувається через телефони, соціальні мережі та месенджери. Наприклад, коли партнер вимагає паролі від особистих акаунтів, контролює листування, перевіряє телефон, відстежує геолокацію, забороняє спілкуватися з певними людьми або погрожує поширити особисті фото та повідомлення.

Ще однією формою є соціальне насильство або ізоляція. Кривдник поступово віддаляє людину від друзів, родичів та колег. Він може забороняти зустрічатися з близькими, викликати почуття провини за спілкування з іншими людьми або постійно провокувати конфлікти навколо соціальних контактів. Таким чином жінка залишається сам на сам зі своєю проблемою.

Окремо варто згадати про репродуктивне насильство, що проявляється через примус до вагітності, заборону користуватися засобами контрацепції, тиск щодо народження дітей або, навпаки, примус до переривання вагітності. У таких випадках кривдник намагається контролювати рішення людини щодо власного тіла та майбутнього.

Усі ці форми насильства можуть існувати окремо або поєднуватися між собою. Зачасту вони переплітаються настільки тісно, що постраждала стикається одразу з кількома видами контролю та тиску. Незалежно від того, чи йдеться про образи, погрози, контроль грошей, сексуальний примус чи фізичну агресію, важливо пам’ятати: будь-яке насильство є неприпустимим і потребує уваги та допомоги.

 «Може, я справді перебільшую?»

Це питання часто ставлять собі постраждалі. Проблема в тому, що насильство рідко починається різко, воно розвивається поступово, і людина поступово звикає до нових правил, нових обмежень, нових образ. Те, що ще рік тому здалося б неприйнятним, сьогодні може сприйматися як звична частина життя. Саме тому багато жінок довго не називають свій досвід насильством. Вони пояснюють поведінку партнера складним характером, стресом на роботі, ревнощами або сімейними проблемами. Більше того, кривдники часто перекладають відповідальність на постраждалу. «Ти мене довела», «Якби ти поводилася інакше, цього б не сталося», «Ти все вигадуєш» — подібні фрази жінки можуть чути роками. З часом виникає відчуття провини. Людина починає шукати проблему в собі, а не в поведінці кривдника. Треба зауважити: якщо у стосунках є страх, постійне приниження, контроль або погрози — це вже серйозна причина замислитися над тим, що відбувається.

Чому жінки залишаються поруч із кривдником?

Мабуть, це одне з найпоширеніших запитань. З боку все виглядає просто: якщо людина страждає, вона має піти, але реальне життя значно складніше. Чимало жінок залежать від партнера у фінансовому плані. У декого є малі діти, хтось не має житла або підтримки рідних, хтось боїться осуду суспільства, а ще хтось просто не вірить, що зможе впоратися самостійно. До цього додається психологічний тиск. Постійна критика та приниження поступово руйнують самооцінку. Людина починає сумніватися у власних силах і можливостях. Існує ще один важливий фактор — страх. Страх, що після спроби піти насильство лише посилиться. На жаль, саме період розриву стосунків часто є одним із найбільш небезпечних для постраждалої. Крім того, після епізодів насильства часто настає період так званого «примирення». Кривдник просить вибачення, обіцяє змінитися, дарує подарунки, стає уважним і турботливим. Саме ці моменти нерідко дають жінці надію, що все можна виправити. На жаль, без реальної роботи над поведінкою насильство зазвичай повторюється знову.

Наслідки насильства можуть залишатися роками

Багато людей вважають, що головна шкода насильства — це фізичні травми. Проте його наслідки часто набагато глибші. Жінки, які пережили насильство, нерідко стикаються з тривожністю, панічними атаками, безсонням, депресивними станами, труднощами з концентрацією уваги та втратою відчуття безпеки.

Іноді можуть виникати симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР): нав’язливі спогади про пережите, постійна настороженість, сильна реакція на гучні звуки, відчуття небезпеки навіть тоді, коли загрози вже немає.

Особливо складними можуть бути наслідки для людей, які пережили насильство в умовах війни або були змушені залишити свій дім через бойові дії.

Отже, психологічна підтримка не менш важлива, ніж фізична безпека.

