Як змінюється підхід до роботи з неповнолітніми у виховних колоніях

Автор – Олександр Бойченко, фахівець Прилуцького МРВ Філії ДУ “Центр пробації” у Чернігівській області, практичний психолог з 10-річним досвідом роботи у виховній колонії.За редакцією Тетяни ...

Pidlitok

Фундація DEJURE

Автор – Олександр Бойченко, фахівець Прилуцького МРВ Філії ДУ “Центр пробації” у Чернігівській області, практичний психолог з 10-річним досвідом роботи у виховній колонії.

За редакцією Тетяни Журавель, експертки Проектного офісу Міністерства юстиції України, виконавчої директорки ВГЦ “Волонтер” та Катерини Снісаренко, менеджерки з комунікації Фундації DEJURE.

Неповнолітні не cкоюють злочинів без будь-якої на те причини — кожне правопорушення, вчиненене підлітком, має під собою ґрунт, ряд факторів, які спонукали молоду людину до протиправної дії.

Офіційна термінологія говорить про “криміногенні фактори”, такі як відсутність батьківського виховання, насильство в родині, вживання алкоголю або наркотиків (у т.ч. вимушене, під тиском батьків чи однолітків). Повний перелік є доволі довгим, адже особистість, яка перебуває у процесі формування, відкрита до будь-якого впливу — як позитивного, так і негативного. Втім, і допомогти змінитися неповнолітньому правопорушнику набагато легше, аніж дорослому.

Для попередження вчинення повторних правопорушень підлітком, який потрапив до місця позбавлення волі, фахівці, які працюють у виховних колоніях, мають здійснювати позитивні втручання, покликані знизити негативний вплив факторів, про які йдеться. Ефективність таких втручань забезпечується індивідуальним підходом, тобто врахуванням саме індивідуальних особливостей та потреб дитини.

Отже, злочин вже стався. Неповнолітній потрапив у поле зору правоохоронних органів. Що відбувається з ним після цього?

Перш за все, фахівці Державої установи «Центр пробації» готують матеріали для складання досудової доповіді. На цьому етапі акумулюється велика кількість інформації, яка є корисною для розуміння першопричин правопорушення, а отже – і для розуміння того, як попередити його повторення.

Підготовка досудової доповіді здійснюється так:

Спочатку відбувається збір інформації щодо  неповнолітнього, що передбачає як аналіз документів, так і спілкування з самою дитиною, її родиною,  вчителями, роботодавцями тощо. За результатами такого збору інформації та на основі закріплених індикаторів здійснюють оцінку ризиків рецидиву, тобто повторного вчинення правопорушень. Здійснюючи таку оцінку, спеціалісти пробації враховують два види інформації: статистичні дані (кількість та зміст попередніх правопорушень) та динамічні фактори (стосунки в сім’ї, освітній рівень обвинуваченого, ставлення до навчання та/або роботи, організація його/її дозвілля та відпочинку, стосунки з друзями й однолітками, досвід вживання психоактивних речовин, особисті якості та поведінка, ставлення до скоєного злочину).

На наступному етапі фахівці складають соціально-психологічну характеристику неповнолітньої особи та формують рекомендації для врахування судом, що має забезпечити ухвалення об’єктивного, справедливого вироку.

З огляду на склад злочину та з урахуванням  матеріалів досудової доповіді, суд може ухвалити рішення про покарання, пов’язане з позбавленням волі, яке неповнолітня особа відбуватиме у виховній колонії.

По прибутті неповнолітнього до виховної колонії, фахівці останньої наново збирають необхідну інформацію про підлітка, що значно уповільнює виховний процес. Окрім того, у колоніях наразі для збору та фіксації інформації про неповнолітню особу користуються щоденниками соціально-виховної та психологічної роботи, які були розроблені та впроваджені у 2006 році, й до цього моменту не переглядалися. Такі щоденники неповною мірою дозволяють оцінити та  врахувати індивідуальні потреби неповнолітніх та зовсім не передбачають  оцінки ризики повторного впливу криміногенних факторів, що в решті може призводити до низької ефективності соціально-виховної роботи з дитиною.

Саме тому, ДУ “Центр пробації”, спільно з відділом по роботі із виховними колоніями Адміністрації ДКВС та Проектним офісом Міністерства юстиції України, було прийнято рішення щодо вдосконалення методики ведення випадку у роботі із засудженими неповнолітніми в установах виконання покарань, яка ґрунтується на розробленні індивідуальних планів роботи із засудженими з урахуванням результатів оцінки ризиків та потреб, та з постійним моніторингом і оцінкою досягнутих результатів.

В основу інструменту оцінки ризиків та потреб для використання у роботі із засудженими неповнолітніми у виховних колоніях було покладено оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення особами у віці 14-18 років, яка впроваджена у роботу органів пробації. Це дозволить забезпечити безперервність у роботі з неповнолітнім, у разі його засудження до покарання у вигляді позбавлення волі у виховній колонії. Соціально-психологічна служба виховної колонії зможе використати інформацію, зібрану в межах підготовки досудової доповіді, при проведенні оцінки ризиків та потреб, а також планувати відповідну роботу з неповнолітнім.

Подібні інструменти оцінки ризиків та потреб дітей, які вчинили правопорушення,  успішно використовуються в Канаді, Великій Британії, Нідерландах, Бельгії.

