Творчість як «зброя» – миколаївські фотографи про силу культурної дипломатії

Миколаївські фотографи Сергій Мельниченко та Артем Гумілевський зі Школи концептуальної та арт фотографії MYPH розказали, як сучасна молода українська фотографія рятує життя на війні і про багато ...

Додано:
Evgen Gomonjuk

Миколаївський кризовий медіацентр

Evgen Gomonjuk

Миколаївські фотографи Сергій Мельниченко та Артем Гумілевський зі Школи концептуальної та арт фотографії MYPH розказали, як сучасна молода українська фотографія рятує життя на війні і про багато інших актуальних і цікавих речей зі світу культурної дипломатії.

Про це вони розповіли в інтерв’ю Миколаївському кризовому медіацентру.

Хлопці допомагають українським захисникам з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку це були продажі NFT-робіт й донати на ЗСУ, потім активні збори на різні потреби. Тоді збирали на амуніцію і взуття, зараз – на FPV-дрони чи автівки військовим. Загалом на двох зібрали допомогу різним бойовим підрозділам та вимушеним переселенцям на суму понад 2 млн. гривень.

- На третій день після початку повномасштабного вторгнення я почав продавати свої роботи в NFT. За одну годину я продав 14 своїх NFT-робіт на суму 8000 доларів, котрі усі були задонатені. Це були різні потреби: і збройні сили України, і люди, які лишилися своїх домівок. Артем також продавав свої роботи. А потім це все перейшло в дуже активну волонтерську діяльність. І по сьогодні ми продовжуємо над цим працювати. Тобто ми перетворили свою творчість у таку «зброю», котра допомагає нам збирати кошти на різні потреби. При цьому ми продовжуємо робити проєкти про наше сьогодення та події війни, і популяризуємо культуру в Україні та за кордоном, – каже Сергій.

Сергій Мельниченко

Сергій Мельниченко

Пропри різні складнощі після 24 лютого 2022 року хлопці змогли реалізувати понад 20 різних мистецьких проектів в країнах Європи і США на підтримку України. Це були виставки концептуальної фотографії і видавничі ініціативи.

- Культура дуже важлива, особливо на фоні того, що ми усі зараз потребуємо допомоги західних партнерів. Ми ці два роки намагаємося більше працювати не на внутрішню аудиторію, а на європейську. Тому що ці люди, які переймаються нашою культурою і дізнаються про наших авторів, вони вже далі самі несуть ці наративи до своїх дипломатів, до своїх депутатів. І вже ті далі вирішують, яку допомогу треба надати Україні. Тому ми максимально прицілені на твітер, для того, щоб дізналося про Україну більше англомовної аудиторії. Якщо є можливість, то ми намагаємося їздити на якісь саміти та ярмарки в Європі і Америці, і виставляти там якомога більше наших авторів, аби закордоном більше дізнавались про нашу культуру і відповідно більше нам допомагали, щоб найскоріше закінчити цю війну, – каже Артем.

- Фронт у нас єдиний, і він там, де військові захищають нашу країну і женуть ворога з нашої землі. Тому це не культурний фронт, це культурна дипломатія, як вона є. Власне те, чим ми і займаємося, – зазнається Сергій.

Миколаївський кризовий медіацентр

Війна вплинула і на саму творчість Сергія Мельниченка та Артема Гумілевського. Якщо раніше це була іронія, то зараз виключно серйозна фотографія.

- Я мав дуже складний емоційний стан, тому після початку повномасштабного вторгнення, звісно, усі мої проєкти стали іншими. До цього в мене був дуже позитивний, іронічний та веселий проєкт. Зараз це інші сенси, тому що я не можу, як митець, не відчувати увесь той біль і переживання, – зізнається Артем.

- Війна, звісно, залишає свій слід на творчості. Мій останній проект називається «Татуювання війни». Він якраз відображає нашу дійсність та шрами на колективній пам’яті. Це те, що залишиться з нами назавжди. І в моїх фотографіях так само пропала доля іронії. Бо дуже важко собі її зараз дозволити, і хочеться спілкуватись з аудиторією через більш серйозну фотографію, – додає Сергій.

Наразі в Миколаєві триває робота фотовиставки «Візуальна історія Миколаєва», де представлені двадцять різних поглядів на події війни від 20 різних миколаївських авторів. Тут є і натюрморти, і портрети, і пейзажі, які передають різні стани митців. А також постановочні та концептуальні світлини, які самі автори ідентифікують «філософською» фотографією.

Миколаївський кризовий медіацентр

Артем Гумілевський

- Ми вважаємо дуже важливим підтримувати культурне життя у нашому рідному прифронтовому місті, місті-герої, яке собою відстояло Україну, – говорить Сергій.

- В цій виставці ми не планували показувати якісь жахіття, мертві тіла або кров. Це рефлекції на війну від наших митців. Те, що вони внутрішньо переживали. Це їх емоції, які виражені в фотографії, – підсумовує Артем.

Виставка буде відкрита для миколаївських відвідувачів до 30 листопада. Після того роботи виставлятимуться в Українському культурному домі в Парижі.

 

Публікація створена в в межах проєкту «Мікромедіа ЩоТам: Миколаїв», який відбувається за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.


Тематика публікації:                            

Останні публікації цього розділу:

Стійкість чи відновлення? Відновлення для стійкості?

​Шлях до інклюзії: від студентки до громадської радниці. Історія Людмили Морданинець

Інтеграція соціальних послуг: досвід Одеси та перспективи

«Крок за кроком: шлях пацієнта у реабілітаційному центрі»: навчально-мотиваційний відеоролик

Інклюзія та розвиток: історія успіху Ресурсного центру у Львові

Відновлення та розвиток: історія Олени Шалашної, спеціалістки з АВА-терапії, інклюзивної громадської радниці