Що таке адвокація і як відрізнити її від “вболівання”?

В українському громадському секторі термін «адвокація» часто вживають надто широко – ним позначають будь-яку активність на захист певної ідеї чи цінності. Проте з професійної точки зору адвокація – це не «голосування серцем» або підтримка ініціативи у соцмережах, а структурований процес, спрямований на конкретну зміну державної політики чи нормативного поля. Адвокація завжди має чітку мету: ухвалення постанови уряду, видачу наказу міністерства, розробку чи внесення змін до законопроєкту, ухвалення місцевого рішення. 

І якщо майбутня зміна не визначена, це не адвокація, а громадське занепокоєння або публічне висловлення позиції.

Чому це важливо?

Предметність – запорука ефективності. Без чіткої «точки приземлення» у вигляді нормативного акта чи конкретного управлінського рішення будь-яка кампанія ризикує залишитися гучною, але безрезультатною.

Приклад українських реалій:
У 2022–2023 роках низка громадських організацій активно «вболівала» за прозорість у сфері оборонних закупівель. Проте лише ті ініціативи, які зосередилися на підготовці змін до Постанови Кабміну щодо публічності частини даних, змогли добитися реального результату – документ було змінено, а правила стали зрозумілішими.

У США чи країнах ЄС адвокація розглядається не як емоційний заклик, а як технологія впливу на політику. Вона неодмінно включає:
- дослідження проблеми (збір доказів, аналітика, прогноз впливу);
- формування пропозиції (чітко сформульований текст чи проєкт документа);
- роботу з «точками прийняття рішень» (профільні комітети парламенту, урядові структури, місцеві ради);
- коаліційність та публічну підтримку (об’єднання експертів, журналістів, громадськості для посилення тиску);
- моніторинг виконання (оцінка того, чи ухвалена зміна реально впроваджується).

Наприклад, у Польщі 2008 року адвокаційна кампанія з реформування системи психіатричної допомоги дітям і підліткам почалася не з протестів чи гучних гасел, а з підготовки комплексного звіту про недофінансування галузі. На основі цього документа експерти запропонували конкретний план дій і відповідний проєкт змін до закону. Лише завдяки такій послідовності уряд погодився на виділення додаткових коштів та створення мережі центрів допомоги.

Як відрізнити адвокацію від «вболівання»?

1) Є чіткий об’єкт впливу – конкретний законопроєкт, постанова, наказ чи регуляторний акт;
2) Є конкретний адресат – орган влади або посадова особа, уповноважена ухвалювати рішення;
3) Є аналітична база – проблема описана фактами та цифрами, а не емоціями;
4) Є вимірюваний результат – зміна правил, ухвалення документа, корекція політики.

Коли громадська організація або бізнес-асоціація каже, що «веде адвокацію», але не може відповісти на запитання: «Яку саме норму ви хочете змінити?», це сигнал, що процес іще не став адвокаційним у повному сенсі. Справжня адвокація – це професійний, структурований і результатоорієнтований процес. Вона вимагає підготовки, дослідження та чіткої дорожньої карти, але саме завдяки цьому здатна перетворювати ідеї на реальні рішення.

https://www.neforma.org.ua/