Громадський Простір

Співпраця громадських організацій і місцевої влади — це не лише формальні зустрічі чи документи. Це довгострокові партнерства, спільні цілі і взаємна підтримка. Як зробити так, щоб ця взаємодія працювала роками? Які інструменти допомагають громадам і ОГС чути одне одного й реально змінювати життя людей?

Для нашої Бази знань НУО ми занотували практичний досвід МАОМС «Асоціація учасницького розвитку громад». Леонід Донос, директор організації, та комунікаційниця Маріам Полоян поділилися ним під час заходу «Практичні підходи ефективної співпраці громадських організацій з органами місцевого самоврядування».

Протягом п’яти років Асоціація відточувала свої підходи, щоб громади та влада розуміли одне одного і могли спільно діяти. Ми сподіваємося, що ці поради та практичні інструменти надихнуть вас на нові партнерства та допоможуть подивитися на співпрацю з іншої перспективи.

Програмний підхід як інвестиція в довготривалі зміни

У 2025 році Асоціація розпочала перехід від проєктного до програмного методу роботи. Програмний підхід — із чітко визначеними напрямками та довгостроковими програмами — дозволив вибудовувати сталі партнерства з громадами. Такий формат дав розуміння фокусу організації, продемонстрував системність та відхід від логіки “одноразових” ініціатив. Щоправда, така трансформація потребує часу — на це варто закладати щонайменше півтора-два роки.

Серед ключових програм Асоціації — посилення місцевого самоврядування для стійкості й відновлення, розвиток місцевих громадських організацій, підтримка соціальної згуртованості та лідерства, підвищення громадської активності мешканців й вдосконалення послуг для громадян.

4 ключові принципи партнерства

У співпраці з органами місцевого самоврядування Асоціація послідовно дотримується принципу “нічого для нас без нас”. Йдеться про те, що жодні рішення, ініціативи чи документи не мають ухвалюватися без реальної участі громади.

Цей підхід ґрунтується на партиципації та залученні: незалежно від теми — благоустрій, покращення медичних послуг чи стратегічне планування — важливо, щоб мешканці й мешканки були включені в обговорення та впливали на зміст рішень. Такий же принцип застосовується і до розробки стратегій громад чи положень про публічні консультації. Важливо забезпечити реальну участь громади на всіх етапах: від ідеї до затвердження рішень. 

Побудови довіри — ще один принцип, яким керується Асоціація у співпраці з ОМС. 

Леонід Донос акцентує: “Побудова довіри інтегрована в усі наші напрями діяльності. Вона стосується і підвищення довіри жителів до місцевої влади, і підвищення довіри вчителів до адміністрації шкіл. Водночас ми сподіваємося, що довіра буде формуватися і від громади до Асоціації”.

Окремим важливим принципом у співпраці є повага до роботи громад у надзвичайно складних умовах. Паралельно з проєктною діяльністю громади щодня виконують великий обсяг рутинної роботи — часто в умовах нестабільності та постійних викликів. Важливо це враховувати.

Двосторонній обмін — важливий принцип, який означає відмову від моделі «експерти навчають громади» на користь обопільного навчання. Особливо це проявляється в роботі з проєктами міжнародної технічної допомоги чи, наприклад, з системою DREAM.

Команда ініціює зустрічі з представниками громад, щоб безпосередньо почути їхній досвід, зрозуміти внутрішню ситуацію та реальні процеси. 

Підготовка до партнерства з громадою: що варто врахувати перед стартом

Ключовим першим кроком є глибоке розуміння контексту громади. Насамперед ідеться про безпекову ситуацію — вона визначає, чи взагалі можлива реалізація проєктів. 

Далі важливо проаналізувати профіль громади: її структуру, розташування, сусідство, а також тематичні пріоритети й фокус розвитку (наприклад, культура, освіта тощо). Це допомагає краще зрозуміти потенційні напрями співпраці та цільові аудиторії.

Окрему увагу варто приділити комунікаціям: як громада веде свої інформаційні канали, наскільки відкрито висвітлює діяльність і чи готова до публічності в межах спільних проєктів. 

“Розуміння контексту дозволяє побачити сильні сторони громади, визначити, на що ми можемо спиратися у співпраці та в яких питаннях можемо розраховувати на її підтримку”, — пояснює Леонід Донос.

Критично важливим для ефективної співпраці є також розуміння структури місцевої влади. Оскільки багато ініціатив мають адвокаційний компонент, важливо заздалегідь знати, як саме в громаді проходить цей процес і хто на нього впливає.

Варто звертати увагу і на зміни в управлінні, зокрема перехід до військових адміністрацій, що може змінювати процедури та швидкість прийняття рішень. Також необхідно враховувати часові рамки — скільки тривають публічні консультації, погодження та затвердження документів, як-от стратегій чи положень.

Сьогодні відповідність діяльності стратегіям (стратегічним документам) стає не лише бажаною, а й необхідною умовою.

У практиці Асоціації робота з громадою починається з ознайомлення з її стратегією розвитку — це дозволяє зрозуміти пріоритети та напрямки діяльності. Якщо ініціатива відповідає вже затвердженим стратегічним цілям, її значно легше реалізувати: вона вже попередньо обговорена, має підтримку та зрозуміла для місцевої влади й депутатів.

