Реєстрація


На що перетворився “реанімаційний пакет реформ”?

Давно вже не бачив спроб відкрито обговорювати накопичені проблеми в третьому секторі. Якось це не прийнято, і переважна більшість вважає за краще відмовчуватися. Хто причепний до третього сектору не ...

Давно вже не бачив спроб відкрито обговорювати накопичені проблеми в третьому секторі. Якось це не прийнято, і переважна більшість вважає за краще відмовчуватися. Хто причепний до третього сектору не залишиться байдужим до статті, розміщеної на сайті Київського офісу Інституту Кеннана. Авторка, Катерина Смаглій, набралася сміливості сказати відверто те, що думає, і одне це викликає повагу.

“Розглянемо приклад Реанімаційного пакету реформ (РПР). Донори вітали діяльність РПР і високо оцінили його ефективність та успіхи у справі обстоювання реформ після Євромайдану. Упродовж 2015–2017 років група одержала підтримку на мільйони доларів від провідних донорів України: USAID, Пакту (неприбуткова міжнародна організація розвитку), шведської SIDA, Міжнародного фонду «Відродження» (МФВ), ПРООН та Представництва Європейського Союзу в Україні. Хоча формально РПР складається з 80 недержавних організацій, усе західне фінансування йшло через обране коло НУО, таких як Центр демократії та верховенства права (понад 70 % загального обсягу донорської підтримки), Центр UA та Український центр незалежних політичних досліджень, які й без того були знаними одержувачами міжнародних грантів. Така фінансова підтримка не лише призвела до конфліктів між групами реципієнтів та нереципієнтів, але й створила ефект «теплої ванни» для отримувачів грантів.”

Повний текст переклада українською дивитесь за посиланням. https://kennankyiv.org/2017/08/28/wake-up-call_smagliy/ 

Для мене ситуація з РПР була та залишається досить яскравим індикатором становища третього сектору в Україні. Це не однофакторний індикатор, він містить декілька важливих компонентів, але досить переконливо характеризує “стан здоров’я” в секторі. Звичайно в контексті діяльності, що відбувається і поза межами РПР, отже можу тільки погодитись з авторкою щодо ключового повідомлення в більш широкому контексті:  “Тривожний дзвінок громадянському суспільству України”.

Мені запам’ятався такий приклад. За деякий час до помаранчових подій одна з одеських повій (“повія” це не лайка, а справжня публічно анонсована професія), яку одеські грантоїди долучили до публічних виступів, щиро вітала Януковича зі сцени на мітингу від Одеського громадянського суспільства. Відразу після помаранчових подій та ж сама повія від тих самих грантоїдів гнівну промову від громадянського суспільства в стінах міської ради про те яким поганим був Янукович. 

Потім, коли наступне коло “громадськості” слугувало ширмою, яка має зображувати “розвиток громадянського суспільства у плідній співпраці” з режимом Януковича, чомусь завжди згадував той приклад. Дуже не хочеться проводити аналогії, але досить знайомі речі відбуваються і зараз. Різниця в тому, що згодом все простіше відрізняти реформування від декорування влади.

Чому так відбувається? Ключове слово – БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Мабудь ще інерція – працівники офісів донорів комфортніше працювати з тими, кого вже знають та склались особисті стосунки. Навіть не замислюючись, наскільки вони тим самим створюють штучні перепони для розвитку громадянського суспільства та ризики для майбутнього України. Наслідки були дуже помітні в суспільстві і Сергій Дацюк охрарактеризував як розподіл на “третій сектор” (хто утримується за рахунок грантів” та “четвертий сектор” – волонтери та їх об’єднання, що вкладають власні кошти та час. Більш детальний перегляд негативних наслідків дивитесь у статті Смаглій.

Чому це вкрай важливо саме зараз? В якості ілюстрації наведу цитату одного з глобальних фондів: 

“Хоча сама по собі корупція не є глобальним катастрофічним ризиком, вона погіршує можливості запобігання або зменшення впливу природних або техногенних ризиків, оскільки ресурси та зусилля витрачаються на марнотратство”.

