Коли над нашими містами звучить сирена, а буденність переривається сповіщеннями про ракетну небезпеку, здається, що в цей час не до обговорень про розвиток демократії… Але українці ламають цю логіку і попри все, навіть в укриттях продовжують долати тривогу важливими розмовами, щоб вирішувати, як житиме їхня громада завтра. Бо саме в такі моменти народжується справжнє громадянське лідерство — спокійне, відповідальне і дуже вперте у своєму бажанні змін. 

Саме про цей феномен говорили 20–21 листопада 2025 року у Києві на Форумі «Громадська участь: нова реальність». Подія, організована Асоціацією учасницького розвитку громад та Спілкою «Громадські ініціативи України», зібрала 160 практиків ОГС, представників влади та донорів, щоб дати відповідь на питання: як змінилася громадська участь у країні, що живе у війні.

Це була розмова не про формальні процедури, а про те, як участь громади стала інструментом національної стійкості, об’єднання та довіри. Про те, як рішення, ухвалені разом, допомагають громадам вистояти, відновлюватися й планувати майбутнє посеред невизначеності. І — найголовніше — про людей. Тих, хто всупереч втомі, небезпекам та щоденним викликам продовжує тримати стрій на місцях, підтримувати інших і будувати демократію буквально в умовах війни. 

Під час повномасштабного вторгнення участь не зникла, а трансформувалася у важливий ресурс стійкості та відновлення. Про це на відкритті Форуму заявив Леонід Донос, директор “Асоціації учасницького розвитку громад”: 

“Участь — це не просто інструмент, а це спосіб взаємодії між людьми і спосіб побудови довіри. У 2020 році була одна із ключових подій в моєму житті — створення “Асоціації учасницького розвитку громад”. Для мене це була можливість реалізувати свої плани і амбіції. Потім почалося повномасштабне вторгнення. Ми, як команда, зосередилися на допомозі людям, на безпеці, на підтримці. На той час здавалося, що про наш професійний фокус — про участь — потрібно забути. Але з часом стало зрозуміло, що участь нікуди не зникла. Вона просто трансформувалася — в нові сенси, змінила форму й стала більше для стійкості, для відновлення, для того, щоб підтримувати наше суспільство”. 

У коментарі Громадському Простору виконавчий директор Спілки “Громадські ініціативи України” Павло Пущенко зазначив, що форум покликаний відповісти на актуальні запити суспільства: 

“Спілка ”Громадської ініціативи України” працює вже понад 20 років у сфері локального місцевого розвитку, які не можна уявити без залучення жителів. І це одна з наших сфер роботи — громадські ініціативи на місцях і партиципація. Цей форум є відповіддю на ті запити, які є зараз в суспільстві. Будемо шукати відповіді, ділитися досвідом та кращими практиками. Дуже важливим є те, з чим учасники поїдуть. Це не тільки знання, нові вміння, навички, як працювати з жителями, як їх краще залучати, але це будуть і нові контакти, а також ті практики, які працюють в інших громадах, які можна перенести. Наприклад, бюджет участі, про який багато говорять, і що в умовах війни його неможливо реалізовувати, але є громади, де реалізується бюджет участі. Є громади, де реалізуються успішно шкільні бюджети участі”.   

Протягом двох днів 160 учасників та учасниць і понад 40 спікерів, фасилітаторів та експертів творили неймовірну атмосферу навчання, нетворкінгу та взаємної підтримки.

Це були 2 дні глибоких дискусій, чесних розмов, нових знайомств і рішень, які народжувалися буквально «тут і зараз». Програма була побудована так, щоб кожен/кожна міг/могла обрати свою тему, обмінятися досвідом і мати простір для щирої розмови: панельні дискусії, паралельні події та практичні воркшопи, ком’юніті-групи. 

У фокусі Форуму — ключові питання розвитку участі: як трансформується громадська залученість під час війни, яку роль сьогодні відіграє громадський бюджет, як забезпечити сталі фінансові механізми участі та що змінюють ефективні публічні консультації.

