Вісім огріхів під час проведення громадських акцій

Громадський Простір

Днями ми розповідали про основні ознаки громадських акцій, які здатні привернути увагу засобів масової інформації на конкретних прикладах. А сьогодні ми пропонуємо перелік проблематичних моментів, які можуть зіпсувати враження від вашої події, або ж добряче виснажити вас самих.

1. Брати на себе все

Однією із помилок організаторів вуличних громадських акцій є невірний розподіл ролей, зокрема, концентрація усієї відповідальності на одній особі, невміння делегувати. Це може призвести до наступних наслідків: виснаження сил самого координатора події; відчуття непричетності та розчарування інших учасників, та зрештою – зайвості-відстороненості; зниження якості заходу. Коли одна людина координує всі ділянки – веде подію, роздає коментарі для медіа, пояснює щось поліцейським (у випадку вуличної акції) і навіть перехожим – зрештою, стане відчутно, що тут щось не зовсім злагоджено: вас чекатимуть журналісти, всі запитання від учасників також будуть сипатися на одну голову, сценарій буде зав’язаний на одному…

2. Не готуватись

Сюди можна віднести чимало речей, зокрема:

• Нерозподілені ролі – учасники до кінця не розуміють, хто і за що відповідає. Виникає щось на зразок цього: “Степане, а хто в нас відповідає за мегафон, коли чекати костюми?”, “А у кого остаточний сценарій”, “Хто мав роздрукувати прес-реліз?” А подія за часом вже почалася хвилин як п’ятнадцять, тож за всією цією метушнею нетерпляче слідкують журналісти.
• Не проведено попередніх репетицій. Якщо подія складна і має різні елементи, всі учасники мають чітко розуміти, що, коли і за чим – і яка у цьому всьому участь кожного. Незлагодженість дій теж дуже помітна сторонньому оку.

Є випадки, коли реагувати треба блискавично – сьогодні на завтра, реакція на чергове “владне покращення” і ваша вулична акція конче необхідна, аби привернути увагу до ситуації – закликати до дії, за ручитись підтримкою для чогось/когось, чи зреагувати на щось добре-погане в іншій країні, у такому разі перфекціонізм – можна проігнорувати, це не головне. Тоді краще спланувати щось просте і водночас креативне, що не потребує надмірної підготовки, але виглядатиме професійно і злагоджено.

3. Застрягнути в флеш-мобах

Можливо, Ви поза акціями справді займаєтесь моніторингами, аналітикою, глибокими дослідженнями та кампаніями, а проте все, що про вас чути назовні – це чергова (епатажна) акція. Закрадається думка: “Чи є щось крім цього? Чи ця організація – просто PR ради PR, без серйозного контексту і намірів?” От щоб не створювалось таке враження, що Ви свою діяльність перетворили на суцільну флеш-мобність (хіба що ви – організація, яка виключно спеціалізується на флеш-мобах), перш ніж нарікати на журналістів, які чомусь перестали ходити на ваші події, подумайте – що не так у ваших форматах і підходах. Бо картинка – це дуже добре, та спрацьовує в поєднанні зі змістом. Все що в міру – добре.

4. Не готувати прес-релізи

Коли журналісти приходять на акцію і не розуміють, хто є хто, яка назва вашого проекту та чого ви прагнете досягнути – можуть виникнути певні казуси. Коли у новинах ввечері ви будете дивитися репортаж про подію, то можете не впізнати власне ж прізвище, назву організації, а ваша ідея та мета заходу може видозмінитися до смішно-сумного.

5. Розмивати меседж

Цей пункт доповнює попередній. Ви зробили супер-креативну подію, із кількома шарами різних дій, із “кількома засновками”… Ось ви поплескали у долоні, тепер стоїте на голові, а зараз щось вигукуєте… Це цікаво, але що саме, для кого ви  звертаєтесь? До того ж ніхто не підготував релізу, який все би пояснив.

6. Де я? –  учасники події самі не розуміють, де опинилися

Це коли на акції володарями головного меседжу, ідеї – для чого ж ви тут сьогодні зібралися, є тільки ключові особи. Саме вони знають весь сценарій та проблему, яку ви хочете подолати цим креативним вуличним заходом. Але часто буває, що поки організатор події віщає через гучномовець своє послання до всіх, хто зібрався, вигукує якісь гасла, тим часом телевізійники зі своїми камерами і мікрофонами підходять до “рядових” учасників, розпитуючи, що й до чого. І тут може бути що завгодно – хто про баян, а хто про кларнет. І всі ніби й говорять про хороші і правильні ідеї, але не про те вузьке, ключове повідомлення, яке планувалося озвучити. Таке трапляється часто з запрошеними селебретіз, яких ви покликали, аби привернути увагу журналістів. Для вас це може бути плідна співпраця – до вас прийшли медіа, а вони, крім підтримки чудових соціальних ідей, мають додатковий піар. А проте й тут начувайтеся – варто, аби вони справді розуміли, про що йдеться.

Кілька років тому була залучена  до підготовки Дня Землі, який підтримали й деякі представники шоу-бізнесу. Все б нічого, якби не цей курйоз:

7. Млявість, статичність

Це одна із найпроблемніших речей для операторів та фотографів. Під час акцій різних організацій траплялося чути, що оператори на ходу самі просять-благають-іноді навіть скеровують учасників до руху. Подбайте про те, щоб ваша подія була жвава, навіть якщо вона коротка, і тоді розкішні промовисті фото та вдалі відео вам забезпечені.

8. Непродумана локація

У ході підготовки події варто бодай раз навідати місце, визначене для акції. Тут треба роздивитися, де і що розташоване, де найбільше перехожих (вони можуть бути плюсом або мінусом – у залежності від формату події), чи достатньо тут місця для журналістів, чи зручний для них буде ракурс. Якщо ваша акція гарно виглядатиме з висоти, спробуйте здобути дозвіл у адміністрації найближчих будівель – на можливість медійникам піднятися на балкон, дах чи навіть дзвіницю. Представники ЗМІ оцінять те, що ви про них подбали. Тіснява, карколомні трюки, які треба виконувати, аби здобути вдалий кадр, чи хоча б почути учасників, викличуть не тільки роздратування, але й не такі чудові результати під час публікацій, які могли б бути при докладанні деяких зусиль. І медійники не посваряться через відсутність достатнього простору-огляду для фото/відео зйомки (як це часто буває).

________________________________

Підготувала Любов Єремічева
Ілюстрація Віталія Ніщименка