У Світловодську презентували книгу про російську окупацію «Коли не стукають у двері»

Захід об’єднав активну молодь, працівників освітніх установ та мешканців громади, які прагнуть осмислювати війну через досвід очевидців.

«Написання своєї історії для книги була як терапія, принаймні для мене. Це було про те, щоб не боятися говорити про емоції», – поділилася Тетяна Черепанова, вчителька мови і літератури з Бердянська. Вона писала про життя в окупованому Бердянську та виїзд.

«Коли ми були на останньому 17-му блокпості, почався артилерійський обстріл… Я пригорнула собаку і подумала: “Якщо я зараз загину, він сам не виживе”. Але бачите – я тут, я виїхала, отже вижила і собаку ми змогли вивезти. Але, на жаль, в Києві цього року були дуже сильні обстріли і він їх не витримав».

Владислава, ще одна авторка, розповіла про свій текст з назвою «Життя, яке в мене вкрали». Вона описала перші дні окупації північної частини Луганської області у 2022 році, артобстріли, паніку і спробу захистити свою маленьку племінницю:

«Я прикривала її собою… Шепотіла на вушко: “Сонечко, я поруч, усе добре”. А навколо лунали вибухи, земля тремтіла».

На презентації були присутні внутрішньо переміщені особи, які виїхали з різних окупованих регіонів, вони також поділилися своїми історіями:

«Фізичного насилля не було. Морально дуже було дуже важко бачити як на дитину наставляють автомат».

«Ми поїхали до квартири батьків, у якій залишились документи. Їдемо в машині – напроти танк. Стали… І таке враження, що це остання мить нашого життя: зараз проїде по нашій машині… І ми прощалися з життям».

«Я постійно на зв’язку зі своїми знайомими і друзями, і рідними з Маріуполя. Хочу сказати, що в нашому будинку тридцятиквартирному уже 8 людей померли. Друзі, знайомі ще 7 чоловік померли, а могли ще довго жити. Я на зв’язку з лікарем своїм і вона говорить що не лікують, навіть інвалідам допомогу не надають».

«Я не була в окупації, я не була в полоні. Я не пережила того болю, але я українка, я живу на цій землі і мені важливі ці люди, мені важливі їх історії, і я хочу, щоб інші люди їх також знали.  Я хочу, щоб ваші історії чули. Я хочу, щоб ви мали підтримку, щоб всі історії чув весь світ і знав які злочини чинять росіяни», – зазначила Валерія, представниця проекту «СвітлоДвіж» та місцева організаторка заходу.

 Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).