Учасники також говорили про те, як вибудовувати дієву співпрацю між місцевою владою та громадським сектором, чому залучення варто починати ще з дитинства, і як зробити статут громади не формальністю, а реальним інструментом участі та впливу.

На Форумі організатори також анонсували менторську програму для громад — серію онлайн-подій. А також — наступний форум, щоб спільнота могла продовжувати розвиватися й залишатися на зв’язку. Адже запит величезний, про це свідчить зокрема і цифра 420+ попередніх реєстрацій на подію.   

 

“За мною щойно дрон гнався, але ввечері ми збираємось”. Участь змінилася, але не зникла 

 

В умовах відсутності виборів саме інструменти участі дозволяють людям долучатися до прийняття рішень і розподіляти відповідальність разом із владою. Без обговорень у громадах неможливо створити інклюзивні рішення, які враховують різні групи населення. Крім того, участь допомагає мобілізувати всі доступні ресурси — не лише бюджетні, а й людські, які нині особливо обмежені на місцевому рівні.  В цьому переконана Світлана Ткаченко, членкиня Правління ГС «Громадські ініціативи України». 

Громадська участь не зникла у прифронтових громадах, які сьогодні обстрілюються. Попри небезпеку й постійну загрозу, їхні мешканці знаходять можливості збиратися й говорити про потреби громади.  

“Не всі ставлять життя на паузу. Участь просто змінилася. Збираються на обговорення меншими групами, збираються в укриттях для того, щоб провести обговорення не тільки онлайн, а офлайн також… Коли людина мені телефонує і каже: “За мною щойно дрон гнався, але то таке… Все, ввечері ми збираємось”. Тому участь важлива в будь-яких умовах”, — розповіла Світлана Ткаченко, членкиня Правління ГС «Громадські ініціативи України». 

 

Пряма демократія — це те, що у нас є

 

Важливо, щоб люди знали, що попри недовіру, вони мають канали взаємодії з владою на місцевому рівні й можуть бути впливовими у формуванні рішень, які вважають важливими. На цьому наголосила Олександра Радченко, менеджерка проєктів електронної демократії, програма EGAP, Фонд Східна Європа.  

“Чому участь є особливо важливою і потрібною сьогодні? Оскільки у нас не залишилось інструментів з представницької демократії, пряма демократія — це те, що у нас є. Є інструменти, які дозволяють у різний спосіб спілкуватися, комунікувати з владою. Ми бачимо, що на фоні різноманітних скандалів, люди починають зневірюватися в тому, що відбувається. Тому такі заходи, як наш форум, це можливість зібрати громади, громадськість для обміну досвідом і пошуку того, як покращити ці інструменти, як залучити більше людей, як дати їм зрозуміти, що у них є інструменти впливу. Показати, що у них все-таки є можливість для спілкування, принаймні на місцевому рівні. Що вони можуть бути корисними й впливовими, та формувати ту мету й досягати тих результатів, які вони бачать перед собою”. 

Олександра Радченко також зауважила, що у нашому суспільстві громадська участь часто пов’язана з емоціями, і саме вони часто визначають активність людей. Такі теми як перейменування вулиць чи, наприклад, доцільність встановлення міської ялинки під час блекаутів, викликають сильний емоційний відгук і масову реакцію. Тому владі й ОГС варто враховувати емоційний вимір — консультації, позбавлені емоційної складової, рідко залучають людей та не дають очікуваного зворотного зв’язку.

 

Важливо, щоб Закон про публічні консультації запрацював

 

Попри численні виклики війни, громадська участь в Україні поступово повертається до системності. Про це у своєму виступі зазначила Наталя Окша, заступниця директора Департаменту інформації та взаємодії з громадськістю СКМУ. Нарешті ухвалено Закон про публічні консультації, внесено зміни до Закону про місцеве самоврядування, готується до другого читання законопроєкт про органи самоорганізації населення та почалося впровадження нових європейських форматів, зокрема громадських асамблей.  

