Як в Україні застосовується адміністративна відповідальність щодо порушення умов карантину?

Станом на 29 березня 2020 року Єдиний реєстр судових рішень налічує 32 судових рішення за результатами розгляду протоколів поліції за фактами порушень так званих правил карантину людей. 62% рішень закінчились висновками суду або про необхідність закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, або з поверненням матеріалів  поліції для усунення недоліків.   

Правова радниця Громадського центру правосуддя в м. Татарбунари, адвокатка Юлія Лісова проаналізувала наявну судову практику застосування адміністративної відповідальності щодо порушення умов карантину в Україні. Нагадаємо, що 17 березня 2020 року до Кодексу про адміністративні правопорушення було введено нову статтю – 44-3, яка передбачає такий склад правопорушення як: «Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами».

За інформацією Національної поліції України, станом на 27 березня поліцейські склали 2719 адміністративних протоколів за ст. 44-3 (Порушення правил щодо карантину людей) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, найбільше протоколів складено у Дніпропетровській області (448), у місті Києві (289) та Донецькій області (188).

Станом на 29 березня 2020 року Єдиний реєстр судових рішень налічує 32 судових рішення за результатами розгляду протоколів поліції за фактами порушень так званих правил карантину людей. Проаналізувавши фабули справ, з яких до судів були направлені протоколи за вказаною статтею, можемо говорити, що наразі існує досить типовий набір ситуацій, за яких поліція реагує складанням протоколів:

• діяльність магазинів, якщо вони займаються продажем товару, який не є продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв’язку;
• вулична торгівля (в населених пунктах, де вона заборонена органами місцевого самоврядування);
• робота суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, ломбардів тощо);
• перевезення понад 10 пасажирів одночасно в транспортних засобах.

Ніякі інші ситуації не фігурують в реєстрі судових рішень станом на 29 березня, як підстави для складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Звертає на себе увагу той факт, що  розгляд  20-ти протоколів з 32 (тобто 62%)  закінчились висновками суду або про необхідність закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, або з поверненням матеріалів  поліції для усунення недоліків.

Розглянемо, які помилки, допущені при складанні матеріалів про порушення правил карантину, вказуються судами як обставини, які унеможливлюють притягнення осіб до відповідальності. 

1. Відсутність доказів, що ймовірний правопорушник є суб’єктом господарювання чи посадовою особою. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 заборонено роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо). Таким чином, при виявленні порушення – активної роботи ресторанів, кафе і т. ін., поліція має скласти протокол не на будь-яку особу, яка працює в приміщенні, а саме на суб’єкт господарювання або посадова особа цього суб’єкту господарювання, якщо вона мала у посадових обов’язках слідкувати за режимом роботи закладу.

Натомість, частина матеріалів про необхідність притягнення до адміністративної відповідальності не містять доказів, що ймовірний правопорушник є або суб’єктом господарювання, або відповідною посадовою особою. Наприклад, якщо особа без створення суб’єкта господарювання продавала овочі та фрукти з прилавка на вулиці, вона не є суб’єктом господарювання.  Або якщо протокол складено на продавця магазину, але суду не надано підтверджень того, що особа дійсно працювала у цьому магазині та що в її обов’язках було приймати рішення про режим роботи магазину.

Цитата з рішення суду: «Разом з тим, до протоколу не надані докази в підтвердження тієї обставини, що саме ОСОБА_1 мала повноваження на прийняття рішення про відкриття чи закриття магазину, який належить ФОП ОСОБА_4 і в якому ОСОБА_1 є найманим працівником».

2. Заборона приймання відвідувачів, а не повне закриття закладів. Наразі не існує норми, яка б передбачала закриття тих чи інших підприємств, установ чи організацій або введення особливого режиму їх функціонування. Кабінет Міністрів України у своїй постанові заборонив тільки роботу, яка передбачає приймання відвідувачів.

Разом з тим, непоодинокі випадки, коли поліція, фіксуючи роботу установи/організації  приймає рішення про складання протоколу, не переконавшись та не зібравши докази того, що саме робота з прийняття відвідувачів не припинена, а не робота установи/організації в цілому. В магазині/кафе може здійснюватись прибирання, або комплектація товару, або упорядкування документації. Але робота у такому режимі не є порушенням правил карантину. Порушенням буде, коли у приміщенні такого магазину або кафе буде здійснюватись обслуговування громадян. 

Цитата з рішення суду: «Оскільки під час складання протоколу жодного відвідувача у приміщенні не було, доказу, що в магазині надавались послуги по харчуванню громадян не здобуто, а тому належних доказів роботи закладу громадського харчування суду не надано». 