Мабудь це і є одна з найбільших загроз для розвитку громадянського суспільства – витрачення ресурсів на марнотратство. Це навіть не обов’язково має бути пов’язано із злочином! Достатньо просто продовжати діяти кулуарно серед комфортного оточення, без реальної конкуренції та відповідно без найбільш ефективних стратегій змін.

Що потрібно зробити? 

Будь-яка монополія є зло. Насамперед треба відкрито ставити та обговорювати питання за участю як третього сектору, так і донорів щодо шляхів більш ефективного соціального інвестування. Нагадаю, що в якості донорів сьогодні також виступають і місцеві бюджети, а також impact investing бізнес. Пані Смаглій зробила важливий крок, зі свого боку поширюю, і разом з партнерами будемо посилювати наголос на цьому питанні. Кому цікаво питання розвитку соціального інвестування в Україні, долучайтесь до обговорення.


Останні публікації цього розділу:

Для нас почали готувати лідерів в Стенфорді. Що нам від них чекати?

НЕ ЗУПИНЯЮЧИСЬ НА ДОСЯГНУТОМУ, АБО ПРО АСОЦІАЦІЮ МІСТ УКРАЇНИ (за результатами двох непересічних форумів)

Жіночий музей у Бонні та Реформація із жіночим обличчям

Що громадянське суспільство хоче отримати від держави у 2018 році?

"Великі політичні реформатори" - хто вони?

Історія інформації та перспективи її використання для соціально-економічного прориву України

  • Лидия Сафронова

    Более 20 лет занимаюсь общественной работой, видела развитие общественного движения, как развивались и работали разные общественные организации, какой вклад многие из них сделали в развитие общества, что могли и что не сделали… Но в настоящее время наблюдаю спад, разочарование, усталость и даже негативное отношение к работе как самих активистов, так и представителей властей и общества к работе общественных организаций. Сейчас “старое” общественное движение почти полностью монетизировано, бывшие активисты ополитизировались – там водятся деньги… А мы, небольшие социально-ориентированные региональные организации, захирели, ослабли, остановились в своем развитии. Раньше нас приглашали на мероприятия, где хотя бы в качестве статистов, “подтанцовки”, где мы получали новые знания, обменивались опытом, получали заряд энергии. Раньше большие опытные НУО тоже не спешили делиться с региональными НУО грантами, приглашали только послушать, как они отчитываются перед донорами. А сейчас цитирую:”Достатньо просто продовжати діяти кулуарно серед комфортного оточення, без реальної конкуренції та відповідно без найбільш ефективних стратегій змін”. Абсолютно согласна! Да, опытные НУО так научились писать проекты, что кроме удовлетворения их интересов и выявления нужных маркеров-показателей для доноров там больше ничего нет. Недавно услышала разговор с врачом представителя одной НУО: “Вы должны написать эту цифру, иначе нам не дадут следующий транш”. На что врач отвечала, что она не будет писать такие несуществующие цифры. Неужели доноры не видят, что такая работа не дает результатов? И с легкой руки доноров потакается марнотратство. Доноров это видимо устраивает, а для общества, которое не видит реальной отдачи таких проектов, еще большее разочарование. На уровне областей ситуация еще более плачевная. Например, на уровне нашей области даже областную Громадскую раду при ОДА путем многоходовок и технологий слепили из 35 НУО, зависимых от финансирования из бюджета. Работа ГР как выразителя потребностей, идей и надежд полтавского сообщества практически парализована. На уровне городов НЕ ПОДДЕРЖИВАЕТСЯ создание городских рад. Нашу полтавскую городскую раду мэр просто выгнал из здания и разогнал. Они не нужны, т.к. МЕШАЮТ чиновникам работать. Да, “комаринные укусы” от НУО позволительны, но не более. Итак, таков итог?