В якості експертів до процесу розроблення інструментів оцінки ризиків та потреб неповнолітніх було залучено працівників Проектного офісу Міністерства юстиції України (за підтримки Проекту EDGE, Агрітім Канада) Юлію Пилипас, Тетяну Журавель та  консультанта Фундації DEJURE, мене, Олександра Бойченка — практичного психолога з 10-річним досвідом роботи у виховній колонії (за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні).

Для здійснення інтеграції вказаної методики у роботу виховних колоній:

  • суттєво оновлено щоденник соціально-виховної та психологічної роботи із засудженою неповнолітньою особою. Новим розділом у Щоденнику стала адаптована до умов позбавлення волі  форма індивідуальної оцінки ризиків та потреб неповнолітнього, яка вже успішно використовується у філіях органів пробації (згідно з наказом Міністерства юстиції України № 2020/5 від 26.06 2018).
  • запроваджено складання індивідуального  плану для кожного підлітка з урахуванням результатів оцінки ризиків та потреб: чи то потреби навчитися керувати емоціями та гнівом, чи потреби налагодити сімейні відносині, чи розвинути освітні та професійні навички, чи позбавитись залежностей тощо. Такий підхід дає можливість вплинути на першопричину, яка призвела до правопорушення, а не просто “згладити” її наслідок.

Крім того, передбачається, що органи пробації  передаватимуть до виховної колонії необхідну інформацію про неповнолітнього, зібрану ними на етапі підготовки досудової доповіді або перебування дитини на пробації, якщо був такий досвід, що прискорить оцінку ризиків та планування індивідуальної роботи, зробить її безперервною та правонаступною.

Пілотування описаної ініціативи розпочалося 7 липня 2018 року, після проведення валідації індикаторів для оцінки ризиків та потреб й проведення тренінгу-семінару для працівників виховних колоній. У апробації розроблених інструментів взяли участь 3 виховні колонії та сектор для неповнолітніх дівчат при Мелітопольській жіночій виправній колонії. За період пілотування складено більше 20-ти оцінок ризиків та потреб і, на основі їхніх результатів, індивідуальних планів роботи з неповнолітніми, які щойно потрапили до місць позбавлення волі.

 21 вересня відбулося обговорення підсумків пілоту. Його результати показали: індикатори оцінки ризиків та потреб неповнолітніх є зрозумілими й підходять для використання у виховних колоніях. А 26 грудня 2018 року проект Щоденника соціально-виховної роботи із засудженою особою було розглянуто на засіданні Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх при Міністерстві юстиції України. Офіційне затвердження відповідних змін стане основою формування комплексного механізму роботи з неповнолітнім засудженим для створення умов його ефективного та максимально швидкого виправлення.

В планах — подальше реформування щоденника, в процесі якого враховуватимуться пропозиції та зауваження працівників виховних колоній. Кінцевою метою змін є підвищення ефективності роботи з підлітками, які вчинили злочин, приведення такої роботи у відповідність з європейськими стандартами, а також налагодження ефективної комунікації між органами пробації та виховними колоніями, забезпечення правонаступності та безперервності роботи із неповнолітніми.

Реальні успіхи

З власного досвіду можу сказати, що індивідуальний підхід до неповнолітніх може мати вражаючі результати.

Так, до виховної колонії, де я працював практичним психологом, прибув 17-річний Андрій П. В ході вивчення його особистості, було з’ясовано, що хлопець сильно навіяний «кримінальною романтикою». Андрій розповідав, що хоче скоріше досягти повноліття, щоб його перевели у «дорослу» колонію, де б він зміг дотримуватися, так званих, злодійських традицій.

Про таких, як цей підліток, говорять «педагогічно занедбаний»: підліток погано навчався і не планував змінюватися. Щоб вплинути на Андрія, працівники колонії вдалися до індивідуального підходу, і виявили, що для хлопця неабияке значення має родина.

Ми організували ряд корекційних заходів, зокрема, сімейну конференцію. В результаті, хлопець став активніше навчатися, а згодом і вступив на заочну форму навчання до ВУЗу.

Якщо для 17-річного Андрія П. важливим фактором ресоціалізації виявилася родина, то для ще одного вихованця колонії Сергія Ф., який вживав наркотики, таким фактором стало набуття елементарних соціальних навичок.

Ми розробили для нього індивідуальний план, який передбачав буквально покрокову соціалізацію та профілактику вживання легких наркотиків. Перед звільненням Сергій вже самостійно склав такий самий покроковий план, де зазначив, що саме буде робити після звільнення. Хлопець, зокрема, зазначив, що хоче уникати старої компанії, завести німецьку вівчарку, кинути палити та не вживати наркотики. За рік ми зустрілися. І, знаєте що? Сергій виконав всі пункти свого плану: тільки собаку не завів, адже це, поки що, не дозволяють житлові умови.


Тематика публікації:            

Останні публікації цього розділу:

Настільна книга голови об’єднаної громади (Посібник)

Як держава підтримує розвиток територій у 2019 році - посібник від експертів

Особисті і майнові права подружжя. Що потрібно знати

Договір купівлі-продажу майна. Що потрібно знати

Зміст, принципи та мета реформи з децентралізації: посібник для суддів

“НДО-Інформ” №1 (57), 2019