За рахунок чого існують гіперлокальні медіа в Україні та США і які їхні потреби?

Поставивши собі це питання, Фонд “Об’єднання” починаючи з кінця 2015 року і майже до середини 2016 проводив опитування серед 100 українських і 80 американських видань.

Нашим завданням було проаналізувати поточний стан гіперлокального медіа ринку і на підставі цього підготувати навчальну програму для нашої Школи гіперлокальних ком’юніті медіа в Україні, яка за півтора року змогла випустити 21 медіа проект в 13 областях України.

Дослідження проводилося за допомогою анонімного заповнення респондентами он-лайн анкети. Результати опитування наводимо нижче.

В 2/3 американських гіперлокальних медіа, якщо вірити результатам, кількість задіяних в роботі медіа людей не багато – від 1 до 4. При особистому спілкуванні з видавцями, інтерв’ю з якими ми публікували на нашому сайті раніше, багато відзначали, що їхня команда, як правило, складається з одного-двох волонтерів, які у вільний від роботи час (або будучи на пенсії), займаються розвитком своїх локальних медіа.

Часто такі гіперлокальні ком’юніті медіа в США утримуються за рахунок самих засновників або ж невеликих пожертвувань від читачів. Більш повна картина – буде видна нижче, коли ми дійдемо до фінансових потоків.

Більшою мірою, в наше коло дослідження потрапили видання, які існують більше трьох років. Можливо, тому що про них легше знайти інформацію в Інтернеті.

Оскільки ми намагалися охопити саме гіперлокальні медіа, нас також цікавила аудиторія їхніх видань.

80% з опитаних медіа в Україні, в яких всі або майже всі співробітники отримують гонорари/зарплати, існують вже більше 3 років, 13% – від 1 до 3 років.

У США, згідно з опитуванням, ці показники становлять 83% і 17% відповідно. При цьому 50% медіа, де співробітники повністю або частково отримують гонорари, отримували грантову підтримку від донорських організацій. В Україні ж цей показник становить приблизно 13%.

Опитані медіа, які існують менше одного року – грантову підтримку не отримували від донорів. Більшою мірою грантову підтримку як в Україні, так і в США, отримували медіа, які існують більше 3 років. Однак цю цифру не можна вважати повністю об’єктивною, тому що більшість наших респондентів існує більше 3 років.

Більш повну картину отримання виданнями фінансових коштів видно з наступних графіків:

1. Гранти
2. Банерна реклама на сайті
3. Платні статті / відео-сюжети
4. Пожертвування від читачів / глядачів
5. Платна підписка читачів / глядачів
6. Інший вид реклами
7. Не отримуємо доходи
8. Спонсори
9. Власні кошти
10. Інше (прохання вказати)

В Україні опитані медіа отримують дохід від платних статей/відео, які вони розміщують на своїх сайтах, від банерної реклами, а також існують за рахунок власних коштів.

У США молоді медіа отримують більшою мірою прибуток від банерної реклами і також існують за власні кошти.

Серед інших видів отримання коштів – в Україні це фінансування від райрад та інших органів влади, а в США – часто від різних івентів і заходів.

Однак, не дивлячись на таке розмаїття фінансових каналів, все ж більшість медіа – неприбуткові.

66% з тих медіа, які відповіли, що вони є прибутковими, існують більш 3 років. У США цей показник становить 100%.

Серед основних потреб медіа, власники прибуткових видань і ресурсів в Україні відзначили, що їм не вистачає коштів, як правило, на гонорари співробітникам, а також в меншій мірі на покупку устаткування і оренду приміщень. У США питання браку коштів на гонорари не піднімалося, – більшою мірою прибутковим медіа не вистачає коштів на оренду приміщень і розробку/покупку спеціалізованого програмного забезпечення.

А у всіх опитаних нами неприбуткових медіа, як в Україні, так і в США, потреби, як правило, однакові – не вистачає коштів на гонорари, покупку обладнання та оренду приміщень.

Цікавим є той факт, що багато показників серед українських медіа – набагато вищі від їхніх заокеанських колег. Чи є це причиною спеціально завищеної і необ’єктивної подачі інформації з боку українських видань, визначити, на жаль, нам важко, тому що анкетування було анонімним.

Дослідження проводилося Фондом “Об’єднання” в рамках програми “Сприяння розвитку громадянської журналістики в областях України”, за фінансової підтримки Національного Фонду Підтримки Демократії (NED).