Перша в Україні виставка про передчасно народжених дітей: відкриття в Києві
В Україні зараз триває глибока демографічна криза: кількість пологів зменшилася з 283 тисяч у 2020 році до 176 тисяч у 2024-му. Водночас зростає кількість ускладнених випадків: лише 2024 року 36 761 ...
Додано:
ZdoroviNGO
В Україні зараз триває глибока демографічна криза: кількість пологів зменшилася з 283 тисяч у 2020 році до 176 тисяч у 2024-му. Водночас зростає кількість ускладнених випадків: лише 2024 року 36 761 дитина народилася передчасно, хворою або захворіла у перші 28 днів життя – це майже вдвічі більше, ніж у 2022 році. За кожною цифрою – вразливе життя, яке потребує підтримки з першої секунди.
17 листопада, у Всесвітній день передчасно народжених дітей, у Києві відбулося відкриття виставки «Перші дні життя передчасно народженої дитини її власними очима» – першої в Україні експозиції, що дозволяє побачити перші миті життя немовлят, народжених у надзвичайно складних умовах, крізь ніжну перспективу самих дітей. Захід, організований благодійним фондом ZDOROVI в межах національної програми перинатальної підтримки «Перший подих», зібрав медиків, партнерів, батьків та всіх, хто працює над тим, щоб найменші українці отримали шанс на життя.
Ключовою метою виставки є привернути увагу до демографічних викликів та залучити міжнародну спільноту до посилення голосу України в світі, щоб підвищити спроможність перинатальних центрів надавати якісну системну медичну допомогу, щоб кожна дитина, навіть народжена передчасно, мала шанс вижити і рости здоровою.
Тому в рамках ініціативи організовано збірна закупівлю 150 доз сурфактанту – препарату, який дозволяє передчасно народженим дітям зробити свій перший повноцінний подих.
Підтримати збір можна тут.
Гостей заходу привітала Наталія Тулінова, засновниця та CEO ZDOROVI, наголосивши, що програма «Перший подих» – це не лише про емоцію, а про щоденну роботу, яка дає дітям шанс на життя:
«У кожному відділенні інтенсивної терапії щодня відбувається те, що важко назвати буденністю: українські медики утримують життя там, де інколи лишається лише крихітний подих і сила волі. Війна зробила цю працю ще вразливішою і водночас ще важливішою – бо народження передчасної дитини тепер не просто медична подія, а боротьба за можливість майбутнього. Програма “Перший подих” створена, щоб підсилити тих, хто стоїть поруч із цими дітьми з першої секунди їхнього життя: ми надаємо інструменти, знання, технічні рішення та підтримку, які дозволяють лікарям тримати цей тендітний кордон. Ми працюємо заради того, щоб найменші українці отримували шанс не лише вижити, а й жити – а їхні батьки відчували, що поруч є хтось, хто підтримує їх у цій непростій дорозі».
Фотографиня проєкту Агата Ґжибовська у своєму зверненні розповіла про тиждень, проведений у Перинатальному центрі Києва, де вона документувала життя дітей, які народилися надто рано, їхніх батьків та медиків. Її рефлексії – про матерів, які «годинами сидять біля інкубаторів, тримаючи крихітні ніжки дітей, ніби теплом дотику можуть захистити їх від усього зовнішнього світу», та про медиків, які працюють «із тихою, але безмежною силою», – викликали глибокі емоції серед присутніх.
Про важливість таких ініціатив говорила й Ірина Кондратова, голова робочої групи проєкту, радниця голови НСЗУ та неонатологиня:
«Я в перинатальному напрямку з 1991 року. Через мої руки пройшли сотні дітей, які народилися надто рано. Я пам’ятаю кожну боротьбу – і кожну перемогу. Коли бачиш, як ці маленькі 800 грамів життя тримаються за цей світ усім, що в них є, то розумієш: наша робота не може бути просто професією. Це поклик».
Експертну рефлексію додала Марина Маменко, голова правління ГС «Українська академія педіатричних спеціальностей», професорка та доктор медичних наук. Вона наголосила, що передчасно народжені діти потребують супроводу й після виходу з перинатальних центрів:
«Я педіатр. І практично всі ці дітки рано чи пізно потрапляють до нас. Ми бачимо їхній шлях від перших грамів до перших кроків. Тому ця виставка – не про статистику. Це про дітей, чиї історії ми супроводжуємо роками. І про те, що вони живуть завдяки спільній роботі медиків, сімей та таких ініціатив, як “Перший подих”».
Особливо емоційним став виступ дитячого офтальмолога Сергія Лупиря, героя одного з фото. Він розповів про роботу команд, які буквально «збирають до купи» життя немовлят у перші години після народження.
Глибину події підсилили аудіоісторії Ярослава, Артема, Єви, Вікторії, Дмитра та Дениса – озвучені українськими ведучими та артистами Єгором Гордєєвим, Тимуром Мірошниченком, Григорієм Баклановим, Оленою Тополею та Анною Саліванчук. Їхні голоси переносили гостей у реальність передчасно народжених дітей і викликали щирі емоції.
Прослухати аудіоісторії можна тут: https://www.zdorovi.help/firstbreath
Подію модерував відомий український журналіст Олег Панюта, створивши атмосферу поваги й уваги до щоденної боротьби медиків та родин.
Паралельно з київським відкриттям фотопроєкт був презентований у Литві – Українським центром на міжнародній конференції, присвяченій передчасно народженим дітям.
ZDOROVI висловлюють щиру подяку всім, хто долучився до створення та проведення події: гостям, медикам і батькам, партнерам і донорам, завдяки яким програма «Перший подих» може масштабуватися. Окрема вдячність – Альянсу НУО за простір, де ці історії пролунали так чесно й глибоко; кондитерському бренду ТМ від Юрка Вербила за теплоту й турботу; студії звукозапису Mova Music – за професійну роботу над аудіоісторіями.
Після презентації виставка вирушить у мандрівку Україною та за її межі: світлини «поспішайок» побачать на медичних заходах, у громадських просторах та міжнародних майданчиках. Але найважливіше – вона вже виконує свою місію: дає голос тим, хто ще не може говорити, і нагадує, що навіть у найтемніші часи народжуються діти, які виборюють своє право жити.
Цей проєкт посилив відчуття спільної відповідальності: передчасно народжені діти – не «чиясь проблема», це наш спільний виклик і наша надія.
Проєкт реалізується за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах ініціативи «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії», за фінансування урядів Норвегії та Швеції.








