Замри або біжи. Карантинні стратегії НУО

Бізнес, політика та інститути громадянського суспільства у свій спосіб реагували на впровадження карантинну, політики мусили приймати рішення у ситуації наближення пандемії, бізнес реагував на постійні зміни в умовах праці. А про громадські організації ми знаємо менше. Спробуємо розібратись, як ГО пристосовувалися до нових умов, що змінювали у своїй діяльності та підходах.

Ми поспілкувалися з лідерками та лідерами громадських організацій Львова, Одеси, Харкова, і ось що вони кажуть про свою роботу в сучасних умовах.

Карантин як стрес, і досить типова на нього реакція від команд ГО: біжи або замри. Завмерли досить мало організацій, і на дуже короткий час – аби зрозуміти, які формати можуть працювати в нових умовах, які цілі стають пріоритетнішими, як перерозподілити ресурси. Цей час також використали для фіксації – зрозуміти, де перебуває ГО, які досягнення, які виклики, що потрібно підтягнути або змінити документи та процедури. Окремі організації ще на початку року планували працювати над власними планами, стратегіями та перебудовою, а тому використали наявний час для роботи «над собою».

Однак більшість організацій, особливо з Харкова, побігли. Свій карантинний забіг вони розпочали з метою допомогти спільноті: лікарям, вразливим групам; з’явився значний суспільний запит на їхню роботу. Благодійний фонд «Харків з тобою» повністю змінив сферу діяльності, припинив допомогу з реабілітації і створив Центр допомоги STOP COVID 19 у Харківській області. Чугуївська правозахисна група доповнила цільові аудиторії, з якими працювала, – почала допомагати малому бізнесу, а Асоціація приватних роботодавців почала надавати допомогу активістам у реєстрації громадських об’єднань  для захисту власних інтересів. Організації та активісти з Одеси доєдналися до роботи «штабу протидії COVID», в  якому спільно з бізнесом допомагали подолати перші хвилі пандемії.

Іншою причиною бігти – нарощувати діяльність в нових умовах – було бажання зберегти команду та продовжити свою роботу. Лідери та лідерки розпочали пошук нових форматів та повитягували мрії зі шухляди – ідеї, проекти, які вже з’являлися в організації, однак, ще не траплялося нагоди обдумати та впровадити їх.  Так, «Наші Гроші. Львів», які мріяли стати факт-чекерами знайшли нагоду зараз, команда «Львівська освітня фундація» готується до благочинних та освітніх проектів; Восток-СОС розпочали моніторинг закладів охорони здоров’я у Луганській області.

ЩО ДОДАЄ СИЛИ У ЦЬОМУ ЗАБІГУ?

Досвід. Значно допомогли надбання організацій 2014 – 2015 років. Це було пов’язано з досвідом волонтерства для армії та організації допомоги ВПО.

Мережі. Для багатьох організацій підтримкою діяльності стали організації, люди, аудиторії, які відгукувалися на нові – старі формати. Таким чином, чіткіше  окреслилися вузли та контури мереж. Так, Освітній Центр з прав людини дуже чітко усвідомили, що театри є складовою цієї мережі, взаємодія між ними приносить багато переваг. Для організації «Львівський Медіафорум» мережа теж посилилася: з`явилися регіональні медіа, а вже через своїх партнерів Медіафорум має можливість розширити свою діяльність; знайшли нових партнерів у нових регіональних редакціях. Як правило, ці мережі мають особистісно-інституційний вимір, змінилося те, що туди включаються значною мірою, ті, хто раніше сприймався як «цільова аудиторія», сьогодні це спільнота, люди які пропонують нові ідеї, підтримують організацію.

Цікаво, що у харківських громадських організацій елементами мережі стали органи влади на національному рівні. Зокрема, бізнес-асоціації налагодили комунікацію з урядом, Восток-СОС активніше включилися в роботу у взаємодії з Міністерством охорони здоров’я. У Львові, навпаки, ГО не включали владу у свої мережі з огляду на їхню зайнятість у протидії короно вірусу у звичний спосіб. Однак громадські організації, які задіяні у сфері протидії пандемії, досить активно продовжували співпрацю  Цікаво, що карантин інколи сприяв налагодженню комунікації, партнерства та взаємодії в неочікуваних до карантину сферах і спільнотах. Наприклад, Одеський музей сучасного мистецтва налагодив взаємодію із закордонними партнерами та організував заходи із запровадженням «онлайн кураторства», що є досить інноваційними для музейної сфери.

Команди. Це одне з найприємніших відкриттів  громадських організацій за час карантину. Майже всі ГО зазначили, що активно відбувається розбудова інституту відповідального менеджера (термін Ю. Опоки, ГО «Медіафорум»). В середині команд стало більше довіри. Це період формування автономії членів команди та сфери компетенцій. Як зазначили в Одеському музеї сучасного мистецтва, робота команди була налагоджена протягом останніх років роботи, а тому перехід в онлайн дався без втрат у взаємодії всередині колективу. Подібну думку висловлювали і інші організації півдня України.

Мрії. Організації пригадали про свої мрії, плани, які виникали вже раніше, однак до того не наважувались або ж не мали ресурсу спробувати. Так, Чугуївська група налагодила співпрацю з бізнесом, Львівська освітня фундація  прагнуть спробувати новий напрям роботи. «Наші гроші Львів» – здійснили мрію та стали фактчекерами.

ЩО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАБЕРУТЬ З СОБОЮ?

Зміни, які відбуваються з нами зараз, ми ще будемо усвідомлювати і по-новому переживати. Але організації вже вбачають, з чим не захочуть розставатись. Передусім йдеться про онлайн-заходи та онлайн-консультації. Вони виявилися успішними як для менеджменту організацій, так і для роботи зі спільнотами, проведенням подій на зовні. Більше того, саме завдяки таким заходам громадським організаціям вдалося здобути нові аудиторії,які вже стають чимось більшим – не просто споживачами інформації, а саме спільнотами, тими, з ким хочеться розділяти сенси.

Оксана Дащаківська, Олена Розсказова, Євген Попов (керівники регіональних офісів Міжнародного Фонду «Відродження»)