Окрему увагу також варто звернути на залучення громади до інших проєктів. Є громади, перевантажені роботою одразу в кількох ініціативах. А є такі, що взагалі не мають відповідного проектного досвіду. 

У випадках, коли діяльності різних організацій перетинаються, ключовим стає питання координації. Щоб уникнути дублювання або конкуренції, важливо вибудовувати партнерство не лише з громадою, а й між організаціями — узгоджувати підходи та чітко розподіляти ролі й відповідальність. 

Важливою є мотивація громади — наскільки вона залучена і зацікавлена у співпраці. Оцінювати можна за рівнем участі у заходах, активністю у взаємодії, відкритістю до діалогу, а також за зацікавленістю керівництва громади. Це допомагає зрозуміти, з яким рівнем включеності працюємо і як будувати подальшу взаємодію.

Спільне визначення потреб із громадами є також базовим елементом ефективної співпраці. Такий підхід передбачає партиципативну оцінку потреб — через анкетування, індивідуальні зустрічі та фокус-групи. Отримані дані стають основою для розробки проєктів і програм, ще до етапу подання заявок. Завдяки цьому ініціативи не є «вигаданими», а відповідають реальним запитам громад. Водночас варто не забувати, що оцінка потреб — це не разова дія, а постійний процес. 

В Асоціації також практикують включення громад до підготовки заявок на фінансування. Представники громади стають співучасниками формування проєктів: описують проблематику, надають необхідні дані та статистику. Це дозволяє робити заявки максимально конкретними й обґрунтованими — аж до визначення точних місць реалізації ініціатив.

Реалізація діяльності та активностей

На етапі реалізації діяльності ключову роль відіграють формалізація домовленостей, чіткий розподіл відповідальності та постійна координація з громадою. На цьому слайді вказано складові процесу:

Співпраця закріплюється через практичні меморандуми, де фіксується спільна мета та зобов’язання сторін: що бере на себе організація, а що — громада. Така ясність допомагає уникати непорозумінь у майбутньому (наприклад, щодо утримання просторів, обладнання чи персоналу) і спрощує офіційні процедури.

Важливо також визначити, хто буде контактувати з боку громади — хто безпосередньо відповідає за реалізацію і щоденну комунікацію. Додатково проводиться установча зустріч, яка допомагає синхронізувати очікування, обговорити контекст і узгодити подальші кроки.

Окремої уваги потребує документування (зокрема передача обладнання, оформлення офіційних рішень) та спільний моніторинг — громади не лише залучаються до збору зворотного зв’язку, а й отримують навички оцінки результатів. 

“Ми просимо громаду поширювати анкети, зворотній зв’язок чи опитування. Але ми також хочемо їх навчати, дати їм м’який компонент, тому проводимо навчання саме з моніторингу. Як моніторити результати, як дізнатися, що вдалося, що ця робота ефективна”, — пояснив Леонід Донос.

Важливим є і підбір експертів, які розуміють локальний контекст, які можуть ефективно працювати з громадами. 

Безпека залишається наскрізною темою. Тому кожна організація має враховувати реальні умови, в яких працюють громади, спиратися на їхню локальну експертизу та дані, адаптувати діяльність до ситуації. Такий підхід дозволяє будувати партнерство, чутливе до контексту, ризиків і реальних потреб.

Якісна комунікація — це не про “інформувати”, а про працювати разом

Навіть найсильніші рішення не працюють, якщо про них ніхто не знає. Комунікація доносить зміни до громади, партнерів і донорів.

Маріам Полоян, комунікаційниця Асоціації учасницького розвитку громад, поділилась ключовими підходами в комунікації з громадами:

• Індивідуальний підхід до кожної громади — врахування її можливостей, темпу роботи та зручних форматів комунікації (від месенджерів до онлайн-зустрічей).

“Ми не ставимо всім громадам однакові умови, тому що ми розуміємо, що в кожної громади свій рівень, свої можливості, потреби та підходи до роботи. З деякими громадами я можу оперативно вирішити будь-яке питання через листування у WhatsApp. З кимось мені краще провести телефонну розмову на 5-10 хвилин. Інколи громади потребують більше проговорення”, — уточнює Маріам Полоян.

Важливо — інвестиція часу на старті допомагає уникнути непорозумінь у майбутньому.

• Комунікація з акцентом на партнерство — взаємодія будується на рівності та людяності, де важливий особистий контакт і визнання внеску громади як повноцінного партнера. 

• Підтримка громад у донесенні інформації до цільової аудиторії Комунікаційні процеси мають бути взаємовигідними та зручними для обох сторін. Комунікаційна підтримка зменшує навантаження на самі громади. 

• Зустрічі із комунікаційниками громад

“Раніше ми не приділяли цьому достатньо уваги, але з досвідом зрозуміли: щоб просування було справді ефективним — і для нас, і для громади — його потрібно робити разом,” — пояснює Маріам Полоян.

В Асоціації учасницького розвитку громад переконані, що партнерство — це відповідальність усієї команди, а не лише взаємодія між керівниками організації та громади. А в основі мають бути довіра та щира комунікація.  

•  Емпатія як основа взаємодії 

Таке спілкування показує повагу, турботу і готовність слухати, а не лише впроваджувати рішення. Асоціація практикує таку комунікацію, починаючи зустрічі не одразу з показників, а з простого людського запитання: як ви?  Справжня співпраця з громадами починається з людяності, слухання та розуміння їхнього теперішнього стану.