Громадський Простір

Війна не зупинила пошук нових шляхів для розвитку демократії в Україні. Для одних вона — крихкий ресурс, який треба берегти, для інших — простір для експериментів та пошуку нових форматів співучасті. У цьому другому вимірі працює громадська організація «Форум розвитку громадянського суспільства». Витоки ГО сягають кінця 1990-х, коли активісти створили онлайн-простір взаємодопомоги для зоозахисників. Сьогодні команда працює з міжнародними інституціями, впроваджує стандарти Ради Європи та тестує інноваційні цифрові інструменти участі.

Амбіція організації звучить сміливо: майбутнє України полягає в тому, щоб у Європейському Союзі з’явилася нова модель демократії — демократія, заснована на даних.

Про шлях ГО «Форум розвитку громадянського суспільства», методику DIY4Change, сучасні тренди громадської участі та про те, чому саме Україна може стати автором нової демократичної моделі для Європи, ми говоримо з Олексієм Коваленком — доктором філософії, головою організації, членом координаційної ради ініціативи Партнерство Відкритий уряд і міжнародним експертом Ради Європи. 

 

 

Ми — практики. Ми ніколи не були теоретиками громадської участі 

 

— Розкажіть про історію ГО «Форум розвитку громадянського суспільства» — як з’явилася ідея створити таку організацію?  

— Назва йде ще з 1998 року, коли ми вперше заснували громадську ініціативу Форум UA-Vet. Це була спільнота зоозахисників, які завдяки зусиллям багатьох українців і українок прилаштовували щороку понад 10-15 тисяч бездоглядних тварин по всій Україні. Тому для нас Форум — це дійсно про об’єднання, коли люди збираються і починають вирішувати ті чи інші питання, які їх хвилюють. Тож в усіх назвах наших ініціатив перше слово — форум. Форум UA-Vet — наша перша громадська організація. А вже з 2014 року ми зареєструвалися юридично як ГО «Форум розвитку громадянського суспільства» і, відповідно, ведемо діяльність вже під цією назвою.  

— Які головні напрямки діяльності організації та як змінювалися ваші пріоритети? Над чим ви працювали?  

— Починали ми з соціально орієнтованого бізнесу — частину доходу віддавали на соціальні потреби. Це прилаштування бездоглядних тварин, їхня вакцинація та стерилізація. Команда була невеличка, спочатку не було ніяких думок організовувати громадську організацію. Коли спільнота залишилася без ключового ресурсу для діалогу — форуму — де всі спілкувалися, виставляли фотографії тощо, наша організація, яка займалася IT напрямом, за два дні підняла новий форум. Після цього соціальний напрям став основним напрямком моєї діяльності.  

Наразі команда Форуму громадянського суспільства налічує 15 осіб, а загалом із залученими експертами, включно з тими, які ведуть діяльність за кордоном, — 36.  

Розвиток нашої організації динамічний. Ми йдемо з практики. Ми ніколи не були теоретиками громадської участі чи взаємодії з органами влади. Перший лист до Київської міської державної адміністрації ми написали у 2012 році з пропозицією допомогти у створенні Центру адопції тварин. І нам заявили, що все добре, все йде за планом, бюджет є, і Центр скоро з’явиться. Але знаємо, що ця історія навіть зараз не завершилась.  

2012 рік став для нас переломним, коли ми зрозуміли, що нашій команді не вистачає знань і навичок. Ми зробили паузу, орієнтовно у два роки, та почали наздоганяти свої знання, щоб зрозуміти, що ми робили не так, які помилки допускали й чому ті ініціативи, наче добрі з нашої думки, не знаходили відображення з боку рішень органів влади. 

У 2014 році ми перезапустилися і почали працювати з місцевими жителями саме тут, на Виноградарі (ред. — один із районів Києва). Фактично, ми почали з цього скверу (ред.  — сквер на вулиці Василя Порика, з 2018 року — сквер Кузьми Скрябіна). Тут його ще не було, було чисте поле. Громадська діяльність почалася з першої толоки, коли не ми за мешканців щось вирішували, а вони проявляли свою активність самі, а ми їм лише допомагали. Вже у перший рік ми реалізували спільно з Подільською районною державною адміністрацією та Київською міською державною адміністрацією 62 проєкти. 

