Кандидат у Сенат США, Гарві Гант, який балотувався проти Джессі Хелмса в Північній Кароліні, рідному штаті зірки NBA Майкла Джордана, звернувся до нього за підтримкою в кампанії. Гант сподівався, що імʼя Джордана допоможе йому перемогти Хелмса, якого багато хто вважав запеклим расистом. Але несподівано для всіх Джордан відмовився. Він пояснив, що не захоплюється політикою, і додав фразу, яка стала крилатою в багатьох політичних системах світу: «Республіканці теж купують взуття!»
Цитата стала символом прагматичного аполітизму: Джордан не хотів відштовхнути жодну з частин своєї аудиторії чи потенційних покупців кросівок Air Jordan, адже, на його думку, вони купують їх незалежно від політичних поглядів.
У сучасному світі, що швидко змінюється, ми спостерігаємо глибоку трансформацію того, як політика все тісніше переплітається з повсякденним життям. Ще цікавіше за цим спостерігати в унікальних обставинах України: безпрецедентний ріст громадянської політичної участі на фоні війни і, додам субʼєктивне, спроб врегулювання сфери доброчесного лобіювання (тобто, на противагу «джорданівському» світогляду – намагання зробити комерційну позицію прозорою, зрозумілою, обговорюваною).
Та чи готові ми до цієї прозорості, зрозумілості і обговорюваності?
У пошуку відповідей на це питання я провела невелике дослідження і зібрала трохи цікавих і свіжих світових політологічних аналітик, які досліджують тенденції нинішньої епохи «формального громадянства» (thin citizenship). Основний їх висновок: з епохи «формального громадянства» ми рухаємося до епохи «багаторівневого громадянства» (full-stack citizenship), де політична, комерційна та громадська сфери стають нерозривно пов’язаними. Це означає, що люди надалі все частіше будуть прагнути узгоджувати свої політичні цінності зі своїм економічним та громадським вибором – як споживачі, як наймані працівники, як партнери, як заощаджувачі та як, до прикладу, інвестори.
Найбільш цікаві, як на мене, прогнози:
1. Розмивання меж між робочим та особистим життям. Тема політики стає практично неминучою на робочому місці. Ще у 2021-2022 роках було очевидно, що політичні обговорення викликають дискомфорт, і більше половини опитаних працівників (54%) не хочуть, аби політика обговорювалася на робочих зустрічах. Незважаючи на це, 35% опитаних відкрито обговорюють політику на роботі, а 44% чули, як це роблять їхні колеги.
2. Зростаюча політизація та поляризація. Автори досліджень вказують на посилення політичної поляризації та зростання рівня ворожості між людьми з протилежними політичними поглядами. Така поляризація логічно посилює бажання людей підтримувати «свою команду» у всіх аспектах життя, включаючи наприклад, економічний вибір, тобто вибір споживача.
3. Еволюція до «багаторівневого громадянства». Дослідники прогнозують, що до 2028 року люди зможуть повністю узгоджувати своє економічне життя з політичними цінностями. Це відрізняється від «формального громадянства» 2021-2022 років, де політична участь обмежувалася голосуванням та волонтерством, а економічне життя часто залишалося відірваним від політичних переконань. Нова модель передбачає інтеграцію політичної позиції в споживання, заощадження, інвестиції та роботу.
4. Зростання СЕО-активізму. Керівники компаній все частіше публічно висловлюють свої погляди на соціальні чи політичні питання. Це стало показовим явищем після того, як частка СЕО з компаній S&P 500 (Standard & Poor’s 500 Index відображає середню динаміку акцій 500 найбільших публічних компаній світу, є своєрідним «барометром» ринку акцій), які висловлювалися з політичних питань та власної позиції, зросла з 0,5% у 2011 році до понад 39% у 2019 році.
5. Попит на цінності та мету на робочому місці. Молодші покоління, такі як Gen Z та міленіали, є рушійною силою цієї тенденції і прогнозів, вимагаючи більшої відповідності цінностям від своїх роботодавців. 60% опитаних представників Gen Z та міленіалів готові звільнитися з роботи через політичні розбіжності в колективі. Вони все частіше шукають роботодавців, які відповідають їхнім політичним цінностям.
6. Політика і M&A. Одне з найцікавіших досліджень – тенденції у взаємовідносинах компаній, які переслідують схожі або різні політичні погляди, а саме в ймовірностях злиття та поглинання (M&A). Якщо узагальнити: компанії зі схожими політичними ідеологіями значно частіше об’єднуються, ніж ті, чиї політичні цінності різняться. В цифрах: відмінна політична позиція зменшує ймовірність злиття на 6-14%, збільшує ймовірність зриву угоди на 12% та негативно впливає на ефективність, зменшуючи кумулятивні прибутки від оголошення злиття на 34,5%.
7. Політичний консюмеризм. Споживачі все частіше «голосують своїми грошима». Бренди, які чітко артикулюють свою політичну позицію, можуть блискавично зміцнювати лояльність клієнтів і здійснювати сегментацію ринку. Дослідники наводять приклади, які показують, що відверта політична позиція бренду може призвести до значних бойкотів (boycott), але й до байкотів (buycott – колективних покупок на знак підтримки), які суттєво впливають на продажі та доходи.
8. Лобіювання: Зростає активність акціонерів, які вимагають відповідального лобіювання та прозорості корпоративної політичної діяльності. Також обговорюється необхідність прозорого кодексу цінностей для приватного сектору, що вимагатиме від асоціацій чи обʼєднань розкриття інформації про те, кого і як вони представляють. Зі сторони держав – доброчесне лобіювання все частіше стоїть на порядку денному, як в Україні, де ми тільки на порозі нового ринку, як і в низці європейських країн, які мають вже ще недостатнє регулювання лобіювання, що дозволяє процвітати неналежному впливу. До прикладу, сусідня Польща: лобіювання врегульоване на законодавчому рівні у 2005 році, а станом на 2025 рік Реєстр прозорості нараховує всього-навсього 17 субʼєктів лобіювання.
9. Стратегічна адвокація. Неурядові громадські організації подвоюють та надалі будуть посилювати зусилля з адвокації, використовуючи стратегічний антагонізм, що включатиме публічні судові позови, широкі публічні адвокаційні кампанії та стратегічне використання медіа.
10. Важливість громадянського діалогу та взаємоповаги. У світі, де політичні погляди проникають у всі сфери, стає критично важливим підтримувати громадянський діалог, взаємоповагу та демократичні процеси, аби суспільства залишалися функціональними та об’єднаними, попри посилення поляризації.
Отже, з дослідженого точно можна зробити один висновок: попереду багато обговорень та узгоджень розбіжностей у ще більшій кількості контекстів та ролей. Я ж субʼєктивно вірю, що ми готові.
Чи, все-таки, «Республіканці теж купують взуття»?