Найперше — подбати про власну безпеку

Якщо ситуація становить загрозу життю чи здоров’ю, необхідно звертатися по допомогу негайно. Втім, навіть якщо жінка ще не готова розривати стосунки, важливо мати хоча б базовий план безпеки. Фахівці радять заздалегідь підготувати копії документів, тримати під рукою важливі номери телефонів, мати невеликий запас грошей та продумати місце, куди можна звернутися у разі небезпеки.

Подібні кроки можуть здаватися дрібницями, але у кризовий момент саме вони часто допомагають діяти швидко та впевнено.

Не мовчіть

Насильство любить ізоляцію. Дуже часто кривдники свідомо віддаляють жінку від друзів, родичів та інших людей, які могли б її підтримати. Тому одним із найважливіших кроків є повернення до спілкування. Розкажіть про ситуацію людині, якій довіряєте. Це може бути подруга, сестра, колега або психолог.

Не обов’язково одразу приймати великі рішення. Іноді достатньо просто перестати залишатися з проблемою наодинці.

Підтримка інших людей допомагає побачити ситуацію більш об’єктивно та повернути відчуття опори.

Діти бачать більше, ніж здається

Існує ще один поширений міф: якщо дитина не була безпосередньою жертвою насильства, то вона не постраждала. Натомість діти дуже тонко відчувають атмосферу в родині: вони чують сварки, бачать сльози, відчувають страх і напругу. Навіть якщо дорослим здається, що дитина нічого не помітила, наслідки можуть проявлятися через тривожність, проблеми зі сном, труднощі у навчанні або спілкуванні.

Саме тому захист себе часто означає і захист власних дітей.

Після насильства можна повернутися до життя

Для багатьох жінок найскладніше — повірити, що життя може бути іншим, а саме без страху, принижень та необхідності постійно контролювати кожне слово та кожен крок. Відновлення після насильства не відбувається за один день, на це потрібно чимало часу, підтримки та терпіння.

Історії тисяч жінок показують: навіть після найскладніших обставин можна повернути собі відчуття власної цінності, впевненість у собі та здатність будувати безпечні стосунки. Важливий момент — це усвідомлювати, що жодна людина не заслуговує на насильство. Жодна сварка, помилка чи конфлікт не можуть бути виправданням для принижень, погроз або жорстокого поводження.

Домашнє насильство часто починається з мовчання постраждалої, свідків і загалом суспільства. У цьому плані треба не боятися заявляти про проблему відкрито, підтримувати тих, хто переживає складний досвід, і нагадувати, що допомога існує.

У «ХАБі 057» ГО «Харківський фонд психологічних досліджень» на постійній основі працюють психологи, які надають безоплатну психологічну підтримку та консультації з питань гендерно-зумовленого, домашнього та сексуального насильства.

Фахівці також допомагають людям, які пережили насильство в умовах війни, зіткнулися з її наслідками, мають ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривоги, страху, емоційного виснаження або інших психологічних труднощів, пов’язаних із травматичним досвідом.

Звернутися по допомогу можна щодня з 13:00 до 19:00, попередньо зателефонувавши за номерами:

Наші телефони:

+380 95 742 67 65 (водафон) на ньому є Viber, What’sapp та Telegram.
+380 99 00 55 057
+380 57 716 03 29 (звичайний мобільний, багатоканальний номер, а не міський)

Місце проведення: Харків, «ХАБ 057», вулиця Дмитрівська, 5.

Посилання на наші сторінки в соцмережах «ХАБ 057»:

• Telegram-канал проєкту
• Інстаграм-акаунт проєкту
• Фейсбук-акаунт проєкту
• Наш сайт (ГО “Харківський фонд психологічних досліджень”)

Консультації психологів та участь у всіх заходах «ХАБУ 057» (ГО «Харківський фонд психологічних досліджень») є абсолютно безкоштовною.

 Завдання реалізується в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 3).

Проєкт реалізується Fundacia HumanDoc (республіка Польща) і Харківський фонд психологічних досліджень ГО.

Проєкт фінансується програмою польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.