За словами Наталі Окші, на центральному рівні кількість публічних консультацій перевищила довоєнні показники, однак якість залишається викликом. Водночас на регіональному рівні відбувся значний зсув від публічних заходів до онлайн-форматів, що частково зумовлено безпековими умовами. Попри це, регіони так і не відновили довоєнні показники. 

“Якщо взяти період до повномасштабного вторгнення, було приблизно 2800 за рік. Звичайно, у 2022 та 2023 роках у нас був спад. Але зараз ми повернулися та навіть перевищуємо ці цифри. У 2024 році — це понад 3000 консультацій. Ми зараз починаємо брати кількістю, але питання якості залишається. Це важливий момент, на який маємо звернути увагу. Ще один нюанс — ми раніше аналізували і бачили, що на регіональному рівні зазвичай проводять консультації через публічні заходи… Зараз на регіональному рівні є тенденція — електронні консультації. Це цілком зрозуміло, умови часто не дозволяють проводити публічні заходи. Крім того, саме регіональний рівень не повернувся навіть до тих довоєнних цифр, майже вдвічі менше консультацій”, — зазначила Наталя Окша.  

Важливо, щоб Закон про публічні консультації запрацював: “Тут потрібно вкластися і нам, представникам органів влади, і громадянам, і громадським організаціям, щоб він не був просто папірцем, а дійсно допомагав нам вирішувати спільні проблеми, спільні питання і згуртовуватися для того, щоб розвиватися і громадам, і країні.”

 

 Неурядові організації — найбільший драйвер змін на локальному рівні

 

Після повномасштабного вторгнення громадська участь в Україні змінилася: те, що колись було волонтерством, сьогодні стало інструментом виживання, відновлення довіри та основою національної стійкості. На цьому наголосила Олена Приходько, проєктна менеджерка GIZ EMPOWER Україна: 

“Після повномасштабного вторгнення кардинально перебудувалась карта громадської участі в Україні. Те, що раніше було волонтерством, зараз це елемент виживання суспільства. Це фактично відновлення довіри та дуже важливий потужний інструмент національної стійкості. Нова реальність і нові ролі не тільки в громадської участі, але і в самому секторі. Наприклад, GIZ раніше ніколи так глибоко не занурювався в співпрацю з неурядовими організаціями, але поява у портфоліо GIZ проєкту EMPOWER є відповіддю на виклик часу. Ми побачили, що неурядові організації — найбільший драйвер змін на локальному рівні. Вони ті, хто приходять до потреб людей, ризикуючи своїм життям”. 

Експертка також зазначила, що нові можливості та фінансування приходять саме тоді, коли закладено міцний фундамент — репутацію. Репутація = довіра, довіра = партнерство, а партнерство = виживання та розвиток”. 

 

“Інвестиція” в молодь — це про залучення, про участь

 

Дослідження соціальної згуртованості показало, що у 2024 році громадська участь зростає, однак цього недостатньо. Лише 28% людей відчувають, що реально можуть впливати на зміни у своїй громаді. За словами Вікторії Демідової, керівниці проєкту підтримки громадянського суспільства та молоді, ПРООН, такий розрив свідчить, що участь — це не лише про залучення, а й про якісний механізм зворотного зв’язку.  

“Якщо ми подивимось на цифру — скільки людей вважають, що вони можуть впливати на зміни у своїх громадах, то це 28%. Тобто ми бачимо, що ця участь не завжди транслюється в відчуття того, що ми можемо впливати на зміни у своїх громадах. Є певний розрив і це говорить про те, що участь — це ще і про зворотний зв’язок, і про механізм зворотного зв’язку, тобто не просто почути думку людей, але й побудувати систему, в якій ця думка ляже в основу конкретних дій”, — зауважила Вікторія Демідова.  

Експертка також представила свіжі дані дослідження про вплив війни на українську молодь, вони свідчать про величезний потенціал молоді. Тому так важливо забезпечувати молоді можливості для реальної участі. 