У 2016 році ми почали займатися безпосередньо громадським бюджетом міста Києва, місцевими ініціативами. Тут поруч маємо Виноградарський ліс, який хотіли перетворити на сквер. Ми відстояли статус лісу. Влаштували там різні функціональні локації для мам з дітьми, спортсменів. І ліс виконав свою ключову функцію захисту —  в стримуванні навали загарбників на Київ у 2022 році. 

 

 

Теорія, яку ми здобули, показала, що те, що ми почали робити з 2014 року, є правильним, фундаментальним та приносить результат — не колись, а зараз. Чому? Бо ми ставили вимірювані результати, хотіли досягти конкретних результатів. Жителі, соціальний бізнес до нас приєднувалися, бо бачили, що ці результати ми не просто обіцяємо, а ми їх досягаємо. Ми — практики.  

Якщо казали, що відремонтуємо дах, то ремонтували дах. Робили звернення, впливали на те, щоб розподілявся бюджет. Наприклад, в цьому ж сквері з’явився спортивний майданчик завдяки нашій ініціативі. Озеро… ми три роки привертали увагу Комунального підприємства “Плесо” стосовно того, щоб його почистити. Були виділені бюджети на це. Багато чого було зроблено саме в цьому районі, і це є кращими практиками, інші райони почали звертатися до нас і питати — як зробити, наприклад, обмеження заїзду автівок в ліс, або як обмежувати паркування транспорту на пішохідних зонах.  

Так, не самі, а ми з владою ці рішення напрацьовували, механізм їхньої  реалізації також. Нам вдалося налагодити взаємодію і не перейти в хайп… Хоча постійно хотілося когось покритикувати, ми це стримували, бо розуміли, що має бути конструктив і позиція, яка ґрунтується на ключових нормативних документах, які є в Україні. Ми цей досвід передавали іншим організаціям. 

 

“Нам потрібні проактивні українці”: залучення до шкільного громадського бюджету 

 

З 2019 року команда Форуму провадить діяльність на замовлення міжнародних організацій, таких як Рада Європа, GIZ, ПРООН. Ключовим завданням стало впроваджувати стандарти Ради Європи, зокрема, громадської участі, доброго врядування, відкритого врядування, стандарти і принципи політики згуртованості ЄС — в українське законодавство, в нормативно-правові акти. 

Що це означає? Що ми маємо в механізмах громадської участі, про які всі говорять, вкладати досить прикладні компоненти, які, по-перше, спрощували б роботу цих механізмів, давали б можливість робити конкретні вимірювання і досягати результатів. І відповідно, стандарти, які ухвалені і є дороговказом директив Ради Європи, імплементувалися б саме в ці нормативні акти.  

А це дозволяє залучити цільові групи, голос яких не був почутий до цього моменту: активізувати, наприклад, дітей, через шкільний громадський бюджет, який ми запроваджуємо. За останні роки понад 65 громад доєдналися, і цей механізм самостійно передається з рук в руки. 

Дітям, згідно з законом, можливість висловлювати свою думку, бути проактивними, дається з 14 років, а ми надаємо можливість і першачкам впливати й будувати спільно зі своїми друзями й старшими школярами мрію — що їм хочеться бачити в школі, в спільноті, в освітньому процесі.  

Це круто, коли оцінюємо рік і бачимо 72% залучення з боку школярів до процесу шкільного громадського бюджету! Коли бачимо, що дитина пропагує фізику, хімію, якесь моделювання, до якого ніхто раніше не виказував з однолітків зацікавленість, а тепер черги стоять. Коли учень Максим зі Звягеля тепер викладає робототехніку. Бо через шкільний громадський бюджет він закупив Arduino, навчив школу, передав знання іншим школам, а тепер його запросили викладачем з Arduino на приватні заняття в школах.  

 

 

Це надихає, коли бачиш реальні результати своєї роботи. Саме вони дають нам сили рухатися далі. І йдеться не лише про Україну: наші підходи вже знаходять відгук в інших країнах. Наприклад, у Молдові впроваджують наші методики — від шкільного громадського бюджету та публічних консультацій у цифровому форматі до ігрофікації навчальних процесів. У Грузії три муніципалітети віддали перевагу саме українській моделі шкільного громадського бюджету, хоча могли обрати польську. Вони прямо кажуть: «Нам не потрібен просто проєктний менеджмент — нам потрібні свідомі та проактивні українці».