3. Відсутність конкретного опису правопорушення. Відповідно до вимог статті 256 Кодексу про адміністративні правопорушення, обов’язковою частиною протоколу є опис правопорушення, яке інкримінується особі. Зокрема, мають бути вказані конкретні норми закону, які порушені.

Вказівки тільки статті 44-3 Кодексу про адміністративні правопорушення замало, оскільки вона сама не встановлює норм та правил, які необхідно виконувати, щоб перешкодити поширенню хвороби. Вона є бланкетною – тобто відсилає до іншого законодавства, яке регулює питання епідеміологічного благополуччя. Тому особі, яка складає протокол, необхідно посилатись на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту, який було порушено.

Частина протоколів, які були направлені до суду, не містять конкретного посилання на норму закону, яку за версією поліції було порушено. У таких випадках суди справедливо зазначають, що не мають повноважень «дописувати протокол» за поліцію, усуваючи цей недолік. Суд є арбітром, і не може перебирати на себе функцію обвинувачення. До того ж, неконкретність обвинувачення, яка тим самим допускається у такому випадку, є порушенням права особи на захист: коли в протоколі не зазначено конкретні норми, які нібито порушені, особа і не може розуміти повною мірою від якого обвинувачення їй необхідно захищатись.

Цитата з рішення суду: «В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме норми Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» порушено, в чому полягають ці порушення». 

4. Відсутність конкретизації виду транспортних перевезень. Щодо категорій справ про перевезення громадським транспортом більше ніж 10 осіб, суди вказують на такі недоліки протоколів та матеріалів до них, як відсутність конкретизації які саме перевезення здійснювалися.

В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме перевезення здійснював ОСОБА_1, не долучено відповідних документів, які б стверджували, що ОСОБА_1 здійснював заборонене перевезення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020. Суд зазначив, що у цій категорії  справ необхідно посилатись на ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” , визначаючи вид транспортних перевезень. 

5. Відсутність конкретизації дій, в яких полягало правопорушення. У справі проти продавця молочної продукції щодо скупчення людей понад 10 осіб – покупців, які вишукувались у чергу, суд зробив висновок про відсутність конкретизації дій, в яких полягало правопорушення.

Цитата з рішення суду: «Зі змісту протоколу не вбачається, який саме масовий захід проводила ОСОБА_1 (продавчиня), не розкрита об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого саме статтею 44-3 КУпАП, тобто не визначено в чому, в яких діях полягало порушення ОСОБА_1 правил щодо карантину згідно підпункту 2 п. 2 постанови КМУ від 11.03.2020р. №211, на який посилається працівник поліції як на порушення нею іншого акту законодавства».

6. Недостатність доказів. По частині матеріалів поліції суд зробив висновок про недостатність доказів вчинення адміністративного правопорушення. Надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Суди неодноразово наголошують на тому, що всі описані у протоколі обставини правопорушення мають бути підтвердженні доказами та надані суду одночасно з протоколом. 

Цитата з рішення суду: «Отже, зважаючи на викладені вимоги, матеріали справи про адміністративне правопорушення мають містити відомості про те, що ОСОБА_1 є посадовою особою ТОВ «Мир стройки», однак будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вищевикладеного матеріали справи не містять».

7. Неправильне оформлення протоколів. Непоодинокі випадки, коли матеріали повертаються судами на доопрацювання з причини неправильного їх оформлення. Наприклад, протокол має не оговорені виправлення, або надані копії не засвідчені належним чином. Також є порушенням, коли сторінки матеріалів не прошиті та не пронумеровані.

Цитата з рішення суду: «Так під час перевірки документів, що долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що останні є копіями, при оформленні яких слід брати до уваги правила засвідчення копій документів. Проте з порушенням викладених вимог до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення долучено копію паспорту серії НОМЕР_1 та копію фотознімку, які не завірені належним чином у встановленому законом порядку, що позбавляє суд можливості надати їм оцінку з точки зору ст. ст. 251-252 КУпАП.

Цитата з рішення суду: «Крім того, за змістом п.7 розділу VI Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 листопада 2015 р. № 1376, сторінки справи про адміністративні правопорушення повинні бути пронумеровані, прошиті. Всупереч цим вимогам нормативно-правового акту, сторінки справи, що надійшла до суду, не пронумеровані».

Діяльність Громадського центру правосуддя в м. Татарбунари впроваджується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проєкту «Громадський центр правосуддя як  мультифункціональна платформа розвитку правосуддя в громадах».