“Інвестиція” в молодь — це про залучення, про участь. Мені здається, це та “інвестиція”, яка окупається швидше за все, тому що молодь дійсно хоче бути активною. 77% молоді говорять про те, що вони хочуть долучатись до відновлення країни. І тільки 1% молоді вже долучаються. Це говорить про величезний потенціал молоді. 70% молоді не планують виїжджати з України. Вони хочуть будувати свої громади, розвиватись, створювати своє майбутнє тут і зараз. На це треба зважати, з молоддю треба працювати і зараз є величезна кількість різних форматів та інструментів —  молодіжні ради, різні програми, наприклад, програма «ВідНОВА:UA», де молодь долучається своїми руками до відновлення молодіжних центрів. Такі формати, де молодь має можливість на партнерських умовах приймати рішення, співтворити разом, гарно працюють та отримують максимальний і швидкий відгук”, — наголосила Вікторія Демідова.  

 

Участь допомагає вибудовувати спільноту, яка готова разом відповідати за своє майбутнє

 

 Часто саме фінансові інструменти — зокрема бюджет участі — стають найдієвішим способом зацікавити мешканців і включити їх в ухвалення рішень. Про це у своєму виступі зазначив голова Златопільскої громади Микола Бакшеєв: 

“Часто єдиним інструментом включити громадян в ухвалення рішення — є гроші. Гроші — це те, що може зацікавити. Насправді, ми на тій стадії розвитку нашого суспільства, коли ще незадоволені базові потреби наших людей. І ресурси, гроші — це те, що важливо”. 

Микола Бакшеєв поділився історією зміни назви громади з Первомайської на Златопільську. Процес був тривалий, конфліктний та емоційно виснажливий, проте завдяки відкритим публічним консультаціям, зокрема через e-Dem, та довірі, сформованій через інструменти участі, громада змогла пройти його демократично, зберігши власну ідентичність.  

“І це не лише про гроші і розподіл, це про ідейність також. Занурювати людей в ухвалення рішення — це підґрунтя для побудови демократичного суспільства. Демократія, як кажуть, найгірша форма управління, але кращої ще не придумали. Так, це складно, це вимагає багато дискусій, але результат, який ми отримуємо в підсумку, вже є настільки сталий, що його не зруйнувати нічим”, — зазначив голова Златопільскої громади.

 

Головне завдання — не втратити людей і їхній зв’язок із громадою

 

Досвідом Сіверськодонецька в партиципації та власною особистою історією, що тісно переплітається з розвитком громади, поділилася Марина Багрінцева, начальниця фінансового управління Сіверськодонецької міської військової адміністрації.  

Громадський бюджет у місті почали впроваджувати ще з 2017 року, і з того часу він зростав, проєкти реалізовувалися вчасно, а у 2021 році місто стало лідером в Україні за кількістю голосів мешканців у системі EGAP.  

“Місто Сіверськодонецьк було дуже забезпечене. Наш бюджет був близько мільярда гривень власних надходжень, без дотацій, без субвенцій. Ми розвивались як місто молоді, місто вишів, місто промисловості. Ми жили чудовим життям. А далі прийшло 24 лютого”, — розповіла Марина Багрінцева, начальниця фінансового управління Сіверськодонецької міської військової адміністрації. 

Головне завдання — не втратити людей і їхній зв’язок із громадою. Сьогодні, за словами Марини Багрінцевої, військова адміністрація продовжує працювати дистанційно, підтримуючи мешканців у всіх ключових сферах: освіта для понад 4 000 дітей, релокація медичних закладів і фахівців, супровід родин військових, сімей загиблих та дітей з інвалідністю. 

“Наша військова адміністрація релокувалася, ми працюємо. Наша мета яка? Не втратити свою громаду, не втратити людей і зберегти те, що ми можемо ще зберегти.… Сьогодні ми маємо ресурси, маємо відповідальність перед нашими мешканцями, ми їх виконуємо. Ми намагаємось не втрачати цей зв’язок. І зараз я готую бюджет 2026 року”, — зазначила Марина Багрінцева.   

