Гендерна політика ЄС: чи можна імплементувати найкращий досвід в Україні?

20 квітня 2015 року Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) провів конференцію на тему «Гендерна політика ЄС: чи можна імплементувати найкращий досвід в Україні?»

Під часу конференції учасники обговорили, яким чином досвід ЄС у гендерній сфері може бути використаний в Україні, як зробити гендерну рівність однією з цінностей українського суспільства. Учасники обговорили актуальність питання гендерної рівності під час конфлікту в Україні, а також з’ясовували чи може збільшення залучення жінок до політики в Україні сприяти кращому впровадженню реформ та врегулюванню конфлікту на сході країни.

Голова Правління МЦПДВасиль Філіпчук відзначив провідну роль країн ЄС у подоланні гендерної нерівності. Разом з тим, європейські країни суттєво відрізняються між собою за рівнем залученості жінок до великої політики. Серед лідерів – північні країни, зокрема, Швеція.

Присутній на заході Посол Швеції в Україні Андреас фон Бекерат відзначив, що, навіть, у цій країні нерівність між статями у суспільному житті зберігається. Так, в Швеції розрив розміру заробітної плати у чоловіків і жінок зберігається на рівні 15%. В решті країн Європи цей розрив ще більший.

Разом з тим, як показали дослідження, широке залучення жінок до усіх сфер ринку праці на рівні шведських показників дозволило б збільшити ВВП європейських країн на 25%.

Крім того, рішення державних органів є більш зваженими, якщо до діяльності цих органів залучена більшість жінок.

«Надзвичайно актуальною залишається проблема гендерного насильства – це не лише проблема України чи Швеції, а проблема світового масштабу. У деяких країнах 40% жінок стають жертвами сексуального чи побутового насильства», – відзначив Посол.

За його словами, Швеція підтримує Україну в питанні ратифікації Стамбульської конвенції, яка націлена на подолання насильства над жінками. Для України це є надзвичайно актуально в контексті поточного військового конфлікту. Він також підкреслив, що в усіх останніх європейських конфліктах велику роль для примирення відігравала гендерна складова.

Василь Філіпчук запропонував дати відповідь на питання чи є впровадження гендерної рівності завданням просвітництва або ж юридичного зобов’язання?

Андреас фон Бекерат навів приклад Норвегії, де як мінімум 1/3 персоналу державних органів мають бути жінки, що закріплено на законодавчому рівні. У Швеції ж немає вимог закону щодо квотування участі жінок в політиці. Однак, якщо певна партія матиме менше 40% жінок у своєму складі, то така партія матиме низький рейтинг.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, член міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» Лілія Гриневич відзначила, що в нинішньому складі парламенту 12% жінок. Це є історичним максимумом за всю історію незалежної України. І, що дивно, це більше, ніж представництво жінок в місцевих радах.

Нещодавно у Верховній Раді зареєстровано законопроект Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі). Завданням законопроекту є створення додаткових умов для забезпечення рівного доступу жінок і чоловіків до участі у прийнятті рішень на рівні законодавчої влади та органів місцевого самоврядування. Законопроектом визначається порядок, який забезпечить загальне ґендерне співвідношення на рівні не менше 30% і не більше 70% однієї статі у відповідних виборчих списках. При цьому, у першій п’ятірці пропонується запровадити частку представників однієї статі на рівні не більше 60%.

Крім того, Л. Гриневич повідомила, що серед більше, ніж мільйона, внутрішніх переселенців «66% – це жінки». Жінки-переселенці піддаються подвійній дискримінації: окрім загальних проблем на ринку праці, вони змушені нести додаткову відповідальність за облаштування своїх родин в нових умовах.

Депутатка Київської міської ради Наталія Шульга розповіла про діяльність міжфракційного жіночого об’єднання «За рівні можливості». За її словами, зараз в Київраді близько 19% жінок. Але, навіть, не всі жінки-депутатки вважають гендерне питання актуальним. Тому важливою є просвітницька практика. Депутати в цілому є консервативними, отже робота по досягненню гендерної рівності триватиме не один рік.

Під час другої панелі конференції Тамара Марценюк, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», асоційована експертка з гендерних питань МЦПД представила результати дослідження щодо гендерної політики Європейського Союзу.

Вона відзначила, що країни ЄС є лідерами у світі за кількістю залучення жінок до національних парламентів. Навіть на рівні структур ЄС жінки становлять більше 30% членів Європейського Парламенту. Зараз у Австрії, Великій Британії, Іспанії, Італії, Нідерландах, Франції та Хорватії відсоток жінок серед депутатів ЄП знаходиться у межах 40-49%. А в таких країнах, як Естонія, Ірландія, Латвія, Мальта, Фінляндія, Швеція – становить більше 50%. Найменший відсоток жінок у ЄП у Литві, Угорщині, Кіпрі.

Майже від початку заснування ЄС ідея та цінність гендерної рівності втілюється, передусім, на державному рівні. Разом з тим ЄС критично оцінює свої здобутки в сфері гендерної рівності, зокрема залучення жінок до політичного життя. В актуальній на сьогодні Стратегії забезпечення рівності між жінками та чоловіками (2010-2015рр) зазначено про недостатню представленість жінок на рівні прийняття рішень. Європейський інститут з гендерної рівності розробив індекс гендерної рівності задля вимірювання стану гендерних відносин у різних сферах суспільного життя.

Для вдосконалення гендерної політики ЄС використовує подвійний підхід: гендерна пріоритетизація (включення гендерних питань до соціально-економічних і політичних сфер) та спеціальні заходи (акцент на гендерній проблематиці). Велику роль у просуванні жінок у політиці відіграють політичні партії, пропагуються законодавчі та добровільні партійні квоти, проводяться медійні кампанії із приверненням уваги до гендерної проблематики, вивчається відповідна громадська думка.

В країнах ЄС, окрім «дії зверху» (гендерної політики на рівні держави), здійснюється так звана «дія знизу» (на рівні низових ініціатив із залученням громадянського суспільства.

“Підвищення рівня обізнаності державних службовців, представників неурядових організацій, наукових та освітніх установ щодо політики гендерної рівності в Україні можливо шляхом проведення відповідних тематичних заходів (семінарів, конференцій, публічних лекцій тощо), а також проведення спеціальних тренінгів з гендерної проблематики із залученням компетентних експертів з гендерних питань”, – відзначилаТ. Марценюк.

Необхідно враховувати вимоги гендерного балансу під час імплементації в Україні національної та регіональних політик, а також програм соціально-економічного та культурного розвитку.

Презентація Тамари Марценюк “Гендерна політика ЄС”

Презентація Мілени Горячковської щодо гендерних квот

Дослідження “Гендерна політика ЄС: загальні принципи та найкращі практики”

Джерело : Міжнародний центр перспективних досліджень