Ідеєтворення та креативні інструменти для їхнього генерування

Почнемо з  методу під назвою «випадкові об’єкти». Він полягає в тому, що ви знаходите спільні риси в двох РІЗНИХ об’єктах.

При цьому один об’єкт – це той, з яким ви працюєте (правозахисник, мавпочка, корупція.. тощо). Тобто те, що стосується роботи вашої організації.

Другий об’єкт  – будь яка річ, що абсолютно не пов’язана, з тим, з чим ви працюєте.

Отримали пари? Ну наприклад: правозахисник та бублик, мавпочка та вибухівка, корупція та фіалка.. тощо. Не бійтесь, що ваш «другий» об’єкт не має аж ніякого відношення до першого.

Ну а тепер.. брейншторміть! Знайдіть 10 (чи більше) спільних рис між правозахисником та бубликом. Черствість? Ламають зуби? Чому б і ні?

З цього може вийти дійсно щось цікаве. Спробуйте порівняти свою організацію з чимось дуже випадковим. А потім спробуйте пояснити, в чому полягає така схожість. Ви запросто можете влучити прямісінько в цінності своєї організації і мати таке «обличчя організації», що відрізняється від інших однакових.

Про «випадкові об’єкти» – з 32:06.

Наступний креативний метод – “поєднання непоєднуваного“. Це коли ви шукаєте рішення якоїсь проблеми в команді.

Працює це так:

• Визначаємо проблему, яку потрібно вирішити (дискримінація, полярні ведмеді, ейджизм, котики тощо).
• Кожен з учасників команди пише 1 ідею вирішення проблеми.
• Після цього 2 з таких ідей – озвучуються та об’єднуються (дуже дивним чином) в одне рішення командою.
• Потім озвучується третя ідея, яка теж об’єднується з попередніми (які вже «об’єднані»).. і так до тих пір, поки не об’єднаються абсолютно ВСІ рішення в ОДНЕ.

Вам здалось, що це  якесь поєднання непоєднуваного? То так же й повинно бути

Насправді, в ході такого «експерименту», коли ви поєднуєте різні рішення в одне – може пролетіти іскра і розпалити у вас дійсно цікаву ідею, до якої б ви в здоровому глузді не дійшли б.

Звісно, не завжди буде очікуваний результат і не завжди ви зможете знайти рішення.. але ця штука точно розворушить ваші мізки. А ви спробуйте. Ні ми, ні ви не знаємо, куди може це занести.

Про «поєднання непоєднуваного» – з 33:40.

Тепер про креативний метод під назвою «вишуканий труп».

Це робота в команді. Метод полягає в тому, що кожен з учасників називає будь яке одне СЛОВО. З усіх перелічених слів – формулюєте одне РЕЧЕННЯ. Потім – думаєте, як за допомогою такого речення вашій організації можна ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ.

Знову ж таки, скоріш за все це будуть дуже абсурдні речення.. Але хіба проблеми, з якими ви часто боретесь не бувають абсурдними?

Спробуйте! Ваші рандомні слова можуть ненавмисно привести вас до рішення.

Про «вишуканий труп»: з 35:08 хв.

Наступний у нашому списку –  “Мрійник. Реаліст. Критик“.

• Спочатку ваша команда стає Мрійниками. Уявіть, що у вас чарівна паличка. А тепер мрійте, яким чином зможете вирішити ту чи іншу проблему. Дайте волю своїй фантазії.
• Після цього ви перетворюєтесь в Реалістів. Тепер подумайте, яка з озвучених ідей, запропонованих «мрійниками», РЕАЛЬНО могла би спрацювати.
• А потім – станьте Критиками та критикуйте свою ідею, яку обрали. Критикуючи, ви обмірковуєте, що можна покращити, вдосконалити, зрештою – зрозуміти всі слабкі місця та прибрати їх.

Інтуїція нам підказує, що більшість великих вчених так і робили Спробуйте застосувати таку цікаву практику в своїй організації.

Про «Мрійник. Реаліст. Критик» – 3 35:55 хв.

Ну і останній у цьому списку – фрірайтинг (англ. freewriting) або вільне письменство. Як виявляється, таким чином Чак Поланік написав свій «Бійцівський клуб».

Це така письмова техніка, коли ви поринаєте у вільний потік слів.

Тобто берете в свої ручки ручку, папірець, бажано навіть поставити пісочний годинник.. і як тільки зрозумієте, що готові – починати писати абсолютно все, що приходять в голову (котики, Павло Зібров, гранти, андронний колайдер, відро, донори, ховрашки тощо), не відриваючи руки ні на секунду. А потім зупинитись відповідно до часу, який ви собі встановили. Оптимальний час – 5-7 хвилин. Якщо це у вас вперше – розігрійтесь, почніть з однієї або двох хвилин.

Фіксатором часу може бути як будильник, так і пральна машина, як у випадку Чака Поланіка. Подібні «сеанси» можуть повторюватись. Головне – робити перерви між ними.

Цікаво що, ви ніколи не знаєте, куди вас приведе така «подорож». Це імпровізація, де ви повністю виходите за рамки (навіть своєї свідомості). Це техніка, яка примушує вас думати по-іншому.

Основна порада: не намагайтесь писати красиво, правильно, цензурно.. чи ще як там вас вчили. Просто пишіть те, що відразу приходить в голову «побутовою» мовою.

Марина Говорухіна озвучила 6 секретів фрірайтингу:

- Не докладайте надзусиль;
– Пишіть швидко та невідриваючись;
– Ставте таймер;
– Пишіть так, як думаєте («кухонна мова», перестрибуйте з однієї думки на іншу);
– Розвивайте думку (заглиблюйтесь максимально в те, про що пишете);
– Перемикайте свою увагу.

Потім, перечитавши весь свій абсурд, ви обов’язково знайдете в цьому щось цікаве і таке, що підштовхне вас розвивати одну з таких думок/словосполучень.

А якщо хочете почати прямо зараз, оберіть «наводку», тобто те, про що хочете написати. Це може бути якась проблема, що стосується роботи вашої організації. Наприклад, «вчора побачив/-ла одну дуже дивну річ і..». І продовжуєте, незалежно від того, чи відходите від свого початкового «сценарію».

Така техніка підходить як для того, щоб зрозуміти, що сьогодні з вашим внутрішнім станом, так і вирішити проблему в організації.

Про фрірайтинг – з 36:58.