Встигнути допомогти собі. 6 слушних порад волонтерів для волонтерів

Громадський Простір

Якщо запитати у Google, що таке «волонтерство», то отримаємо наступне: «Волонтерство, або волонтерська діяльність –  добровільна безкорислива суспільно корисна діяльність».

Волонтерство існує у всьому світі з незапам’ятних часів. Завжди знаходилися люди, які мали потребу віддавати частку свого життя (часу, майна, можливостей) іншим.

З 2014 року волонтерський рух в Україні став потужною рушійною силою. Волонтери займалися і займаються забезпеченням армії, пошуком необхідних ресурсів, розробкою нових програм, створенням нових можливостей та інше. Волонтерство стало невід’ємною частиною українських реалій, змінило ставлення багатьох до власного життя, підштовхнуло до непростих рішень.

У часи війни ( а ми живемо в країні, де йде війна) завжди багато хаосу. Чи є волонтерський рух хаотичним, чи є він конкретно-усвідомленим? Однозначної відповіді на ці питання немає і бути не може. Кожен, хто вважає себе волонтером, хто робить суспільно корисні речі, сам знає свою мотивацію – вважає психолог Ольга Яковлєва. З її власної практики сьогодні українських волонтерів умовно можна віднести до однієї з груп:

•     ті, хто може і не називає себе волонтером, але протягом цих років системно допомагає іншим  

Це люди, які усвідомлюють свої власні можливості, той ресурс, яким можуть ділитися. 

Наприклад, пенсіонери, які зі своєї пенсії регулярно відраховують суму коштів на потреби армії, дівчата, які знаходять декілька годин на тиждень, щоб плести маскувальні сітки, творчі колективи, які періодично дають концерти для наших воїнів. Перераховувати можна багато. Головним є те, що всі ці люди ставляться до свого життя і того, що вони роблять, відповідально. Те, що вони роблять, збирають, віддають, можна виміряти в часі, коштах, емоціях. Це є частина їхнього життя, інколи більша, інколи менша.

•  ті, кого волонтерська діяльність привела до крутих змін в житті

Такі люди, почавши займатися волонтерством, отримали нові ресурси, нові бачення. Нові пріоритети змусили їх іти в невідоме, що супроводжувалося необхідністю руйнування звичних  напрацьованих роками стереотипів. Інколи ці процеси були досить болісними і вимагали надресурсів. 

Прикладів багато, коли волонтери підписували контракт з ЗСУ, коли змінювали місце роботи, щоб займатися тим, що вважали найбільш важливим для свого життя. Бувало, що руйнувалися родини, де виникало непорозуміння. Але  проходячи важкі часи – людина робила свідомий вибір.

• ті, для кого волонтерство стало всім життям 

Їм здавалося, щоб досягти виконання якоїсь задачі, треба зібрати сили, матеріальні ресурси (відмовитися від чогось такого простого життєвого!), віддати весь свій час, забути про спокій, вимагати від оточуючих, щоб вони так само клали себе на вівтар жертовності, і віддавали ще і ще, і ще…

 Людський ресурс обмежений.

 Дієві рекомендації волонтерів для волонтерів

Усвідомлення висмоктаності приходить тільки тоді, коли вже тіло не просто волає «зупинись», а починає відмовляти. І це відбувається не тільки на рівні фізичного стану. Голова включає «зраду», розум шукає винних (рідних, суспільство, державу і т.д.). У такому стані допомогти комусь просто неможливо. Тут вже треба встигнути допомогти собі.

1. Дозволяйте собі зупинятися. Людська природа така, що в часи наднапруги захисні механізми виховання, знання, розуміння не спрацьовують. Працює той дух, який є в кожного. Можете називати його як хочете – підсвідомість, інтуїція, зв’язок з вищими силами. Але почути-відчути його ви можете тільки в стані спокою. Зупиніться, подихайте, знайдіть всередині себе той острівець тиші, і спитайте себе – куди я хочу рухатися далі?