    • Vadim

      Спасибо за коммент и развитие обсуждения! Есть соображения по Вашим вопросам, обозначилось и конструктивное движение на существенные изменения, которое вдохновляет. В качестве примера могу привести Британский Совет, который впервые на моей памяти (а это также более 20 лет) набрался смелости требовать от апликантов связь их проектов с теми вопросами, которые волнуют жителей и видны в открытом доступе6 т е их актуальность может широко обсуждаться и другими жителями. И значительное усиление местных/региональных НГО в новой системе, которая уже получила рабочее название Smart Interoperability. Как, на Ваш взгляд, лучше донести суть SI для местных НГО? Это не блоговая публикация, букв и смыслов по-больше, а мотивации читать длинные тексты у НГО как правило нет.

      • Лидия Сафронова

        Я считаю, что это должно озвучиваться в донорских программах. Нас учили, что мы должны понимать доноров, их цели и задачи. Поэтому и заявки на гранты писались по типу: “Чего изволите – сделаем”. Но мы, региональные НУО, лучше знаем свои местные проблемы, о которых доноры могли и не знать. Да, есть глобальные темы, на них и работают киевские мэтры, а нам нужно решать местные проблемы. Донорам мы не интересны, мы не очень обученные, не такие спрытные, у нас нет такого опыта… Откуда он у нас появится, если мы постоянно ищем копейки. чтобы заплатить за коммунальные услуги, телефон…О зарплате мы и не мечтаем.

        • Vadim

          “Но мы, региональные НУО, лучше знаем свои местные проблемы” с Вашего позволения отвлекусь от основной темы – а как вы это обычно обосновываете? и еще – а как другим (донорам, инвесторам) увидеть местные проблемы, которые рег организации хотят решать? как можно, на Ваш взгляд, понять дистанционно, что они актуальные и волнуют еще кого-то кроме авторов проектов?

          • Лидия Сафронова

            Решение местных проблем на примере работы нашей организации ПЦС “Родинний дім”: наши клиенты обращаются к нам с вопросами: как выжить, как собрать детей в школу, где взять денег на одежду-обувь малоимущим? Мы создали центр взаимоподдержки: полтавчане приносят в наш центр свои бу одежду, обувь, посуду, книги, игрушки… и могут выбрать себе то, что им нужно из же имеющихся. Одни избавляются от уже ненужных, но еще хороших вещей, другие имеют возможность получить нужные вещи абсолютно бесплатно. Все элементарно просто, кроме одного: нам нужно платить за аренду помещения, за ком.услуги, телефон, … Вот в этом нам нужна помощь. Ищем спонсоров, доноров. Мы открыли на базе нашего центра клуб (бесплатно!) для детей и молодежи любителей английского языка, но работу волонтеров нужно поддерживать… Ау, доноры, помогите!

          • Vadim

            Спасибо за ответ! Надеюсь откликнутся. Хотя эксплуатационные расходы доноры крайне редко финансируют. Для любого соц. инвестора действует формула impact investing с конкретным результатом/воздействие за конкретное время. Можно и за-аукаться, если там не отклика не предполагается:) Возможно больше смысла – пересмотреть свою модель жизнеспособности. Если у самих не получается, вроде спецов уже развелось. Может у Еднання получится ваучер на оплату хорошего спеца получить. Может еще какие-то идеи появятся – я Вам на ФБ закину предложение на дружбу, будем на связи

          • Лидия Сафронова

            СПАСИБО,ЖДУ

          • Лидия Сафронова

            Есть одна очень больная тема – как оплачивать пенсионерам коммунальные услуги за свои квартиры? Я знакома с европейскими центрами для пожилых: пенсионеры отдают в управление адвокатским конторам свое жилье, а сами переезжают жить в такие центры, чаще всего приватные. Очень насущная проблема и у нас, потому у нас за неуплату ком.услуг людей просто будут выбрасывать на улицу. Нужно срочно создавать такие центры.