Феміністичні резиденції у Львові

У Львові з січня триває проект резиденцій для феміністок з різних міст з метою обміну досвідом та спільної діяльності. Ділимось враженнями та результатами і запрошуємо подавати заявки!Проект ...

Додано:
Йош

31732423_1711469212232189_2305031260394749952_o
Феміністичні резиденції у Львові

У Львові з січня триває проект резиденцій для феміністок з різних міст з метою обміну досвідом та спільної діяльності. Ділимось враженнями та результатами і запрошуємо подавати заявки!

Проект резиденцій спрямований на покращення взаємозв’язків та співпраці Феміністичної майстерні з активістками інших міст та організаціями, які вони представляють, планування спільних дій або проектів. З цією метою з лютого по травень на тиждень до Львова запросили п’ятьох резиденток.

Експертність в фемінізмі

Першими гостями стали активістки Марина Москальова (м. Дніпро) і Маріам Агамян (м. Київ), візит яких сфокусувався на темі експертності у фемінізмі. Оскільки вони обидві є низовими фем-активістками і вже досить довго у феміністичному русі, для них постало питання: чому їхній статус зазвичай є нижчим, ніж у “дипломованих” і “сертифікованих” феміністок? Чому часто до них звертаються з проханнями розяснювати поняття і виконувати функції “гугла”, а натомість оплачувану роботу не пропонують?. Разом з Феміністичною майстернею Маріам та Марина запропонували критично поглянути на ієрархічний концепт експертності.

Їхня резиденція складалась з серії зустрічей і воркшопів. Під час цих заходів організаторки, по-перше, запропонували учасницям поділитись своїм розумінням експертності. В ході проговорення виявилось, що для декого це болюча тема, адже вони відчули на собі зневажливе ставлення та знецінення власних думок та досвіду як активісток. Часто активістки виключають себе із суспільних кіл, відмовляються від можливостей, не будучи впевненими у важливості свого досвіду – тут спрацьовує синдром самозванки. Більше думок на цю тему зібрано в матеріалі Монологи про експертність.

По-друге, учасниці ділились надихаючими прикладами фем-груп, яких не знайдеш в мейнстрімних ЗМІ, тому що вони не вписуються в канон, виглядають занадто ненормативно, аби бути привабливими для “широких кіл”. Тому ми скористаємось нагодою і прорекламуємо їх тут: ПВА, TEMA VIDOS, ФРАУ

По-третє, всі зацікавлені під час дискусій могли зробити колажі та сертифікати. Стьобна заява, яка пролунала в анонсі “Всі охочі отримають сертифікати” перетворила Феміністичну майстерню на цех, в якому в яскравих колажах унаочнились суспільні стереотипи та тиск очікувань від жінок. Наразі триває виставка колажів у Феміністичній майстерні, а також їх можна переглянути в альбомі.

Повернувшись додому Марина запустила регулярні відеоподкасти Время рожать, які в повній мірі наслідують критичну естетику анти-хайпу, та розбавляють маскульт-новини підривно-низовим продуктом рефлексій на хвилюючі теми.

Менструація як табуйоване знання

Другою резиденткою стала Дар’я Жданова з Києва. Вона приїхала до Львова на 8 березня і долучилась до традиційного маршу до Дня боротьби за права жінок.

Дар’я запропонувала ідею розробки заняття для дівчат-підлітків, який розкривав би тему менструального циклу та власне менструації: «Ця тема мені здається надзвичайно важливою і актуальною, адже часто ні в школах, ні від батьків дівчатам не вдається отримати достовірну та достатню інформацію, яка допомогла б їм краще розуміти своє тіло та процеси, що у ньому відбуваються».

Робота над матеріалами почалась з колективного обговорення досвіду і думок жінок. Для затишної та неквапливої бесіди Феміністична майстерня застосувала свій фірмовий прийом: організувала рукодільний воркшоп, на фоні якого відбувалась розмова. Воркшоп полягав у виготовленні тематичних мініатюрних іграшок – у вигляді вульви, дзеркальця Венери, прокладки чи менструальної чаші. Такі іграшки мають боротися зі стигматизацією жіночої сексуальності та менструації, адже в грайливій формі (яскраві тканини, прикрашені пайєтками та бісером) виносять в публічний просторі табуйовані об’єкти.

В ході розмови одна дівчина розповіла, що не була взагалі готова до менструації, і думала, що те, що відбувається – хвороба. Школярки розповіли, що проходили цю тему у восьмому класі – тоді, коли в деяких дівчат вже почались власні місячні. Загалом зустріч підтвердила потребу покращення освіти про менструацію.  

До роботи над методичкою долучились троє майстринь, і зараз триває процес її упорядкування. Згодом вона буде доступна на сайті femwork.org. А тим часом можна почитати статтю  «Чи існує ПМС», яка Дар’я Жданова написала в процесі роботи над методичкою.

