Яке воно, місто майбутнього? Український рецепт

Що ви уявляєте, коли чуєте словосполучення «місто мрії»? Певно, більшість погодиться, що це безпечне, комфортне, чисте середовище зі зручною технологічною інфраструктурою та можливостями для розвитку.

Більш ніж 70% українців живуть, працюють і навчаються у містах, тому все більшої уваги заслуговує урбаністика – галузь знань, що займається аналізом і вирішенням проблем, пов’язаних з функціонуванням та розвитком міст у сучасну добу.

Саме тому майже три десятки спікерів, серед яких мери українських міст, аналітики, архітектори та представники громадських організацій, зібрались разом 22 березня 2018 року на урбаністичному форумі, щоб знайти відповідь на питання – «Як зробити місто розумним, креативним і комфортним?»

Обговорювали існуючі проблеми, ділились успішними ініціативами та світовим досвідом.

То яке ж воно, сучасне європейське місто?

• У Відні існує норма містобудування, за якою найближча зупинка громадського транспорту має знаходитись у радіусі 250 метрів від житлового будинку. Три хвилини і Ви уже там – максимальна зручність для мешканців.
• У Лондоні трафік регулюють завдяки даним стільникової мережі мобільних телефонів пасажирів.
• В Амстердамі учнів та студентів залучають до вирішення побутових проблем міста.
• У Будапешті старовинні покинуті, потенційно криміногенні, будинки ентузіасти перетворюють у діючі арт-простори. Яскравим прикладом є руїн-паб Szimpla, який є приманкою для туристів та, за результатами проведеного Lonely Planet опитування, зайняв третє місце в рейтингу кращих барів світу.

Руїн-паб Szimpla, Будапешт
Автор фото: Д. Коробцов

А що ж у нас?

Спікери урбаністичного форуму дійшли висновку, що майбутнє – за малими містами, які завдяки децентралізації є більш відкритими (інформаційно та до співпраці з громадами) і можуть оперативніше реагувати на існуючі проблеми.
Зокрема, Віталій Луков, мер міста Вознесенськ Миколаївської області, розповів про міський інформаційний інтернет-портал, де можна подати петицію до міської ради або слідкувати за її засіданнями в онлайн-режимі.
Особливо цікавою є «Карта проблем», де кожен мешканець міста може поділитись існуючим інфраструктурним упущенням, викласти фото, прокоментувати та слідкувати за вирішенням проблемної ситуації.

Значної уваги заслуговує відкритість та доступність інформації.

«Дайте людям дані і вони самі собі допоможуть»

– стверджує Людмила Кучерук, проектний менеджер Є-data. Адже реальні експерти проаналізують дані швидше й дешевше, ніж це робитимуть представники держструктур.

Так у вже згаданому Вознесенську завдяки відкритості з ініціативи громадян до соціальних, у тому числі гендерних, досліджень долучився один з найкращих європейських аналітичних центрів – Центр Разумкова.

Мішель Терещенко, французько-український підприємець та мер міста Глухів, також наголосив на важливості взаємодії з громадянами. За його словами, 20-25% мешканців Глухова використовують для контактів з владою Інтернет, а найбільш ефективним залишається «сарафанне радіо».

У цьому з ним погоджується Марія Грищенко, аналітик центру CEDOS.
Марія стверджує, що «чим більше людина залучена до прийняття рішень, тим більше хоче у ньому залишитись». Це і є відповіддю на питання як стримати масову еміграцію українців закордон.

А міський голова міста Шостка пропонує робочі місця. Він особисто запрошує бізнесменів, науковців та спеціалістів у галузях фармацевтики, метало- та деревообробки, хімічного й інших виробництв, високих технологій та IT до індустріального парку “Свема”.
Даний парк будувався 10 років з використанням досвіду Стенфордського університету та Кремнієвої долини та щороку дає продукції на 400 мільйонів гривень.
Микола Нога повідомив, що землю для бізнесу в індустріальному парку можна отримати за один день, а також висловив готовність розглядати пропозиції щодо стажування та виробничої практики студентів.
Микола Нога вбачає найбільший економічний ефект у співпраці науки, виробництва та влади.

Безперечно, місто з процвітаючою економікою буде розвиватись, а сприятиме цьому іще одна складова «дрім-сіті» – громадські активісти та так званий «креативний клас».

Яскравим представником дієвості недержавних та некомерційних ініціатив виступає Open Data Incubator 1991.
Його представник, Євгенія Клепа, так описує алгоритм діяльності інкубатора:

• моніторинг ситуації в регіоні,
• виявлення існуючих проблем,
• набір стартапів, націлених на їх вирішення.

Вирішення кожної проблеми, яка могла існувати у місті роками, зазвичай займає близько трьох місяців.
Таким чином, лише за два роки було успішно реалізовано більше 100 проектів.
Open Data Incubator 1991 регулярно здійснює фінансований набір стартапів, а також запрошує волонтерів. 

Окрім того, до безпосереднього будівництва ідеального міста долучається й соціальне підприємництво, найбільш відомим зразком якого у Києві виступає, звичайно ж, Арт-завод «Платформа».
Сергій Соколов розповів, що на перше місце при створенні та розбудові «Платформи» ставився зовсім не фактор прибутку, а цінність розвитку суспільної свідомості завдяки концепції 5-І (зокрема, включає в себе ергономіку, нетворкінг, натхнення тощо).

Станіслав Дьомін поділився досвідом створення парку у Бучі, що під Києвом: «Дерева викопували й продавали, лавочки здавали на металобрухт». Отож, у створенні проекту «Майстерні міського простору» допоміг креативний підхід – бетонні лавки, а в якості декору – фігури котів на дитячому майданчику, які створювались разом з маленькими жителями Бучі. Тепер діти з гордістю представляють прикрасу парку зі словами «Це я зробив!»

Джерело: «S3T — Майстерня міського простору» 

Активна взаємодія між населенням та розбудовниками міста відбувалась і при створення дитячої зони у парку Слов’янська, яка побудована з ініціативи громадської організації «Місто-сад» виключно з макетів дітей.

І ще багато спікерів  22 березня поділились власним успішним досвідом створення міста, в якому справді хочеться жити. Таке скупчення зацікавлених посадових осіб та ентузіастів від суспільства не може не радувати.

А основну думку форуму можна описати наступними цитатами:

 «Якість міського середовища визначається кількістю зв’язків між людьми. Місто – це населення, архітектура ж – лише костюм цього населення»

Станіслав Дьомін, «S3T — Майстерня міського простору»

«Громадські діячі не виконують обов’язки влади, вони створюють попит»

Наталія Чорногуб, громадська організація «Парк Наталка»

 «Якщо перед вами закриваються якісь двері, то це означає, що ви на вірному шляху. Це означає, що за цими дверима щось є»

Яна Брик, громадська організація «Місто-сад»

Подібні заходи дозволяють повірити, що в українських міст – і великих, і малих, – є майбутнє, а також стимулюють замислитись кожного про те, що саме ти можеш зробити для покращення місця, де мешкаєш, працюєш та відпочиваєш.

Урбаністичний форум «Як зробити місто розумним, креативним і комфортним?» відбувся 22 березня 2018 року у Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана за сприяння кафедри регіоналістики та туризму.