 

  

 

 

Маємо прийти до нової моделі демократії 

 

Мабуть, цього нам не вистачало в 1998 році, у 2012 році, коли ми починали. Озираючись назад, у нас не було розуміння, до чого маємо прийти. Тепер воно є — маємо прийти до нової моделі демократії. 

Партиципація, учасницька демократія, деліберативна демократія — це все добре, все прекрасно, але я вважаю, що майбутнє України — впроваджувати в Європейському Союзі нову модель демократії — цифрову. Де в основі є три ключові елементи — пропозиції жителів і жительок, об’єктивні дані про життєдіяльність громади, регіону, країни та умови, в яких відбуваються ці процеси.

Наше бачення полягає в тому, що саме Україна має задати нові стандарти — запропонувати нову модель демократії. Адже Європейський Союз, на мою думку, залишається в межах дещо застарілої деліберативної демократії. Наступний крок — це демократія на основі даних, цифрова демократія, яка враховує не лише думку громадян, а й умови, об’єктивні дані та показники розвитку громад, регіонів і країни загалом.

 

Зміна свідомості українця фактично і є тим, для чого ми створювали метод DIY4Change

 

 

— Ви працювали над розробкою методики DIY4Change. Як виникла ця ідея? В чому її унікальність? 

— Власне методика DIY4Change не нова, в контексті її наукового визначення. Три місяці тому ми її науково довели, тепер вона має науковий номер DOI. Нарешті можемо сказати, що це інновація українська, яка дає можливість впроваджувати цифрові інструменти громадської участі, які базуються на стандартах і принципах Європейського Союзу, директивах Ради Європи стосовно громадської участі, доброго демократичного врядування.  

Що це за методика? Ця методика описує модель — як на основі даних пропозицій громадськості й в конкретних умовах орган влади того чи іншого рівня, залучаючи заінтересованих сторін (обов’язково громадськість і бізнес), має напрацьовувати ті чи інші рішення. Окрім того, обов’язковим елементом є прогноз результатів цих рішень, щоб зрозуміти, який із запропонованих альтернативних варіантів є більш оптимальним, результативним в перспективі 3-5-7 років, для досягнення кращих результатів.  

Ми говоримо про те, що в умовах невизначеності, обмежених ресурсів, в умовах того, що ми не знаємо, що буде завтра, ми можемо на основі комбінації трьох елементів спрогнозувати, дати певний варіативний аналіз і прогноз — наскільки ті чи інші рішення спричинять зміни в політиці, громаді, міському житті, житті окремої людини або в окремій сфері економіки, соціальної політики, охорони здоров’я. Наприклад, як скорочення штатних одиниць в позашкільних закладах освіти вплине загалом на сферу дошкільної освіти. Чи зміняться ставки, чи зміниться навантаження, чи взагалі не буде попиту на цю сферу. Наша методика може дати відповіді на ці питання. 

Ми розробили 20 цифрових інструментів. Вони дозволяють, по-перше, визначити кого запрошувати, наприклад, на зустріч з органом влади для того, щоб обговорити ті чи інші рішення. Треба запрошувати внутрішніх переміщених осіб чи ні? А бізнес? Який треба бізнес запрошувати? Як провести консультації в безпечному форматі, коли є ракетні атаки й зібратися немає можливості? Є цифровий інструмент, який дозволяє провести консультації, не виходячи з дому, при тому якість цих консультацій буде така ж, якби всі зустрілися в одному місці.  

Або, наприклад, чи знаєте ви, як Covid-19 вплинув на охорону здоров’я в перспективі 2020-2024 року? А ми знаємо, у нас є методика, інструментарій, який дозволяє зібрати результати використання інструментів громадської участі всіх, які є в громаді, і проаналізувати — який вплив, як війна вплинула, не в цілому на громаду, а конкретно, вимірювано у відсотках в кожній окремій з 15 місцевих політик. В освіті — наскільки? В соцзахисті — наскільки? А може взагалі не вплинуло? Ми знаємо відповідь на це. Можемо навіть вирахувати рівень втрат в громаді, рівень постраждалості громад, рівень відновлення в кожній місцевій політиці. І це — перший елемент.  

Другий елемент — освітній. Консультуватися — це добре, але якщо ми не будемо зміцнювати спроможність посадових осіб, громадських організацій, жителів, то ці консультації просто будуть лише як “поговорили й пішли”. Якщо перший елемент — цифрова компонента методу, то другий — це освітня компонента, навчання через дію.  