 

Дані як фундамент довіри

 

Під час панельної дискусії “Дані як фундамент довіри між владою та мешканцем/кою” експерти/ки говорили про те, що дані стають базисом нової культури управління в громадах.   

Про критичну важливість розуміння мети збору та використання даних для ухвалення рішень та відбудови на місцевому рівні в умовах воєнного часу наголосила Катерина Іванченко, директорка Центру розвитку інновацій, консультантка МОМ: “Найголовніше, коли ми говоримо про культуру управління на основі даних, про прийняття рішень на основі даних, потрібно завжди ставити спочатку ціль і мету, для чого ми збираємо ці дані, потім будувати алгоритм, та вирішення цієї мети проблематики і переходити до збору даних”. 

За словами експертки, дані також можуть слугувати інструментом довіри між владою та мешканцями. Як приклад — оптимізація освітніх мереж, де реальні показники допомагають пояснити необхідність змін і отримати підтримку громади. Сьогодні дані є найсильнішим аргументом у діалозі з людьми.  

Катерина Іванченко навела кейс про те, як дані посприяли розбудові довіри в одній із громад Донецької області, де була невелика конфронтація між владою і мешканцями. У цих умовах будь-які ініціативи, зокрема пов’язані з електронною демократією чи залученням мешканців, сприймалися з опором. І першим кроком до відновлення контакту стало рішення сфокусуватися не на комунікації, а на роботі з даними — зокрема соціально-економічними показниками. У межах роботи команда переглянула дані з різних державних реєстрів та порівняла їх із місцевою фінансовою картиною. Виявилося, що бюджет громади формують переважно не великі підприємства, як вважали раніше, а малі ФОПи — тобто місцеві мешканці. Це змінило підхід влади до взаємодії з бізнесом і згодом допомогло вибудовувати ширшу комунікацію з громадянами. 

Експертка з муніципальних даних Марина Теплова розповіла, що в Асоціації міст України вона відповідає за розвиток автоматизованої системи муніципальної статистики, яка вже понад десять років збирає понад 300 показників від громад за єдиною методологією. За її словами, Асоціація послідовно просуває підхід, коли рішення на місцевому рівні ухвалюються на основі якісних даних.

Вона навела приклад Тернополя, де у 2021 році запровадили повністю безготівкову систему оплати проїзду (автоматизовану система обліку оплати проїзду) та підключили її до GPS-моніторингу. Попри початковий супротив мешканців, політична воля та продумана реалізація дали змогу вибудувати систему, яка фіксує 100% переміщень пасажирів. Завдяки цьому місто отримало детальну аналітику, що дозволяє оптимізувати маршрути, та загалом підвищувати якість послуг. Згодом на базі «файної карти» були цифровізовані й інші сервіси.

“Зараз громада дуже задоволена. І міська рада отримує в режимі реального часу, в будь-яку секунду, інформацію по GPS системі, в них є доступ. І раз на день вони отримують цифровий аналітику щодо саме пасажиропотоку. І в міськраді через оці прямі якісні дані далі вже приймаються рішення”, — зазначила Марина Теплова. 

Керівниця компонента «Громадська безпека та соціальна згуртованість» Програми ООН із відновлення та розбудови миру Федеріка Діспенца розповіла, що на основі опитування близько 6 тисяч людей в Україні було проаналізовано, які чинники найбільше впливають на довіру до влади, і було виділено чотири виміри: доброчесність (підзвітність і прозорість), якість послуг, відчуття безпеки та «політичну спільноту» — тобто відчуття приналежності та відповідальності за свою громаду. 

