8 кроків до успішної співпраці влади та громадянського суспільства

Співпраця активної громадськості та влади допомагає побудувати суспільство, де люди довіряють одне одному і здатні спільними зусиллями вирішувати соціальні проблеми.

8 кроків до успішної співпраці влади та громадянського суспільства
8 кроків до успішної співпраці влади та громадянського суспільства

Співпраця активної громадськості та влади допомагає побудувати суспільство, де люди довіряють одне одному і здатні спільними зусиллями вирішувати соціальні проблеми. Про це слід пам’ятати усім: і політикам та посадовцям, і активістам та небайдужим громадянам.

Якщо сьогодні ви відкриєте стрічку новин у Facebook чи увімкнете будь-який інформаційний канал, то вже скоро вам буде здаватися, що довкола суцільна “зрада”, влада і всі громадяни – просто-таки вороги одне одному, та й взагалі змінити в Україні нічого не можна.

Зрозуміло, що в умовах війни, коронавірусної пандемії і політичних суперечок всі ми “на емоціях”, однак щоб долати кризи нам якраз потрібна довіра та співпраця всередині країни. Адже будь-яка успішна зміна потребує як зусиль влади (лише на цьому рівні ухвалюються рішення у правовій державі), так і підтримки суспільства разом з готовністю втілювати реформу (інакше зміни залишаться тільки на папері).

Достатньо згадати, що найуспішніші реформи, проведені після Революції Гідності, як правило, були спільним здобутком влади та активної громадськості. Зокрема, так вдалося запустити нову систему держзакупівель Prozorro, покликану викорінити корупцію у цій сфері, або ж децентралізацію, яка є одним із головних реформаторських досягнень України.

Справді, співпраця не означає поступитися своїми принципами заради вигоди чи “втілювати лише те, що вигідно комусь”. Влада та небайдужі громадяни мають діяти разом, аби змінювати країну, адже це спільний інтерес. Саме тому так важливо показувати успішні приклади спільної роботи, де учасники об’єднали свої сильні сторони – аби ці історії надихали інших.

Як втілити цю гарну ідею на практиці? На це питання вже є перші відповіді, які ми знайшли під час Форуму розвитку громадянського суспільства України «Імунітет до ілюзій». Він став місцем зустрічі представників влади, громсектору та бізнесу – це була чудова можливість для дискусії «Який рецепт ефективної співпраці громадянського суспільства та влади». Мені, як представниці громадського сектору, випала нагода модерувати її.

8 КРОКІВ ДЛЯ СПІВПРАЦІ ЗА БУДЬ-ЯКИХ УМОВ

А завершилася наша дискусія одностайним висновком: влада і громадяни мають працювати разом, аби в синергії з подвійною енергією трансформувати суспільство. Я записала “рецепт” такої спільної роботи, який склали учасники обговорення. Він здається простим, але водночас необхідний, а втілювати його можна і на рівні невеличкого містечка, і в загальноукраїнських проєктах.

  1. Представникам обох секторів – і владного, й громадського – треба бути гнучкими і не боятися створювати різні формати співпраці. Від проєктів, що орієнтовані на конкретну проблему, до національних комунікаційних платформ.
  2. Влада має бути максимально відкритою й проактивною в комунікаціях з громадським сектором.
  3. Організаціям громадянського суспільства варто мати стратегічне бачення своєї діяльності: чітку місію, цілі та кроки, які потрібно зробити для досягнення цілей.
  4. Як організації, так і влада повинні мати чіткий фокус на результат, який має дати їхня співпраця.
  5. Коли планується чи розпочинається співпраця має існувати презумпція довіри до партнера.
  6. Кожному слід бути професіоналом своєї справи: постійно розвиватися, вдосконалюватися та бути компетентним в тих питаннях, які просуває та представляє.
  7. Бути відкритим до конструктивної критики.
  8. При взаємних комунікаціях не забувати про повагу та критичну необхідність чути одне одного.

А ЩЕ У НАС Є УСПІШНІ ПРИКЛАДИ, ЯКІ СЛІД ЗАПАМ’ЯТАТИ ВСІМ

Так, цей рецепт може здатися масштабним, однак чимало організацій вже втілили його на практиці і мають досвід успішних проєктів. Ми вважаємо за потрібне розповідати про це – якомога більше та цікавіше – аби передати досвід та натхнення іншим.

