YouthUp

Кажуть, для кращого засвоєння інформації варто почати з жарту.

Жарт на початку:
– Ви точно відкрили молодіжний центр?

– Так, он табличка на дверях!

– А де сама молодь?

– Ми ще чекаємо, поки табличка подіє…

Молодіжний центр чи молодіжний простір – у чому різниця? 

Молодіжний центр – це не просто стіни. Це команда, бачення, сталість і стратегія. Центр має чітку мету: працювати з молоддю – освітньо, культурно, соціально. Там є координатори та координаторки, програми, волонтери та волонтерки, партнерства.

Молодіжний простір – це, умовно, “кава і пуф”. Місце для зустрічей, де можна просто побути, поспілкуватися, відпочити. Простір рідко має команду або чітку стратегію, він просто є місцем для молоді, але він може бути цінним як точка входу для молоді.

Обидва формати важливі. Проблеми виникають тоді, коли громада хоче центр, а створює лише простір – тобто, кімнату з меблями.

6 типових помилок при створенні молодіжних центрів в Україні

1. “Ремонт – це головне”

Багато хто вважає, що найважливіше – гарні стіни, ламінат і пуфи. Але, навіть якщо все нове й блищить, молодь туди не йде.

Чому? Бо без змісту немає й інтересу. Молодь шукає не стіни, а досвід, можливості та СПІЛЬНОТУ.
У невеликому містечку Х облаштували гарну кімнату, купили плазму і приставку. Через три місяці вона стояла зачиненою. Бо не було людини, яка б координувала роботу.

2. “Молодь сама все зробить”

“Дамо їм ключі – і нехай собі організовують!” – часто кажуть у громадах. Але самостійність та ініціативність молоді – результат процесу, а не стартова точка. Без підтримки, менторства та довіри молодіжні ініціативи швидко згасають.

Потрібна хоча б одна людина на менторську або координаційну роль не тільки з бажанням, а й базовими знаннями й розумінням, яка підтримуватиме молодь, але не керуватиме нею. Рівень відповідальності – поетапний.

3. “Місце для школярів та школярок”

Обмеження віку цільової авдиторії до 14-17 років – часта помилка центрів та просторів. Молодіжна політика охоплює молодь до 35 років. Це й студенти, і молоді батьки, і ті, хто хоче створити власну справу або розвивати громаду.

Якщо обмежити центр чи простір лише школярами та школярками – він втрачає більшість потенційної аудиторії, а з часом втратить й тих, хто зараз є її ЦА, якщо не відповідатиме їх запитам та потребам.

Розробіть події для різних вікових груп – навчання для 15-річних, майстер-клас для 22-річних, зустрічі для молодих батьків тощо. Нема ідей – хапайте посібники “Кращі практики молодіжної роботи в Україні”, там купа гарно розписаних проєктів та активностей.

4. “Все має бути безкоштовно”

Безкоштовність – це круто, але не завжди стійко. Щоб центр працював, потрібні ресурси: оплата комуналки, витратні матеріали, хоча б часткова оплата тренерів. Без мінімального фінансування ініціативи стають разовими, зникає мотивація.

Треба шукати баланс, наприклад, частина послуг безкоштовна, інша – з добровільними внесками або за підтримки донорів, або включення до цільових програм громади чи підтримка місцевого бізнесу на постійній основі. Громада має не лише розуміти вашу цінність, а й підсилювати вас, бо ви працюєте для розвитку людей. 

5. “Придумаємо програму самі, а вони прийдуть”

Ще один дуже поширений сценарій, програму подій для молодіжного центру пишуть представники та представниці відділів культури або освіти, не питаючи саму молодь. Результат такої програми – молодь не приходить, бо нудні лекції про шкідливі звички й презентація книжок на 350 сторінок нікому не потрібні.

Рішенням є підвищення участі молоді та включення молоді у всі процеси, головне правило – “не має бути заходів для молоді без інтересу і голосу молоді”. Створити молодіжну раду або ініціативну групу. Робити опитування. Дозволити молоді самим формувати розклад. Соцмережі вам у допомогу. Якщо вас нема у смартфонах молоді – ви не існуєте для молоді.

6. “Молодіжний Центр – це гуртки й танці”

Ні, це не будинок культури. 

Молодіжний центр – це місце, де молодь може:

• запускати свої проєкти,
• познайомитись з спільнотою,
• отримувати менторську підтримку,
• розвивати підприємницькі або громадські ініціативи,
• розширювати світогляд і розуміти свою цінність,
• вчитися й реалізовуватись.

Подумайте, як у вашому центрі можна підтримати ідеї молоді, а не лише реалізовувати звичні формати. Відповідайте часу та потребі молоді в своїй громаді, в кожному конкретному випадку вони будуть різні. 

Що робити, щоб центр був живим?

1. Говорити напряму з молоддю частіше, ніж про молодь без молоді.
2. Давати простір для ініціатив, а не лише розклад заходів зверху.
3. Формувати команду (навіть із двох людей), але команду, а не «відповідальну особу».
4. Формувати СПІЛЬНОТУ, яка наповнюватиме простір життям. Без неї молодіжний центр – лише приміщення і меблі.
5. Шукати партнерів – громадські організації, підприємців, меценатів.
6. Не боятися експериментувати – помилки це ок, якщо після них є висновки і ви на них навчились.

І наостанок

Молодіжний центр — це не про пуфи, геймпади чи стенди. Це про довіру, спільність і можливості для зростання.

Матеріали створені в рамках програми “SetUp”, яка впроваджується громадською організацією “YouthUp” спільно з ЮНІСЕФ за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.