#‎яНеБоюсьСказати – мережею ширяться особисті історії про #насильство

Жінки та чоловіки, які зазнали насильства, розповідають свої історії у соціальній мережі Facebook під хештегом #яНеБоюсьСказати. "Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про ...

янебоюсьсказати

Громадський Простір

Жінки та чоловіки, які зазнали насильства, розповідають свої історії у соціальній мережі Facebook під хештегом #яНеБоюсьСказати.

“Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість з нас. Я хочу, аби ми не оправдувалися “я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили”. Бо нам не треба оправдуватися. Ми не винні, винен ЗАВЖДИ насильник. Я не боюсь говорити. І я не почуваюся винною“, –  такий флешмоб розпочала на своїй сторінці у Facebook громадська активістка, феміністка, журналісткадиректорка ГО «STUDENA» Анастасія Мельниченко, яка оприлюднила свої особисті історії.

Після відвертих розповідей Анастасії під хештегом #яНеБоюсьСказати посипалися й сотні інших історій та реакцій на них:

“Я была жертвой насилия. все позади. вырваться из ада было сложно. но все изменилось, стоило только перестать быть жертвой и перестать бояться”.

“Мужик забежавший в подъезд за мной второклашкой и схвативший между ног, бесконечные демонстраторы эксгибиционисты в подъездах, хирург который должен был осмотреть травмированный копчик, но видимо решил поиграть в гениколога и осматривал вагинально, руками без перчаток, без медсестры, минут 15…старперный придурок, всю ночь пытавшийся меня изнасиловать в купе поезда… да..это мир полный похоти и бесконтрольности мужского эго…во всех случаях, когда мужики заявляли на меня свои претензии меня поражало больше всего то с каким уверенным и полным собственной значимости видом они это делали. Буд то так и должно быть, и я должна быть счастлива от того что кто то насилует меня”.

“Я стою навпроти нього і розумію, що просто не можу вирвати своєї руки, він схоплює мене за запястя на двох руках і починає мені шось втирати: “та ти знаєш, хто я такий?Та я можу з тобою зробити все, шор хочу і мені ніхто слова не скаже” Ну і далі шось в тому дусі, я просто вже не розуміла слів на той момент. Почав мене кудись тягти в бічни вулички – прямо через площу Ринок! Тонкий браслет врізався в шкіру – може, тому я все-таки не втратила свідомість від страху. Я кричу: “Поможіть! Я його не знаю! Відстаньте від мене! Покличте міліцію!” І ніхто, блять, ніхто не поворушився”. 

“Я чоловік, мені 37, а коли було 11, мене намагався звабити привстаркуватий розпусник. Ліг зі мною спати. Я втік коли він почав мене мацати. Сексу не сталося. Розтління дітей це огидно, секс за примусом – негідно. Та до чого тут стать? Хіба лише жінки можуть постраждати? Жінка може бути як жертвою так і гвалтівником. Або співучасником”.

“Это еще “нормальные” истории, с кем было хуже, тот не расскажет. У меня тетю двоюродную убил насильник в лесополосе, когда она с электрички возвращалась. Сначала изнасиловал, потом отрубил руки и ноги, потом еще насиловал. Его нашли, дали 25 лет, вышел давно уже”.

Насильство проти жінок у всіх проявах – найпоширеніше порушення прав людини у світі. 

До слова, у світі онлайн флешмоби на захист прав жінок досить поширені. Рік тому в українському Фейсбук відбувся флеш-моб  – на підтримку дівчини-поліцейської, якій деякі “медіа” закидали можливість відпочинку, обговорювали зовнішність та сім’ю.

В  соціальних мережах в кінці року відбувся Міжнародний флешмоб ‪#‎RedMyLips‬ проти насильства над жінками, який стартував 25 листопада і тривав 16 днів – до 1 грудня (Міжнародного дня прав людини). Активістки-українки приєдналися до міжнародної ініціативи, закликали жінок фарбувати губи червоною помадою і викладати своє фото в мережах із хештегом #‎RedMyLips. Ініціатива Red My Lips була започаткована у США, там акція проходить у квітні – в місяці свідомості щодо сексуального насильства.

Того року у Twitter у світовий тренд вийшов хештег #sendeanlat (“Розкажи свою історію про насилля”). Медіа-резонанс викликало жорстоке вбивство турецької студентки Озгеджан Ослан, яка чинила опір при спробі згвалтування.

Буквально кілька тижнів тому у соцмережах Казахстану розгорнулася кампанія на підтримку Баян Єсентаєвої, яка постраждала від рук свого чоловіка. Жінки  викладали на своїх сторінках фотографії з намальованими на обличчі синцями, щоб звернути увагу суспільства на проблему домашнього насильства над жінками.

_________________________________

Читайте також: Чому людина здатна чинити насильство?

Чи відкриє #‎яНеБоюсьСказати‬ тему, на яку не прийнято говорити

Джексон Кац: Чому насильство – не лише “жіноча проблема”


Тематика публікації:          

Останні публікації цього розділу:

Prostir Talks: трансформації в регіонах — експертний погляд

Руслан Рохов: «Школа мерів» – це перший проект, що пояснює роль міського голови

Хмарно з проясненнями: підсумки Індексу сталості організацій громадянського суспільства

Іноземні агенти — загроза громадянському суспільству? Відео дискусії

До Дня миру відбувся фестиваль національних спільнот

Save Prozorro Dnipro. Як громадськість відстояла прозорі закупівлі