Нашим першим кроком на цьому шляху став Конкурс історій про кращі спільні проєкти організацій громадянського суспільства та органів влади. Його організували та провели учасники проєкту “Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України” і Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП), також конкурс підтримав Секретаріат Кабінету міністрів України.

“Кращі спільні проєкти громадськості та органів влади” – це не просто слова. Ми зібрали 102 історії з різних куточків України. Їх усі охочі можуть прочитати у Збірнику.

І ми на цьому не зупинятимемося. Плануємо і надалі збирати круті історії та поширювати їх. Є ідея створити щось на зразок премії “Оскар” для громадських організацій. Там були би різні номінації, які спонукали б організації змагатися, дружньо конкурувати та обмінюватися досвідом. Зрештою, все суспільство зацікавлене, аби саме позитивні історії ставали прикладами для наслідування.

ВІННИЦЯ ЄДНАЄТЬСЯ ЗАРАДИ ЗАХИСТУ ЖІНОК

Однією з вартих уваги регіональних історій взаємодії став проєкт захисту жінок у Вінниці від домашнього насильства.

Проєкт утілювала ціла коаліція учасників: місцева громадська організація “Джерело надії” та її всеукраїнський партнер МБФ “Українська фундація громадського здоров’я”. Далі долучилося Міністерство соціальної політики України: за його ініціативи обласна державна адміністрація та Фонд народонаселення ООН підписали Меморандум про співпрацю. Він дав змогу залучити до області додаткові кошти на проєкт, що допомагав би жінкам знайти притулок від кривдників.

Місце для притулку запропонував департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації – для цього обрали комунальний заклад “Обласний комплексний центр надання соціальних послуг” у селищі під Вінницею. До координації проєкту долучилися, зокрема, представники Головного управління Національної поліції та Управління патрульної поліції. Завдяки спільним діям у травні 2018 року у Вінниці відкрився один із найбільших таких притулків в Україні. Тут одночасно можуть перебувати 20 жінок, а з дітьми – до 30 осіб.

В Україні механізм дії державних органів у ситуації домашнього насильства не був сталою практикою. Проєкт став пілотним і допоміг запровадити міжнародний досвід. Важливий ще один нюанс: спільна робота владного й громадського секторів дає змогу поєднувати фахові знання громадських організацій, та державні ресурси. З 2019 року притулок утримує держава, його фінансування становить 2 млн 900 тис. грн.

КРЕАТИВ ДЛЯ ПЕНСІОНЕРІВ У СЛАВУТІ

Одна з переваг громадських організацій – це можливість пропонувати креативні проєкти, як у цій історії. 2019 року виконавчий комітет Славутської міської ради в співпраці з працівниками міської бібліотеки, фахівцями місцевих органів влади й волонтерами ГО “Рідна Славутчина” відкрили “Університет третього віку”, аби люди пенсійного віку мали культурне дозвілля та умови для розвитку.

В “Університеті третього віку” відкрили такі факультети: основи комп’ютерної грамотності, англійська мова, краєзнавство, збереження здоров’я, оздоровча гімнастика та декоративно-прикладне мистецтво. Ініціатори проєкту зазначали: “Студенти поважного віку поспішали на заняття, як на побачення. Для них Університет став другим домом”.

Словом, такі історії можуть бути і цікавими, і корисними. А для цього всім нам треба цікаво їх розповідати.

Чому це так важливо? Бо самедовіра між українцями, які виконують владні функції, та українцями, які представляють активних громадян, є ресурсом, який дасть змогу докорінно змінити наше суспільство. І ця довіра має бути раціональною, коли люди розуміють, чому вони співпрацюють і які вигоди це дає.

Адже, як свого часу зазначила соціолог Варвара Міжтал, довіра змінює три основні речі в житті людини: вона робить соціальне життя передбачуваним, створює почуття єдності та полегшує спільну роботу людей.

Олеся Холопік, директорка Центру демократії та верховенства права


Останні публікації цього розділу:

Конкурс проєктів, де 100 000 000 доларів на 1 проєкт - що відомо?

Гранти? Це там!

“Опитування не дають повної картини, або як робити дослідження із залученням громади”

"Не в змозі": як саботується національна пам'ять

Як сьогодні приймають рішення в громадах?