Федеріка Діспенца поділилась цікавим спостереженням щодо результатів цього дослідження про ключові чинники, які сприяють єдності між громадянами та інституціями як на місцевому, так і на центральному рівні: “Як для центральних, так і для місцевих інституцій, аспект доброчесності, про який ми говорили, що влада є підзвітною, прозорою, що вона дійсно піклується про людей, є набагато важливішим для підвищення довіри, ніж надання послуг. Звичайно, освіта, охорона здоров’я, транспорт є надзвичайно важливими. Але відчуття, що влада дійсно піклується і може налагодити зв’язок з громадянами, є набагато важливішим для підвищення довіри”. 

Софія Сакалош, менеджерка проєктів з цифрового розвитку громад Програми EGAP, Фонд Східна Європа, розповіла про досвід програми, яка працює ще з 2015 року з громадами, і навела цікаву аналогію: “Цифрові інструменти і цифрові рішення —  це як той борщ. Інгредієнти плюс-мінус можуть бути однакові, але в кожній громаді насправді може бути зовсім різна історія успіху. Цифрові рішення, дані та довіра, власне, ті інструменти, які допомагають і помагають допомагати нам залучати наших жителів громади до процесів прийняття рішень”. 

За словами Софії Сакалош, зараз в Україні в Україні 889 громад використовують щонайменше один із 10 цифрових інструментів платформи е-dem (чатботи, консультації, петиції, громадський бюджет, шкільний бюджет, електронна черга, сайти громад тощо). Але справа не в кількості інструментів, а в тому, як громада ними користується — це і є “рецепт борщу”. 

“Що важливо? Впроваджуйте небагато інструментів — один-два максимум інструменти одночасно. Оновлюйте дані, якщо це у вас сайт як майданчик, де ця інформація збирається. Висвітлюйте історію успіху, залучайте лідерів думок, використовуйте широку інформаційну кампанію для того, щоб ви могли вже творити зміни, і творіть зміни разом із своїми мешканцями”, — порадила менеджерка проєктів з цифрового розвитку громад Програми EGAP, Фонд Східна Європа. 

 

Бюджет участі — найуспішніший інструмент 

 

Про те, як громаді Луцька вдалося зберегти й адаптувати бюджет участі до умов війни, зробивши його дієвим інструментом підтримки громади, розповіла Наталія Хмель, заступниця начальника управління інформаційно-комунікаційних технологій Луцької міської ради, начальниця відділу інформаційних технологій. 

У Луцьку бюджет участі працює з 2015 року через платформу E-dem та став найуспішнішим інструментом електронної демократії в громаді. До повномасштабного вторгнення жителі подавали проєкти з благоустрою, спорту, соціальної сфери, освіти та креативних просторів.  

Сьогодні ж громада вирішила не зупиняти інструмент, а трансформувати його. Бюджет участі проводять двічі на рік, і громада вже повернулася майже до довоєнної активності. Загалом уже реалізовано понад 74 млн грн, 142 переможні проєкти, а за час війни — 78 нових. 

“Чому нам вдалось його відновити? Ми розуміли, що бюджет участі — це найуспішніший інструмент, який не може просто так зупинитись. Ми подумали, як можемо адаптувати бюджет участі до наших реалій — змінили категорії, за якими наші громадяни можуть надавати свої проєкти. Вони спрямовані на допомогу Силам оборони, на облаштування цивільної інфраструктури від загроз, на адаптацію наших військовослужбовців і на підтримку ВПО”, — розповіла Наталія Хмель.

 

 

Досвідом вибудовування системи інструментів участі у громаді поділився Володимир Мініч, начальник відділу інформаційних технологій захисту інформації та цифрової трансформації Рокитнівської селищної ради: 

“Ми визначили три основні напрями, за якими ми будемо рухатись. Насамперед — це безперервність участі. Тобто за будь-яких умов, зважаючи на час, у який ми живемо, ми будемо продовжувати це робити. Це цифрова доступність. Ми, як і Луцьк, пішли по шляху, що сам громадський бюджет відбувається тільки в електронній формі. Прозорість та підзвітність. Процес прийняття рішень буде прозорий і матиме зворотний зв’язок. Це призвело до того, що ми продовжили під час війни впроваджувати всі інструменти, підключилися до абсолютно всіх інструментів на платформі E-dem.  