 

 

Коли ми не вигадуємо умовних ситуацій, а беремо конкретно вашу. Ви прийшли до нас і ми вашу проблему розкладаємо, розбираємо, як з нею працювати, щоб в чітко визначений термін один-два місяці, рік, використовуючи чи ті, чи інші механізми громадської участі або адвокаційних дій, ви отримали результат — те, чого ви хочете досягти. Наприклад, якщо ви хочете полагодити дах школи — ви приходите і через 2,5 години виходите з нашого освітнього процесу, у форматі “навчання через дію”, з відповідями і чіткими інструкціями, що треба робити. 

Третій елемент. Скучні лекції відійшли вже в минуле, бо ми вигадали ігрофікацію. Є багато ігрових полів, на які ви кладете свою проблему або ідею, граєте… фішки, кубики, переставляєте все і через 2,5 години в цікавому інтерактивному форматі ви знаходите відповідь на питання — як діяти, до кого звертатися. А якщо все не подобається, то ви знову перекладаєте фішки і картки, отримуєте оптимальний покроковий план своїх дій, які приведуть вас обов’язково до успіху. Ігрове поле дає можливість розкритися і дітям, і літнім людям.  

Тоді люди виходять з розумінням — що це не влада щось не хоче робити, а треба ще попрацювати з владою, щоб врешті пропозиція стала реалістичною. Це основа партнерства. Зміна свідомості українця фактично і є тим, для чого ми створювали метод DIY4Change.  

Наше завдання: через механізми, інструменти, прикладні методики — змінити свідомість українця, що він дійсно має значення, має вплив, лише якщо він є активним і готовий спільно з партнером (органом влади, бізнесом та іншими громадянами) щось робити для досягнення своєї мрії, ідеї або вирішення того чи іншого питання.

 

Органи влади та НУО — дві цільові аудиторії методики DIY4Change

 

 

У нас є дві цільові аудиторії цієї методики. Перша — це органи влади. Ми їм завжди кажемо, що після того, як ви впровадите DIY4Change, ви нарешті почнете йти з роботи о 17:00, а не о 18:00, 19:00 чи 21:00. Чому? Методика оптимізує робочі процеси, які пов’язані з публічним управлінням. Те, що робиться зазвичай 21 день, наприклад, консультації, у нас робиться за 7 днів. Те, що робиться за 2-3 дні, наприклад, аналітика, у нас робиться за 2 хвилини. Тобто всі рутинні процеси ми прибрали. За них працюють наші цифрові матриці.  

Тому загальне завдання посадової особи — виконати свої повноваження, прийняти ті чи інші варіанти, визначити оптимальний варіант для рішення, яке буде надалі розбиратися. Він цим і займається. Він не займається пошуком стільців, комп’ютерів, переписування текстів з фліпчартів. Йому показуються графіки за результатами консультаційного заходу, він на них дивиться і робить висновки. Оце важливо. В цей процес може залучатися не один структурний підрозділ, а багато посадовців.  

Знаємо, що нашу гру використовують в управлінні освіти для планування діяльності впродовж року всіх закладів освіти. Це неочікувано, бо вона стосувалася взагалі то шкільного громадського бюджету. 

Друга цільова аудиторія — це неурядові організації.  

Чому НУО? Усі ці організації сприяють захисту прав і свобод тих цільових груп, в інтересах яких вони створювалися. Наша, наприклад, раніше створювалась в інтересах зоозахисників. Тепер ми працюємо в інтересах загалом громадянського суспільства, щоб була врахована думка жителів щодо розвитку, відновлення громад, щоб вони були долучені до стратегічного планування та відновлення.  

Ми всі однакові, але має бути все ж таки якийсь прорив. В умовах невизначеності, пітьми, треба мати ліхтарик, щоб дійти і розшукати ті двері, через які ти вийдеш. І ця методика дає конкурентні переваги і посилює спроможність неурядових організацій здійснювати свою діяльність. 

Багато говорять про виснаженість, про обмежені ресурси, грантові програми скорочуються, понад 60% громадських організацій мають лише одне джерело фінансування для своєї діяльності…Використання цієї методики може посилити результативність діяльності організації за коротший термін, ніж вони раніше це робили. Якщо НУО проводили консультації, і на це треба було місяць, то тепер — два тижні. Якщо вони не знали, як оцінити потреби цільової аудиторії або навчальні потреби групи учасників їхнього освітнього заходу, то є методика для цього. І їм треба просто взяти модельні документи, шаблони форми, запустити і через спеціальну моніторингову табличку оцінити потреби.  

