Як цифрове суспільство може впливати на владу? Розповідає Енді Вільямсон

Громадський Простір

З розвитком технологій відбулась масова діджиталізація суспільства. Відповідно, багато чого змінилось: наші очікування, потреби та цінності. Поява соціальних мереж та інших можливостей поставили світ перед новим випробуванням. Стара модель комунікації більше не працює в умовах глобалізації. 

Що таке digital participation і чому без цього ніяк? Як цифрова залученість може покращити відносини та зміцнити партнерство між громадянами та місцевою владою? Як створити необхідні моделі взаємодії? Ділиться порадами доктор Енді Вільямсон. 

Доктор Енді Вільямсон — шотландський борець за демократію та палкий поборник ефективного врядування. Світовий лідер у сфері демократичних інновацій й громадської участі, особливо на перетині цифрової сфери, парламентів і громадян. Він працює із вищим керівництвом, урядовими міністрами, парламентарями, державними службовцями й громадянами, надаючи підтримку інституціям трансформувати їхні організаційні процеси та культуру на більш відкриті, прозорі, креативні й ефективні. Енді є автором наукових праць та публікацій, звітів та статей в ЗМІ. Він досвідчений стратег та менеджер проектів, має великий досвід в дослідницькій сфері, проведенні онлайн-кампаній, комунікацій, соціальних та технологічних стартапів. Родом з Нової Зеландії, доктор філософії з інформаційних наук – у дисертації досліджував, як цифрові та онлайн-технології можуть змінити  відносини між громадянами й урядом. 

Енді Вільямсон — міжнародний консультант проекту Ради Європи “Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні”, спікер Академії громадської участі — унікального тренінгового курсу проекту Ради Європи. 

Мета  — дати розуміння, як можна застосовувати цифрові технології як інструментарію для підвищення громадської участі, та для створення якісної взаємодії між громадянами та урядом. 

Вплив суспільства (digital society) на владу через соціальні медіа 

Ми звикли вважати, що соціальні мережі є майданчиком для тісної та неформальної комунікації з іншими. Проте, це не вичерпує функції соціальних мереж. Ви можете використовувати їх для розширення своєї аудиторії, для формального спілкування, знаходити потенційних партнерів, налагоджувати соціальні зв’язки та навіть залучати громадян та владу до спільної комунікації.

Разом з цим, потрібно розуміти супровідні виклики та небезпеки. Наприклад, неправдиві та недостовірні дані. Тому, є велика потреба в тому, щоб кожна людина, по-перше – уміло використовувала цифрові інструменти (про які мова йтиме далі). По-друге, свідомо та критично підходила до прийняття рішень відносно набутої інформації.

Як проявляється діджиталізація в політичному аспекті?

Ми по-іншому почали сприймати ідеї демократії, адже втілюємо її засади новими способами. З допомогою соціальних мереж люди з різних континентів мають можливість спілкуватись та працювати разом дистанційно. Це є позитивною стороною цього питання. Проте ми маємо пам’ятати, що цифрова комунікація – не панацея, що владнає всі наші демократичні проблеми. Уряд намагається стати більш прозорим та надає можливості відслідковування важливих даних, і це теж є викликом для нього. На сьогоднішній день ми можемо спостерігати більше успішних випадків ведення комунікації інноваційними засобами. Уряд варто сприймати як живий організм, який також може вчитись.

Розглянемо два способи комунікації (старого та нового зразка) й порівняємо їх.

Перший спосіб (до діджиталізації)

Так виглядала комунікація раніше. Ви бачите закрите коло між урядом, громадськістю та медіа. Роль останнього полягає лише в тому, щоб транслювати ту інформацію, що надасть уряд, інтерпретувати та переповідати. З боку знаходиться декілька експертів, що інформують уряд, коли йому щось необхідно. Громадяни та державний апарат занадто далеко одне від одного, вплив здійснюється лише в одну сторону. Це наш старий світ — коли не дивлячись на те, коли відбулась якась важлива подія, про неї розкажуть лише в новинах.

Другий спосіб (внаслідок діджиталізації)

Цей спосіб значно складніший, ніж попередній. З’явилися нові гравці та медіатори. Проте, дане зображення слугує чудовою ілюстрацією того, до чого ми прагнемо і як ми маємо змінювати реалії сьогоднішньої взаємодії, щоб досягти якісних результатів. Також, видно, що характер відносин між одиницями інший: тепер вони двосторонні та більш динамічні. Уряд веде двосторонню комунікацію з громадянами, говорить до них та слухає. Експерти, які в минулому були за лаштунками, нині є публічними коментаторами. Традиційні медіа вже не є просто “транслятором”, вони стають просвітницьким майданчиком. З появою прямих ефірів, стріму, живих відео, історій та інших фішок в соціальних мережах, зникає ситуація, коли ми можемо подивитись новини лише тричі на день у визначений час. Відтепер, інформаційний простір поповнюється щохвилини.

Аудиторія, що вимагає прозорості

Перше, що вам треба розуміти — аудиторію. Що об’єднує цих людей? Які спільні риси вони мають? Цифрова аудиторія не ділиться за расою чи національністю. Якщо ви націлені на більш загальні риси, вам треба їх чітко визначити.

Окрім цього, важливим ще є розуміння того, як мислить аудиторія, про що вона думає та в якій системі координат живе. Таким чином, ви усвідомлюватимете, як говорити до них, які слова обирати при звертанні. Кінцевою метою є — вибудувати довірливі стосунки.

Наостанок, питання, що треба задати собі: що я хочу знати про свою аудиторію? Які аспекти їхнього досвіду, життя, побуту мені цікаві та важливі для того, щоб приймати кращі рішення. Наступні схеми вам у цьому допоможуть.

Прозорість. Якщо ми маємо справу з інституцією або організацією, яку підозрюємо в корупції або нелегітимності, політика прозорості дозволяє пролити світло на ці ситуації. Прозорість відкриває нам бази даних з інформацією про ті чи інші рішення.  

Отже, зорієнтувавшись на процес нового способу комунікації, визначивши свою аудиторію та застосувавши інструменти соціальних медіа відповідно до ваших потреб, ви можете бути почуті. Необхідно розвивати активну демократію. Держава має дозволяти людям долучитись до державотворчих процесів, рефлексувати, давати зворотній зв’язок. Вона має вчитись слухати та давати можливість громадянам вносити свою частину відповідальності та обов’язку перед державою. А найефективніший спосіб це зробити — налагодити максимальне залучення громадян через нові медіа.

Dr Andy Williamson

Підготувала: Валерія Іванчук