Громадський бюджет став найефективнішим інструментом залучення у громаді. За цей час було проведено три конкурси, а громада щороку закладає 1% власних надходжень на його реалізацію. Загалом на громадський бюджет виділили 4,35 млн грн. У межах конкурсів подали 44 проєкти, з яких 17 уже реалізували.

У  Рокитнівській громаді також розглядають шкільний бюджет як важливий спосіб залучення мешканців із юного віку, тому щороку намагаються розширювати кількість закладів, де він працює. Якщо спочатку цей інструмент впроваджували лише в чотирьох школах, то зараз він уже діє у восьми. У громаді планують, що з часом шкільний бюджет запрацює в усіх навчальних закладах. 

 

 

6% громад України уже запроваджують шкільний громадський бюджет

 

Станом на сьогодні шкільний громадський бюджет упроваджено в близько 6% українських громад. Як розповіла Дарина Соколова, менеджерка проєкту Ради Європи «Посилення багаторівневого врядування та місцевої демократії для підтримки відновлення України», цей інструмент почали розвивати ще у 2019 році: було створено положення та інструментарій для роботи зі школами. 

Попри COVID-19 та війну, громади не припинили його впроваджувати — значною мірою завдяки ігровій методології, яка легко переходить в онлайн і робить інструмент надзвичайно стійким. Довгий час громади отримували індивідуальну експертну підтримку, але для масштабування стало необхідним створити доступний навчальний курс, який кожна громада може вільно використовувати без додаткового супроводу. 

“Ми зрозуміли — якщо хочемо підтримати якомога більше громад, то в якийсь момент потрібно все-таки переходити на формат навчального курсу, коли кожна громада може безплатно це імплементувати. На жаль, жоден проект міжнародної технічної допомоги не може надати максимальну підтримку усім”, — зазначила Дарина Соколова.  

Спільно у межах співпраці Програми EGAP, що виконується Фондом Східна Європа, та проєкту Ради Європи, за експертно-методичної підтримки ГО «Форум розвитку громадянського суспільства», було створено онлайн курс про шкільний громадський бюджет. 

“Наш курс і “Шкільний громадський бюджет”, і зараз вже “Інклюзивний шкільний громадський бюджет”, перш за все, орієнтований на те, щоб виховати свідомого, проактивного мешканця майбутнього, того, хто буде партнером в органах місцевого самоврядування, хто не буде хейтити, хто буде розуміти, як складати партнерські зв’язки, як допомагати, як в партнерстві реалізовувати ті чи інші ідеї. Тому цей курс є фундаментальною основою майбутнього будь-якої держави”, — заявив Олексій Коваленко, доктора філософії, голова ГО Форум розвитку громадянського суспільства, міжнародний експерт Ради Європи. 

За його словами, загальний рівень залучення дітей в школі до шкільного громадського бюджету складає 74%, 4,85% дітей стають організаторами, а 26,2% дітей — авторами і авторками.

 

Статут громади як інструмент реальної участі

 

За словами Максима Лациби, керівника програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень УНЦПД,  закон про народовладдя на рівні місцевого самоврядування — це “дорога”, по якій мають пройти і жителі громади, і органи влади, щоб створити дієві статути.  

 

“До кінця 2026 року ми з вами маємо пройти цю дорогу і отримати хороші статути територіальних громад, які врегулюють ключові процедури взаємодії органів місцевого самоврядування і представників громадськості. Знаєте, хто буде вашим основним опонентом в міській раді, коли ви прийдете статут робити? Начальник юрвідділу. Він буде вам казати: “А де це передбачено? А нема такого в законодавстві”. Колеги з Сумської міської ради пройшли весь цей процес і в 2024 році ухвалили вистражданий, але дуже хороший статут громади. Тому тепер у нас є хороший помічник — закон про місцеве самоврядування”. 