 

У нас черга з громад, які просять нашої допомоги

 

 

— А як шукати точку входу, як контактувати з вами? 

— До минулого року всі зверталися безпосередньо до нашої організації. Тому ми, реагуючи на цей запит і слугуючи тому, що ми хочемо, щоб ця українська наукова методика вільно поширювалась, зробили спеціальний сайт DIY4Change world, де виклали всі інструменти, які не потребують додаткової фахової підготовки.  

Наприклад, матриця картування стейкхолдерів або матриця збору пропозицій заінтересованих осіб є у вільному доступі, кожен може їх використовувати. Коли? Коли розробляються статути в учасницький спосіб. Коли розробляється стратегія розвитку. Коли розробляються проєкти відновлення і розвитку громад. Коли здійснюється моніторинг тих чи інших рішень органів влади. Це все доступно. Кожен може зайти на сайт, ознайомитись і завантажити ту чи іншу матрицю або методику. Бо є матриці, методики, модулі. Залежно від завдань — різні інструментарії. Це перший момент — вільний доступ. 

Другий момент — посадові особи або неурядові організації можуть прийти на наші сертифікаційні курси. Робимо їх в рамках моєї викладацької діяльності в Українському Католицькому Університеті, а саме в Інституті Лідерства й Управління. Там можна отримати сертифікат — фахівця того чи іншого методу або методики. Наприклад, зараз популярним є моніторинг і оцінка діяльності неурядових організацій, органів влади. Всі зараз хочуть займатися цим.  

 

 

А третій момент — наші напрацювання передають з рук в руки. Ми вже навіть не знаємо, де знаходять наші контакти і чому до нас звертаються, але конкретно пишуть, що — ми працювали в певній громаді, розробляли стратегію, впроваджували положення про публічні консультації або провадили якусь тренінгову програму. Хтось порадив і тепер вони хочуть це робити. 

Маємо чергу з громад, які просять нас допомогти. І виходить, що ми зробили методику, якою користуємося, наче оптимізували робочі процеси, але, як виявляється, що це звільнило трошки часу, який одразу зайнявся іншими запитами. Але це прекрасно, бо ти розумієш, що це працює для тебе, це працює для інших, і якщо всі обмінюються, то це дає реальний результат. 

В чому науковість? Ми довели, що всі робочі процеси й результативність роботи організації, органів влади зростає в 1,98%. Тобто фактично у два рази ваша завантаженість зменшиться, а продуктивність і результативність збільшиться. От в чому сенс використання цифрового інструментарію, методу DIY4Change.

 

Навіть не очікуєш, що приїхавши в маленьке село, знайдеш людину з поглядом рівня цілої держави 

 

 

 

— Ви згадували про вплив війни. А що ви ще помічаєте у громадах, коли працюєте на різних заходах, тренінгах? Щодо мотивації громади — впливати й щось змінювати? 

Нам дуже подобається і завжди подобалося працювати з маленькими громадами, з сільськими громадами. У мене навіть така думка, що малі громади відновлюють та розвивають нашу Україну. Там стільки мотивованих українців, які вболівають за майбутнє нашої держави і країни. Навіть не очікуєш, що приїхавши в маленьке село, знайдеш людину з поглядом рівня цілої держави.  

Мене і нашу команду тішить, що нарешті громади почали звертати увагу на дітей, на молодь. Не тільки стосовно того, щоб вони не виїжджали. Вони розуміють, що настане один момент, коли дорослі відійдуть від справ, а молоде покоління буде ненавчене. Воно не буде розуміти, що робити. І все більше приділяється увага вихованню свідомого проактивного українця. І не тільки про механізми участі, не тільки про взаємодію з органами влади, а простим відповідям на питання —  а що я у віці 14 років можу зробити для того, щоб моїй шкільній спільноті було комфортніше, що треба і як я можу вплинути на освітнє середовище і процес для того, щоб знання були не просто теорією, а цікавими практичними навичками, коли ці складні підручники оживають в коридорах школи. Це такий тренд, який, я вважаю, є фундаментальним.  