2. Навчіться бути чесними з собою. Ми – люди, ми – різні. Кожен з нас має право на зміну думки, пріоритетів, на бачення свого світу. Якщо ви робите щось, тому що хочете бути часткою чогось, комусь догодити, не змогли відмовити, дозвольте сказати собі про це. Таким чином ви отримаєте вибір – чи продовжувати це робити, чи відмовитися. Свідома відносно себе дія дає найкращий результат. Жоден з нас не може керувати світом. Але відповідально розподіляючи свої матеріальні і – головне! – нематеріальні ресурси – ми маємо внутрішнє відчуття впевненості і розуміння ситуації.

3. Використовуйте ті поради, які працюють для всіх і завжди. Пийте воду. Коли відчуваєте напруження, неспокій, бажання «бігти та робити робити-робити», через певний проміжок часу змушуйте себе маленькими  ковтками пити просту воду. Ізраїльські військові психологи наполягають на тому, щоб людина, яка в травмі, яка перебуває в постійній напрузі, регулярно (через півгодини, через годину) пила воду. Дорослі люди втрачають відчуття втрати організмом водного запасу. Ми відчуваємо вже конкретні ознаки зневоднення, які дуже схожі з відчуттями при травматизації, перенапруженні тощо. Варто пам’ятати, що зневоднення є ознакою любого нервування. Пам’ятайте це і пийте воду!

4. Відчувайте себе в «тут» і «тепер» . Дозвольте собі декілька хвилин на розуміння – де ви знаходитеся в конкретний момент, наскільки комфортно відчуваєте себе в цьому місці,  які запахи відчуваєте, хто біля вас. Задайте собі питання «хто я?». Варіанти відповідей – жінка, чоловік, певного віку, є родина, немає родини, професія і т.д. Цей коротенький хвилинний екскурс в особисте дозволить вам вийти з-під навантаження тих питань, які ви вирішуєте зараз. Життя є тільки зараз! Минулого вже немає, майбутнього ще немає!

5. Знайдіть людину, якій будете довіряти і яка здатна вас вислухати. Це може бути друг чи знайомий. Ця людина має поважати вашу думку, але бути чесною і мати можливість висловити свої спостереження чи занепокоєння. Ще краще звернутися до професіонала – у волонтерському русі участь беруть досвідчені психологи та психотерапевти. Вони можуть надати кваліфіковану допомогу, не подразнюючись вашими переживаннями.

6. Знайдіть власні копінг-стратегії (ті дії, речі, хобі, події, спілкування), які додають вам сил та позитиву. Якщо ви навчитеся знаходити в собі джерело радості, вам буде чим ділитися з іншими. Люди, особисто ті, які потребують, які були травмовані, на інтуїтивному рівні відчувають ваш стан. Тільки ваш вибір, що ви можете їм сьогодні надати – натхнення та радість чи роздратування та повторну травматизацію.

 Бережіть себе! Слідкуйте за своїм здоров’ям, відпочивайте, набирайтеся сил.

 Пам’ятайте, що ви самі є той ресурс, який може змінити життя іншої людини.

Ольга Яковлєва – одна з організаторів служби психологічної допомоги на рівненському Майдані. Ця служба переросла в громадську організацію, члени якої надають психосоціальну підтримку всім, хто потрапив в травмуючі події. Сьогодні Ольга Яковлєва очолює Рівненський осередок NGO «Development foundation”, є керівником ГО “Психологічна служба Євромайдану» в Рівненській області. Є автором та координатором пілотного проекту мережі соціальних працівників – фахівців з соціальної адаптації учасників АТО, членів їх сімей та членів сімей загиблих. Є автором тренінгів по роботі з демобілізованими учасниками АТО для працівників державних структурних підрозділів, потенційних роботодавців. Автор тренінгу по супроводу родини загиблого. Нагороджена відзнакою Президента України, Подякою Міністерства соціальної політики України, іншими нагородами.