Як Німеччина реагує на дезінформацію і підтримує біженців

У Берліні триває навчальна поїздка для українських жінок-журналісток з усієї України, присвячена темі боротьби з дезінформацією, гендерній рівності та професійній взаємопідтримці. Візит організовано Deutsche Gesellschaft e. V. (Берлін) у партнерстві з Гендер Зед (Запоріжжя) та Прес-клубом реформ (Кропивницький). Проєкт відбувається за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини в рамках Програми Східного партнерства (EaP) та організації #WeAreAllUkrainians.

Другий день навчальної поїздки українських журналісток у Берліні відбувся у знаковому місці — Sonntags-Club, який вже понад півсотні рокыв є простором підтримки для ЛГБТК+ спільноти, біженців та активістів і активісток. День був присвячений темам міграції, діаспорного досвіду, дезінформації та культурної присутності України у німецькому контексті.

Програму відкрив доктор Лукас М. Фукс з Німецького центру досліджень інтеграції та міграції (DeZIM), який розповів про сучасні дебати щодо міграції у Німеччині. Він підкреслив, що у німецькому суспільстві теми міграції, притулку й інтеграції нерідко стають інструментом політичних маніпуляцій, особливо перед виборами. За його словами, медіа часто несвідомо підживлюють страхи — замість того, щоб пояснювати контексти та причини міграційних процесів.

Наступним виступив Локі фон Дорн із громадської організації “Kwitne Queer”, який поділився історіями українських ЛГБТК+ біженців та біженок у Німеччині. Він розповів про труднощі, з якими стикаються люди, що втекли від війни, але одночасно стикаються з упередженнями — і в приймаючій країні, і серед української діаспори. Його виступ став важливим нагадуванням, що видимість і підтримка меншин — це також частина боротьби з дезінформацією, адже саме упередження часто стають ґрунтом для пропаганди.

Кульмінацією дня став виступ Таміни Кутшер, журналістки з Берліна, яка багато років досліджує вплив російської дезінформації на німецьке суспільство. Її презентація, побудована на аналітичних матеріалах і кейсах, показала, що війна проти України — це не лише війна на полі бою, а й у сфері смислів.

На прикладі журналістських розслідувань пані Кутшер розповіла про діяльність Social Design Agency (SDA) — компанії, що напряму координується Кремлем і створює інформаційні кампанії для західних аудиторій. За внутрішніми документами SDA, Німеччина є однією з головних цілей російської пропаганди. Мета таких кампаній — “підсилити страх перед майбутнім, підірвати довіру до державних інституцій і зміцнити позиції правих партій”, зокрема «Альтернативи для Німеччини» (AfD). Однією з найпомітніших операцій останніх років стала кампанія «Doppelgänger», у межах якої підроблялися сторінки відомих німецьких медіа (Spiegel, FAZ, Bild). У цих псевдоновинах поширювали тези на кшталт «зелена політика руйнує економіку» або «Україна не хоче миру», апелюючи до емоцій страху, гніву та втоми. За підрахунками Al Forensics, лише за пів року ці матеріали досягли 38 мільйонів переглядів у соцмережах.

Російська дезінформація спирається на внутрішні розколи в німецькому суспільстві — насамперед на “німецьке почуття провини перед Росією” та ностальгію за політикою “розрядки” часів Віллі Брандта. Саме ці настрої часто використовуються для просування тез на кшталт: «Постачання зброї лише подовжує війну» «НАТО спровокувало Росію» «Потрібно сісти за стіл переговорів, бо Україна не хоче миру» – ці наративи повторюють не лише маргінальні джерела, а й політики — Сара Вагенкнехт (партія BSW) чи представники AfD, які публічно закликають до “негайного перемир’я” й виступають проти вступу України до ЄС чи НАТО. Парадокс у тому, що навіть коли ці заяви звучать під гаслом «миру», вони часто відтворюють риторику Кремля, підриваючи підтримку України серед німців.

Пані Кутшер навела промовисту цитату болгарського філософа Івана Крастєва: “Єдина мрія Європи — спільна, але в кожної нації свій нічний жах.” Саме ці “національні страхи” стають живильним середовищем для дезінформаційних кампаній. Особливу увагу спікерка приділила критичній ролі традиційних медіа. Приклади журналістів, як-от Губерт Зайпель, який отримував гроші від російського олігарха за “ексклюзивні інтерв’ю” з Путіним, показують, як легко навіть професійна спільнота може потрапити у пастку “фальшивого балансу”. На завершення лекції Таміна Кутшер представила приклади ефективних ініціатив протидії дезінформації в Німеччині, а також освітні програми, що поєднують журналістику і науку. Вона підкреслила, що розвиток медіаграмотності, обмін досвідом і глибше знання регіону Східного партнерства — це ключові інструменти стійкості.

День завершився візитом до виставки “A Heart That Beats – Queer Ukrainian Art” у Schwules Museum. Роботи українських митців і мисткинь, створені під час війни, стали емоційним контрапунктом до розмов про дезінформацію. Учасниці відзначили, що саме культура — мова, яку важко спотворити фейками: вона промовляє через емоцію, досвід і людяність. Візит до Берліну таким чином є глибоким зануренням у те, як працюють страхи, наративи й емпатія у суспільстві. Українські журналістки побачили, що боротьба з дезінформацією — це не лише перевірка фактів, а насамперед боротьба за довіру, людяність і правду, яким, як і добрій журналістиці, завжди потрібне тепло — і слово.