Як і навіщо у Суботцівській громаді молодь створила форум-театр

Соціальну ініціативу «У пошуках мрії» реалізувала ініціативна група молоді з Суботцівської громади Кіровоградської області в межах програми Британської ради «Youth Connect for Ukraine».

Мета ініціативи — створити безпечний простір для самовираження та розвитку молоді в сільській громаді через інноваційні інструменти неформальної освіти — зокрема, метод форум-театру. І водночас — запустити процес формування молодіжної спільноти, здатної самостійно ініціювати зміни, підтримувати одне одного та впливати на розвиток громади.

Театр, що лікує і навчає

З 23 по 25 травня у Суботцях відбулися триденні навчальні майстерні з форум-театру «У пошуках мрії. Не такі як всі». Ця методика, розроблена бразильським режисером Аугусто Боалом, є частиною глобального руху «театру пригноблених» — інноваційного підходу, який поєднує мистецтво, соціальну взаємодію та емпатію. Цю методику у Кіровоградській області активно впроваджує експертка з ГО «Вік щастя» Ольга Лебедєва, яка взяла участь у проєкті в якості наставниці. 

Ольга Лебедєва, ГО “Вік щастя”

На практиці це виглядало як відкритий майданчик, де кожен міг не лише зіграти сцену зі свого життя, а й змінити її — разом з іншими. Протягом трьох днів 45 учасників (здебільшого підлітки 14–18 років) навчались через гру, спільну рефлексію та мистецтво.

«Завдяки майстерням я розповіла свою історію людям. Дякую вам», — Діана Корнішина, учасниця.

Цей підхід не тільки допомагає говорити про складне, а й розвиває вміння слухати, діяти, брати ініціативу. Це — новий формат неформальної освіти, що особливо важливий у сільських громадах, де молоді часто бракує альтернатив до формального навчання.

Вихід за межі сцени: нова молодіжна хвиля

Ініціаторки проєкту, Павліна Слебик та Анастасія Чабан, підкреслюють: «Це був не просто театральний проєкт, а спроба створити середовище, в якому молодь вчиться довіряти собі, працювати в команді, говорити про свої потреби — і бачити, що вони мають значення».

І це вдалося: уже після перших майстерень учасники самостійно організували подію для випускників місцевого ліцею — інтерактивну зустріч «МИ», яка допомогла зцілити колективну травму після втрати однокласника. Це — приклад того, як інноваційні освітні практики можуть стати дієвими інструментами психологічної підтримки та згуртування.

«Ми так розкрилися, і стало якось спокійніше себе відчувати. Дякуємо нашим тренеркам та дівчаткам Насті і Павліні, що нас запросили!» — згадує учасниця Вікторія Руденко.

Театр — як простір для громадянського лідерства

Проєкт у Суботцях виявився справжньою лабораторією для формування молодіжного активізму. Учасники не лише засвоїли метод “форум-театру”, а й навчилися організовувати публічні заходи, співпрацювати з владою та партнерами, комунікувати в команді, вести діалог у складних емоційних ситуаціях.

Це — приклад комплексної молодіжної роботи: не просто разова подія, а процес навчання новим практикам, формування спільноти та розвитку молодіжного потенціалу. Саме такі формати дають сільській молоді реальні інструменти для самореалізації й участі у житті громади.

«Я не актор, але сам від себе не очікував, що так зіграю. Мені сподобалось!» — Юрій Огирь, учасник.

Вирощування майбутнього: що далі

Після проєкту команда визначила три основні вектори для подальшої роботи: психоемоційна підтримка та розвиток емоційного інтелекту серед молоді;
створення молодіжного простору в громаді як постійної платформи для діалогу, творчості та навчання; розширення практики форум-театру в сусідніх селах через тренінги “рівний рівному” та обміни; робота з учасниками обміну “Віднова.UA” в с. Мошорине за методикою форум-театру.

«Це вперше, як так змогла розслабитись на тренінгу і не боялась щось казати», — Ліза Ткаченко, учасниця.

Влітку частина команди планує розширені виїзні майстерні в інших населених пунктах громади. Молоді люди самі стали амбасадорами змін, створивши мережу підтримки, яка працює на горизонтальних засадах.

«Модель, яку випробували в Суботцівській громаді, ґрунтується на принципах довіри, творчості, рівності та участі. Це відповідає сучасним підходам до молодіжної політики, орієнтованої не лише на “дозвілля”, а на створення умов для росту та впливу молодої людини. Театр став не самоціллю, а інструментом соціального навчання. А головне — він дав учасникам досвід, що змінює: “Я можу. Мене чують. Я не сам”. Ця ініціатива — приклад того, як мистецтво, інноваційна педагогіка та довіра до молоді можуть запустити процес глибоких трансформацій навіть у найменшому селі», – коментує Ірина Ткаченко, координаторка програми «Youth Connect for Ukraine» у Кіровоградській області.

Більше про методологію театральної методики театру пригноблених (ТП) як інструменту ненасильницьких змін, діалогу та локального аналізу тут.

*** Соціальна ініціатива «У пошуках мрії» втілена в межах проєкту «Youth Connect for Ukraine», що реалізується Британською Радою у партнерстві з локальними молодіжними організаціями в різних регіонах України. Партнер у Кіровоградській області — ГО “Агенція сталого розвитку “Хмарочос”.

#YouthConnectForUkraine #BritishCouncilUkraine