Трошки і покритикую. На жаль, цей тренд не бачить наше Міністерство освіти. Поки що. Хоча певні зміни на цьому шляху є. Якби ми спромоглися змінити державну політику щодо залучення дітей і виховання проактивних свідомих українців, то тоді ми б не казали про байдужість в дорослому житті, про неосвіченість в дорослому житті, про те, що ніхто не хоче голосувати на виборах, що ніхто не хоче користуватися інструментами громадської участі і всього 5% українців є активними. Про це треба говорити в школі. 

У підручнику з основ демократії згадуються лише 4 інструменти громадської участі — місцевий референдум, вибори, петиція і звернення. Про що ми можемо говорити? В Україні понад 20 механізмів громадської участі. Європейський Союз має фінансові інструменти для неурядових організацій. Вже давно поїзд поїхав вперед, а підручники ще виховують на базі цих 4-х. Що може дитина запропонувати, якщо там один з чотирьох інструментів — це пропозиція, петиція.  

Це треба змінювати. Ось тут потрібна державна політика — мати волю змінити застарілі підручники, які не відповідають стандартам Європейського Союзу і принципам громадської участі. План дій Ради Європи говорить про те, що мають бути змінені умови й інструменти. А підручник — це є інструмент виховання проактивного українця, і його треба змінювати зараз, щоби дитина формувала правильну модель поведінки, і в дорослому житті вже знала, вміла і могла впливати на рішення, а не тільки починати її навчати. 

Цей тренд на локальному рівні є, на національному рівні ми намагаємось його пушити. Сподіваюся, досягнення в шкільному громадському бюджеті будуть спонукати  наше міністерство внести зміни.

 

Громади ще не усвідомлюють, як інтегруватись в ЄС

 

Другий тренд, на жаль, є сумним. Коли ми говоримо про інтеграцію в європейську спільноту, ми зазвичай говоримо про якісь високі матерії, переговорні групи, кластери, економічні і тут все ок, бо це ж економіка. Євросоюз — це економіка. Але на локальному рівні ніхто не розуміє, що конкретно робити. Завтра ми вступаємо в Євросоюз — то що робити бізнесмену? У нього тут стоїть кіоск з кавою. Що зміниться в його житті? Він малину продає на ринку, що зміниться в його житті? Відповідей на ці питання, на жаль, немає. На локальному рівні. Може, там зверху вони є, але на локальному рівні про них ніхто не знає. 

Чому сумно? Коли влада готує стратегію, то в цій стратегії має бути закладено збереження людського капіталу, а це — економіка, освіта, охорона здоров’я, соціальна політика і політика залучення заінтересованих осіб. Ось вам поле, де громадська участь має квітнути. Бо політика згуртованості ЄС — це не просто про гроші і про фонди, це про те, як гроші розподіляють відповідно до потреб заінтересованих сторін для того, щоб нівелювати дисбаланс, диспропорцію між регіонами і громадами. Цього розуміння на локальному рівні поки немає.  

Ми, впроваджуючи нині за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження” два проєкти — розробка статутів територіальних громад на Дніпропетровщині, стратегій розвитку, закладаємо там всі основи. Навіть такий фокус, що якщо в тебе немає статуту і громадських слухань в цьому статуті, то стратегію ти ніяк не обговориш з громадськістю. Нарешті ми отримали це поєднання базових фундаментальних документів, коли статут нарешті допомагає стратегічному плануванню. І оце якраз є розуміння в громадах. А як інтегруватися на локальному рівні, провадити стандарти ЄС, тут вже ми як експерти, маємо їм в цьому допомогти. 

 

Ще не бачив жодної громади, яка не відкрита для інтеграції новоприбулих, але тут є певні моменти 

 

 

Ми дякуємо нашим партнерам, зокрема, Фонду “Відродження” за те, що вони підтримують такі ініціативи. І, зокрема, стосовно інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Ми цією темою почали займатися три роки тому, опосередковано до неї прийшли. У нас було питання: “А як зберегти людей в окремо взятій громаді. Хто ці люди і чому ВПО виїжджають?” Полтавська облрада нас запитувала, що робити, щоб вони не їхали. Прийшов заступник і сказав: “Добрий проєкт з інтеграції ВПО, але скажіть, що нам зробити, щоб вони від нас не їхали”. І ми їм знайшли відповідь: розкрити потенціал. 

