Торгівля гідністю як державна політика?

В Україні особам, утримуваним у СІЗО, пропонують платити за людські умови утримування. Тепер - офіційно. Десь з місяць тому в інформпросторі з'явилися повідомлення про те, що Міністерство юстиції ...

360_240_1534342460-3207
Торгівля гідністю як державна політика?

В Україні особам, утримуваним у СІЗО, пропонують платити за людські умови утримування. Тепер – офіційно.

Десь з місяць тому в інформпросторі з’явилися повідомлення про те, що Міністерство юстиції України анонсувало створення у слідчих ізоляторах (СІЗО) “VIP-камер”, тобто камер з поліпшеними умовами проживання (якщо це можна так назвати): збільшена площа на одну особу, відокремлений туалет (уявіть собі, це “бонус”, а не необхідна умова) – і всю цю “розкіш”, мовляв, затримана людина може отримати – за власні гроші. Так, заплативши за те нашій дуже правовій і дуже демократичній державі.

Ну а ті, хто заплатити не може, відтак, вибачайте.

Не хотілося вірити у достовірність таких повідомлень, тож до МЮ було надіслано відповідний запит на інформацію: чи повідомлення відповідають дійсности і, якщо так, на підставі якого закону це робиться.

От відповідь Міністерства справедливости:
img20200608_13244353

Прокоментувати це вважаю за доцільне так:

По-перше, це дійсно правда, держава у часи президентства п.Зеленського таке практикує. Торгує тим, що має забезпечуватися за визначенням кожній утримуваній особі.

По-друге, як бачимо з офіційного документу, це робиться без опертя на конкретну норму Конституції України чи законодавчого акту (закону України), тобто з порушенням частини другої ст.19 Конституції (“Органи державної влади <...> їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”). Тобто беззаконням.

По-третє, продаж поліпшених умов утримання лише тим, хто може за це заплатити є дискримінацією інших, порушенням, зокрема, ст.21, 24 Конституції України, ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протокол №12 до цієї Конвенції, ст.25, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Тобто безправ’ям і несправедливістю.

По-четверте, взагалі, існування системи СІЗО, яка є розплідником “тюремної” субкультури, де невинуватих (адже їх не визнано винуватими судом – див.ст.62 Конституції) людей місяцями утримують у нелюдських умовах (що на мій погляд, у грунті речей доволі схоже на тортури), є ганьбою для держави, яка сама себе зве “демократичною, соціальною і правовою” (ст.1 Конституції), яка своїми найвищими цінностями визнає: “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність”. Бо виникають сумніви.

“Carthago delenda est“. Систему і практики СІЗО має бути ліквідовано.

Олександр Северин, к.ю.н.


Останні публікації цього розділу:

Проблема 21 травня. Легітимний президент чи стан interregnum*?

Напрями безбар’єрності в молодіжній роботі

Що не є форум-театром або культура поваги до авторських методик

Як громадським і благодійним організаціями покращити комунікацію?

Як зупиняти кризи в корені: три рекомендації для донорів

Де і як шукати ідеї для проєктів?