Як пов’язані психологія ВІРУСНОГО МАРКЕТИНГУ і СТЕРЕОТИПИ ?
Існує соціальна пам`ять. А існує соціальне забуття. Коли розмова заходить про стереотипи, тут стикається чимало «світів»: «світ» історії, «світ» пропаганди і маніпуляцій, «світ» незнання і ...
Додано:
Наталія Бурило
Існує соціальна пам`ять. А існує соціальне забуття. Коли розмова заходить про стереотипи, тут стикається чимало «світів»: «світ» історії, «світ» пропаганди і маніпуляцій, «світ» незнання і неактуальності. Ми просто звикли жити у світі, який стався і склався перед нами. Відкривається нова реальність, коли ми усвідомлюємо, що цю саму реальність формуємо ми. Коли ми піднімаємося вище і поглядаємо ширше: за систему освіти, ЗМІ, владу тощо. Коли ми розуміємо, що це створене кимось, ми починаємо розбиратися, яким чином це створене і чому створене саме так.
У світі немає абсолютних «мінусів» і «плюсів». У світі немає абсолютно точних відповідей. Розглядаючи певну ситуацію, її можна представити під абсолютно різними кутами, знайти «плюси» в очевидному «мінусі» (і навпаки) і змінити до неї ставлення.
За психологією вірусного маркетингу, кожна річ у світі стає шалено популярною, якщо вона має СОЦІАЛЬНУ ВАЛЮТУ (суспільна думка), обладнана ТРИГЕРОМ (певним стимулом), ЕМОЦІЙНА, СУСПІЛЬНА, МАЄ ПРАКТИЧНУ ЦІННІСТЬ і загорнута в цікаві ІСТОРІЇ. Критерій «суспільності» означає, що певна річ рекламуватиме себе самостійно і формуватиме поведінкову норму, яка не зникатиме навіть тоді, коли людина вже придбала товар чи підтримала ідею. *
(* За книгою «Заразливий. Психологія вірусного маркетингу» Йона Берґер)
Стереотипи – це також продукти суспільства. Більше того, вони підходять під усі критерії вірусного маркетингу, тому не дивно, що вони отримали таке розповсюдження. Більше того, стереотипи не зникають. Вони лише трансформуються, підлаштовуючись під нову реальність і нове суспільство.
До речі, ставлення «не помічаю», «не знаю», «байдуже» є також силою, яка також впливає на остаточний результат.
Чи можна викоренити стереотипи? А чи варто? Якщо ми будемо заперечувати наявність того, що реально існує і що всі бачать, то лише створимо атмосферу недовіри. Це будуть «силіконові» виправдання, нежиттєздатні твердження, «рожевий пил», що буде лише дратувати.
Більше того, якщо ми звертаємо увагу на певну проблему і говоримо «ні, це неправда», то ми автоматично продукуємо думку, що це все ж таки правда. Таким чином, можна лише підняти з «дна» проблеми, засмітити простір, а до рішення не дійти. Очевидно, що наслідки будуть негативними.
А якщо не вводити в оману щодо відсутності проблем, а змотивувати до їх вирішення, до особистісного вибору, як ставитися до стереотипів? Якщо говорити з новим суспільством по-новому? Без тиску, провокацій, пропаганди. Можливо, щось нове і вийде. «Можливо» – бо ідея починає жити, коли їй дають права на життя, тобто, в експерименті.
#українотипи #укреальність #Студії_живої_історії #жива_історія