Також експерт зазначив, що серед ключових новацій, які треба врахувати у статутах — визначення терміну “житель громади”: включає як зареєстрованих мешканців, так і внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які можуть брати участь у житті двох громад — де вони зареєстровані та де наразі перебувають. “Ви можете сміливо вимагати від своєї Херсонської міської ради, навіть якщо ви зараз і в Франківську знаходитеся, проводити слухання, подавати туди місцеву ініціативу і так далі”, — зазначив Лациба. 

Крім того, сьогодні розширено можливості для раннього залучення молоді до життя громади — з 14 років молоді дозволяється приходити на громадські слухання, підписувати місцеві ініціативи тощо.  

Більше можна дізнатися у презентованих Методичних рекомендаціях з розробки Статуту територіальної громади. 

Як розповіла Вікторія Грекова, начальниця відділу проєктного менеджменту та євроінтеграції Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, першу редакцію статуту їхньої громади було затверджено у 2015 році, а оновлену — 21 лютого 2022 року після приєднання ще шести сільських рад. 

Однак цього року громада потрапила до програми Polaris за напрямком залучення мешканців на місцях. “Ми стали однією з 10 громад, яких було відібрано до участі в програмі Polaris за напрямком залучення до мешканців на місцях. Ми дуже пишаємося цим. Перш за все, ми отримали проєкт статуту. Разом із нашою робочою групою, куди увійшли представники молодіжної ради, ради ВПО, ради ветеранів та ветеранок нашої громади, депутати… Ми запросили усіх активних мешканців, наші місцеві громадські організації, щоб кожен бажаючий міг приєднатися до цього процесу. Для нас дуже важливо наголосити, що наш статут не писався в кабінеті, а він справді розроблявся тими людьми, для яких він і є, які будуть з ним працювати та впроваджувати його”, – зазначила  Вікторія Грекова.

Наразі триває активна фаза обговорень та збору пропозицій онлайн і офлайн. Після завершення консультацій робоча група підготує документ до затвердження на сесії 23 грудня. Після ухвалення статуту планується продовження інформаційної кампанії, проведення практичних воркшопів, навчання мешканців та підготовка амбасадорів участі у старостинських округах. “Для нас важливо, що цей шлях оновлення статуту ми не проходимо з обов’язку. Ми проходимо з вірою в те, що громада сильна, коли кожен має голос та знає, що його дійсно чують”.

 

Демократія — це не лише вибори, а весь час між ними

 

За словами наголосила, Юрія Степанця, представника Європейської асоціації місцевої демократії (ALDA) в Україні, демократія — це не лише вибори, а весь час між ними. Місцева демократія передбачає постійну участь громадян у прийнятті рішень, а статути громад слугують інструментом для забезпечення цього процесу. 

“У діяльності ALDA, і теж в різноманітних структурах Європейського Союзу — це наріжний камінь, який, можливо, з України не дуже добре видно, але він глибоко імплементований, і створено дуже багато організацій, які дбають про те, щоби демократія не завершувалася виборами. Для нас місцева демократія і статути є частиною цього імпульсу, цієї місцевої демократії, яка повинна живити це громадське життя між виборами. Ми не повинні чекати наступних виборів для того, щоби врахувати думку населення”.

 

 

Те, що учасники й учасниці чули та відчували під час Форуму, — це справді доросла, чесна розмова про нову реальність громадської участі. Про участь, яка сьогодні стала інструментом національної стійкості, відновлення довіри та навіть виживання.

У коментарі Громадському Простору Леонід Донос, директор “Асоціації учасницького розвитку громад”, зауважив: “У мене є впевненість у тому, що другий форум теж відбудеться. І він може вже тривати й 4-5 днів. Напевно це буде ще більше простору для людей — щоб люди могли говорити, ділитися своїми успіхами, своїм болем та знаходити підтримку”.

Спільнота участі — жива, сильна й сповнена потенціалу для масштабування. Процес розбудови місцевої демократії та стійкості має бути безперервним і системним — це не лише відповідь на виклики, а й шлях, який наближає нас до перемоги.