Праворадикальне насилля в Україні

Третя резиденція стала реакцією на напади і зриви культурних подій, хвиля яких була відчутна по всій Україні. Київська мисткиня-акціоністка Альона Мамай почала досліджувати праворадикальне насилля в рідному місті, беручи інтерв’ю у тих, чиї події зірвали. У Львові вона продовжила опитувати активісток (Екологічної платформи, Women’s Voices, Феміністичної майстерні).

Разом з тим відбулась серія зустрічей та обговорень щодо протидії загрозам насиллю. Зокрема, публічна дискусія «Як акціонізм стає радикальним», під час якої Альона Мамай поділилась досвідом організації акції «Молебен», яка стала символічним вираження протесту та заклику про допомогу. Окрім цього, разом з філософинею  Олександрою обговорили шляхи трактування мистецьких акцій та насильницький спротив їм. Альона Мамай наголосила, що коли замість адекватних реакцій на свої перформенси дають поради змінити своє життя, це абсолютно не те, заради чого вона працює. Критичне проговорення суспільної реакції на мистецтво в приміщенні арт-центру «Дзиґа» мало на меті змістити фокус з провокативної форми (умовного порушення порядку) на суть послань, які закладені в сучасному українському мистецтві.

Продовженням роботи Альони Мамай після резиденції стала виставка “Виховні акти”, яка знов викликала спротив. Виставка, яка критикувала цензурування критичного мистецтва, сама підпала під цензуру: адміністрація університету ім. Драгоманова, на території якого було розміщено експозицію, самовільно закрила її на другий день.

Таким чином, поки окремі активістки і організації розробляють стратегії протидії цензуруванню та насиллю щодо своїх заходів, в публічному полі розгортається протистояння між тими, хто використовує інтелектуальні інструменти і тими, хто вдається до грубої сили.

Економічні умови життя жінок

На четверту резиденцію до Львова приїхала дослідниця-соціологиня Оксана Дутчак. Як ліва феміністка, вона пропрацьовує зв’язок економічних процесів та становища жінок в Україні. В рамках резиденції Оксана сфокусувалась на тому, яке місце в житті львів’янок займає репродуктивна праця.

Разом з фем-активістками ми провели пікнік рефлексій та ідей стосовно нерівного розподілу неоплачуваної домашньої роботи в наших сім’ях. Більшість учасниць поділились історіями про те, як в їхньому житті унаочнилась “жіноча робота” та як складно встановити справедливий розподіл обов’язків з близькими.

Крім цього, Оксана спільно з активісткою Феміністичної майстерні Анною Оксютович продовжили досліджувати умови та оплату праці українських швачок, над чим вони почали працювати раніше. Гендерний аспект став важливою частиною глибинних інтерв’ю. Також фокус уваги дослідниць змістився на дозвілля працівниць, або те, чим вони займаються, приходячи з роботи. В результаті дослідження можна буде зрозуміти, який існує звзаємовплив продуктивної та репродуктивної праці жінок.

Ще одним заходом, який провели Анна та Оксана була публічна лекція з обговоренням “Ціна антикризових реформ: вплив на молодь і жінок”. Оксана представила результати свого дослідження про те, яким чином і чому на жінках негативно відбиваються антикризові заходи держави. Анна змалювала ширшу картину умов праці молоді, яка задіяна як наймана робоча сила. Дослідниці порушили проблеми низької оплати праці,збільшення розриву оплати праці чоловіків і жінок, відсутності юридичної захищеності, психологічного насилля та неможливості проговорювати свій негативний досвід в суспільстві, де кожен має створювати образ успішності та гламуру.

Виносячи такі теми на широкий загал, ми зміщуємо мейнстрімний капіталістичний дискурс, який насаджує рольові моделі найменш захищеним верствам суспільства і спонукає поширення цінностей, які не вигідні людям з невисоким доходом. А включення неоплачуваної жіночої репродуктивної праці до переліку застарілих патріархатних практик має бути кроком до гендерної рівності.

Так пройшли перші чотири резиденції проекту, а попереду – ще чотири! Всі сценарії аплікантки розробляли разом з Феміністичною майстернею, вони унікальні і неповторні. Запрошуємо пропонувати ваші (деталі участі).


Останні публікації цього розділу:

Якщо сьогодні громади не будуть “вирощувати” активістів – завтра вже не буде для кого працювати

Врятувати, не можна забути #4: Садиба Мурашка – перша врятована?

Наталя Зубар: Дорослі ігри в (не)безпеку

Місцева влада часто не розуміє, що креативна індустрія не завжди переносить випробування кабінетами чиновників

Конфлікт? А ти - анекдот АБО про народний гумор, який сприяє національній ідентичності українців