Коли потенціал збігається з можливостями тієї чи іншої територіальної громади, тоді людина бачить себе в цій громаді, тоді вона інтегрується. Громада дає їй можливості. Важливо запитати про їхній досвід і погляд, що і як нам тут змінити, бо ви ж приїхали до нас, можливо, у вас є пропозиція, яку ви хочете привнести в нашу громаду, це ж і є додана вартість людей. Коли громада створює можливості, коли є потенціал внутрішньо переміщених осіб, новоприбулих, як ми їх називаємо, тоді вони бачать себе в цій громаді, тоді вони тут залишаються.  

Ми створили навіть такий опитувальник “Кластер можливостей”, коли вивчаємо потенціал новоприбулих і можливості тих чи інших громад, і радимо, куди їм їхати. Де їм більше підходить. Де їхній потенціал збігається з можливостями громади. Коли презентуєш людям результати дослідження, то вони зі сльозами виходять. 

Це означає, що ти попав в обидві точки — в ОМС потрапив в можливість, і у ВПО знайшов те, що їм болить і те, що вони хочуть реалізувати собі. Скажу так, я ще не бачив жодної громади, яка не відкрита для інтеграції новоприбулих, але тут є певні моменти, пов’язані з тим, що не всюди є стратегічний план інтеграції ВПО, не всюди є програми, не всюди є статути, де в правах прирівняні новоприбулі жителі та жителі територіальної громади. Процес йде. Ми створили положення про публічні консультації, де заклали цифровий механізм залучення жителів. 

Цифровий формат долучає — відкрив ноутбук, прийшов до старости, немає ноутбука, дві-п’ять хвилин провів, висловив свою думку і пішов займатися своїми справами. 

Положення, наші статути, які ми розробили спільно з трьома громадами, дають можливість говорити про те, що стандарти теоретичні громадської участі Ради Європи стають практичними і відображаються в конкретних нормативно-правових актах. А це що? Це підґрунтя для можливості проявити себе новоприбулим бізнесменам, релокованим — дітям, молоді, різним заінтересованим особам, які є в громаді. Це працює. 

 

 

Тому, з одного боку, громади ще не усвідомлюють, як інтегруватись в ЄС, а з іншого боку, є позитивний тренд, що вони роблять це правильно. Врешті зрозуміють, що статути, стратегії, залучення, стейкхолдери й всі інші дуже складні поняття — це те, що нас приведе до єдиної європейської сім’ї — Євросоюзу. Це ж дорога, маємо її пройти. Бажано, щоб ті, хто в переговорних групах, слухали — не через асоціації, а через реальні консультації з громадами — думку саме громад. Метод DIY4Change дає таку можливість. Звертайтесь! Організуємо масштабні консультації. 

 

Головна роль громадських організацій — допомагати, бути партнером органу влади і підставити плече там, де є проблеми

 

Ми, до речі, цього року взяли два нацрекорди України. Перший — за найбільшу кількість пропозицій, врахованих в рішеннях органів влади з боку громадськості. Понад 58%. Другий — за найбільшу кількість публічних консультацій, проведених в найкоротший термін — 19 консультацій за 18 днів. При тому, всі консультації не проводилися експертами. Їх проводили самі посадові особи органів місцевого самоврядування. Там не було жодного експерта. Експерт сидів в Києві, навчав їх, а вони зробили це самі. Оце perfect! Я вважаю, що так мають працювати всі. Кожен має бути на своєму місці, а не підміняти роботу когось. Наше завдання — зміцнити спроможність посадової особи, щоб вона сама робила, щоб їй не було важко, і досягала результату.  

Зараз головна роль громадських організацій — допомагати, бути партнером органу влади і страхувати, підставити плече там, де, на жаль, за об’єктивних причин війни, є зараз проблеми. А органом влади можна побажати лише одного — бути відкритими до такого партнерства. Визнавати, де є потреби, і намагатися в конструктивному діалозі, звичайно, з використанням і нашого методу DIY4Change, залучати громадські організації до посилення своєї спроможності, реалізації завдань, які стоять перед громадами, Україною в контексті євроінтеграції або стратегічного планування, відновлення й інших процесів на місцях. І тоді, я думаю, ми будемо отримувати дуже чіткі вимірювані результати.  

І головне — партнерство народжується в роботі, а не в обговореннях. Спільно працюємо на результат, маємо цей результат, радіємо йому теж спільно. І тоді взаємодія буде складатися органічно, безпроблемно і приносити вимірювані результати. 

 

Дивіться також відео Олексій Коваленко про цифрову демократію

 

Спілкувалися: Алла Прунь, Галина Жовтко