Як запобігти шахрайству в благодійній справі: важливі акценти та поради

Громадський Простір

Український форум благодійників — перша в Україні професійна асоціація благодійних організацій з 2005 року. Форум було створено з ініціативи семи провідних міжнародних та вітчизняних фондів. Форум є членом Європейської мережі донорських асоціацій DAFNE та мережі Всесвітньої ініціативи для підтримки ґрантодавства WINGS, а також підписантом Української мережі Глобального договору ООН.

Поліна Нюхіна, директорка Українського форуму благодійників, розповідає про досвід УФБ у напрямку роботи із запобігання шахрайству в благодійності та дає кілька порад, як не стати жертвами шахраїв. 

 Коли ми в секторі плануємо інтервенцію з метою поліпшення ситуації, то малюємо мапу стейкхолдерів – зацікавлених сторін, які певним чином впливають на процес. Які ж стейкхолдери є у відносинах шахрайство – благодійність?

По-перше, самі шахраї, з ними все просто: якщо вони бачать якусь прогалину в законодавстві, тобто можливість здійснити шахрайство, то беруть і роблять це. В цьому сенсі вони дуже динамічні, спритні та кмітливі – це потрібно враховувати.

Другий стейкхолдер, сторона, від якої все залежить, – це держава. Ми маємо розуміти, що держава – це правова абстракція, вона складається з певних органів, тому держава у відносинах шахрайства та благодійності – це Патрульна поліція, яка виявляє ознаки злочину (шахрайства) на вулицях, потім передає підозрюваного (він ще не злочинець, адже у нас презумція невинуватості) у відділок слідчим.

Слідчий – це не Патрульна поліція, він належить до іншої державної структури. Сам слідчий збирає докази для суду. Суд – це третя державна структура. А за судом наглядає прокуратура. Ми бачимо, що шахрай один, а державних органів ми вже нарахували чотири.

Ці чотири державні органи ще потрібно між собою поєднати, бо суд, наприклад, це конституційно незалежна гілка влади, їй ніхто не має права щось диктувати. Ми як благодійна спільнота, в цьому ланцюжку є третім стейкхолдером, зацікавленою стороною.

Зрозуміло, що благонадійним організаціям невигідно, щоб працювали шахраї, тому що тоді четвертий стейкхолдер – це, власне, кінцеві бенефіціари, тобто люди, які зіштовхуються з шахрайством – потім зневірюються та взагалі не жертвують нікому, що, звісно, впливає на нас.

Така картинка є дуже динамічною, вона не стійка, не стала. Наше завдання – скерувати всіх цих стейкхолдерів, щоб досягти мети. Ми хочемо, в першу чергу, запобігти таким діям – це єдиний екологічний шлях, який ми як благодійники, можемо взяти на себе, зокрема, розповісти патрульним, як виявляти шахраїв, що треба запитати в людини, яка стоїть зі скринькою. Слідчий і так знає, як потрібно збирати докази, він цьому навчався в університеті, але зважаючи на те, що це дуже специфічна справа, слідчий потребує цих вузькоспеціалізованих знань, що ж може бути не так з благодійним фондом.

Дуже простий приклад: якщо в БО  засновник і директор – та сама особа, немає правління і ще й нульовий податковий звіт – це не кінцеве рішення, але це вже підстави перевіряти далі ретельніше, бо це тривожні дзвоники.

Розклавши ці правовідносини на стейкхолдерів, вирішили:

• Пояснювати благодійним організаціям, чому важливо запобігати шахрайству, оскільки людина, яка одного разу зіткнулась із шахраєм, не прийде на Українську біржу благодійності – і не буде докладати зусиль, щоб дізнатись, чи вони хороші, чи ні, бо людина зневірена, закрита, їй не цікаво, і вона має на це право. Тому ми роз’яснюємо: у нас є соціальна реклама, ми завжди спілкуємось – наші офісні телефони завжди увімкнені, бо нам дзвонять люди, ми проводимо онлайн-консультації на нашому сайті – що робити, якщо ви стало жертвою шахраїв; що робити, щоб ви нею не стали; як перевіряти фонд, до кого звертатись.

Якщо чесно, у нас прикладів рішень по кримінальним справам щодо благодійних фондів один чи два, і, здається, вони зараз на стадії оскарження і ще не набрали законної сили. Але, я думаю, що рішення будуть, і тоді ми підсилимо нашу роз’яснювальну роботу конкретними прикладами – рішеннями суду про те, що за такі шахрайські дії карають за статтею 190 Кримінального кодексу України. З Національною поліцією, тобто з державою, до судів ми не дійшли, але це у нас в планах.

• З Національною поліцією працювати в режимі тренінгів – наші спеціалісти їм пояснюють, що таке благодійний фонд, як відрізнити непрозору організацію тощо. Ми всім пропонуємо користуватись нашою картою благодійності, тому що на ній позначені ті фонди, які точно працюють, бо кожен фонд із золотої сотні ми знаємо.

Отже, у нас є соціальна реклама; роз’яснювальна індивідуальна робота; буклети, в яких зібрані усі поради, як і що робити; тренінги з Національною поліцією і карта благодійності України. 

Дуже часто ставлять запитання щодо індивідуальних [банківських] карток. Справа в тому, що приватні картки не врегульовані законодавством, заборонити на них збір неможливо, бо допомагати та просити про допомогу – це природнє право кожної людини (наприклад, мої друзів перерахувати мені на картку гроші), і забороняти таке – це неекологічний шлях. Можна цю інформацію перевіряти, адже часто шахраї використовуються фото чужих дітей та чужі історії.

1. Не полінуйтесь, загугліть ці кілька речень – так можна розпізнати дуже швидко, бо якщо одні й ті ж страшні фото повсюди, на усіх сайтах з текстом: «ДОПОМОЖІТЬ! ВРЯТУЙТЕ!» – не варто перераховувати кошти.

2. Друга перестраховка – зателефонуйте за номером телефону, запитайте, що  і як, чи вам можуть вислати якісь звіти. Навіть якщо людина збирає кошти на приватну картку, то це гарний тон надавати звіти – я думаю, в цьому колеги мене підтримають. Тобто для благодійного фонду це є обов’язком, а для приватного збору – це гарний тон, оскільки, звісно, я, як жертвувач, маю право знати, куди гроші йдуть.

Не соромтесь, запитуйте: «Де ваш податковий звіт? Податковий звіт благодійного фонду не є комерційною таємницею – я це повторюю вже другий рік – взагалі на БФ поняття комерційною таємниці не поширюється, тому будь-яка інформація, окрім персональних даних, може бути оприлюднена.  

Де ваш описовий звіт?». Описовий звіт – це не про цифри, а про активності, він, на мою думку, є також правилом хорошого тону. Його може не бути в організації на першому році діяльності, але якщо організація працює більше двох-трьох років, то це обов’язково має бути.

_______________________________________________
Розмову вела: Люба Єремічева
Робота над текстом: Ірина Гузій
Фото: Віталій Ніщименко