У Житомирі показали документальний фільм «Санаторій» у межах Мандрівного Docudays UA
Показ документального фільму «Санаторій» відбувся в Житомирі 27 листопада у межах 22 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Подія зібрала глядачів ...
Додано:
mediabaza.zhytomyr
Показ документального фільму «Санаторій» відбувся в Житомирі 27 листопада у межах 22 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Подія зібрала глядачів різного віку – від тих, хто пам’ятає Куяльник з власного досвіду, до молоді, яка вперше відкривала для себе цей простір через документальну оптику. Показ супроводжувався глибоким обговоренням, у центрі якого були пам’ять, тілесність, тривожність війни та наша здатність залишатися стійкими.
Відкриваючи подію, регіональна координаторка Мандрівного Docudays UA на Житомирщині Оксана Трокоз нагадала, що з 2009 року НУО «Сучасний Формат» привозить до Житомира Мандрівний Docudays UA – найбільший в Україні фестиваль документального кіно про права людини. «Мандрівний уже давно став для нашої спільноти не просто кінопоказами. Це простір довіри, розмов і взаємної підтримки, де ми вчимося слухати одне одного й осмислювати найскладніші теми», – зазначила координаторка.
Цьогорічна тема фестивалю – «Рідкісний ресурс». Асоціативно вона перегукується з угодою України та США про рідкісноземельні метали, але передусім йдеться про інший, значно цінніший ресурс – про українців і українок. Про їхню внутрішню силу, здатність до самоорганізації, прагнення не просто спостерігати за змінами, а брати безпосередню участь у рішеннях та діях у своїх громадах.
Окремо організатори звернули увагу глядачів на цьогорічну ініціативу фестивалю:
«Цьогоріч Мандрівний започатковує важливу ініціативу – збір коштів на реабілітацію українців і українок, звільнених із російської неволі. Разом із благодійним фондом “Принцип надії” та його засновником, правозахисником і ветераном Максимом Буткевичем, ми прагнемо підтримати людей на шляху їхнього повернення до життя. Тому запрошуємо вас зробити донат – кожен внесок має значення», – сказала Оксана Трокоз.
«Санаторій»: фільм, який повертає пам’ять і ставить нові запитання
Фільм викликав сильні емоції у глядачів, адже Куяльник – місце, де переплелися історії оздоровлення, праці, занепаду та людської пам’яті.
Лариса Руднєва, одна з глядачок, яка з початком повномасштабного вторгнення переїхала до Житомира зі Слов’янська, поділилася власним досвідом. Жінка розповіла, що і в минулі роки відвідувала кінопокази Мандрівного Docudays UA, але «Санаторій» – це фільм, який по-особливому їй відгукнувся.
«У мене з Куяльником пов’язані дуже теплі й важливі спогади. Колись я лікувалася там, пробула 24 дні, там була прекрасна лікарка, а сам курорт тоді здавався фантастичним. Усе це так добре пам’ятаю. Для мене це місце сили, місце відпочинку, місце, яке важко порівняти з будь-чим іншим. Тому дивитися фільм було водночас і приємно, і боляче. Я жодної секунди не пошкодувала, що прийшла», – сказала Лариса Руднєва.
Для старшого покоління стрічка стала поверненням у минуле, а для молоді – можливістю відкрити для себе простір, що існує сьогодні здебільшого як спогад.
«Фільм для мене виявився дуже незвичним. Я ніколи не була в Куяльнику й не жила в подібних умовах. На відміну від старшого покоління, я не маю власних спогадів, які можна було б накласти на побачене. Тому мої відчуття були абсолютно іншими – для мене це була нова територія, яку я досліджувала, відкривала для себе. Обговорення після фільму це тільки підсилило. Було надзвичайно цікаво слухати людей, які колись були на тих лиманах, які пам’ятають цей простір і епоху, відчували їх на собі. Ми говорили про різні погляди, про досвід поколінь, і це було дуже цінно», – розповіла глядачка Діана Рябчун.
Обговорення, що поєднує покоління
Після показу глядачі долучилися до обговорення, яке модерувала психологиня Ірина Яцик. Вона об’єднувала глядачів у різновікові групи, щоб у розмові зустрілися досвіди старших людей, які добре пам’ятають Куяльник, та молоді, що живе в умовах повітряних тривог і постійної напруги. Їй було важливо створити простір, у якому ці покоління могли б взаємодіяти та доповнювати одне одного.
Ірина звернула увагу на промовисту деталь: коли у фільмі лунала повітряна тривога, молоді глядачі автоматично потягнулися до телефонів – перевірити, чи це не «тут і тепер». За словами психологині, це демонструє високий рівень тривожності, у якому живе молоде покоління війни.
Модераторка підкреслила важливість спільного перегляду документалістики:
«Один із найцінніших видів обговорення документальних фільмів – це саме обмін досвідом. Коли люди збираються в групу й діляться тим, що побачили і відчули, вони краще запам’ятовують події, а ще їм цікаво почути, що відчували інші. Третій важливий аспект – гармонізація емоцій. Після такого спільного обговорення люди йдуть із приємним відчуттям того, що поруч є співрозмовники, які теж проживали ті самі емоції», – сказала Ірина Яцик.
Фестиваль проходить у співпраці з місцевими громадами, освітніми закладами та активістами, щоб привезти документальне кіно туди, де його найбільше потребують.
Організатори фестивалю: Громадська організація «Докудейз», Українська Гельсінська спілка з прав людини, Благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я» та ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв».
Медіапартнери: Суспільне, «Громадське радіо», «ГУРТ», «Вгору».
22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.







