Як порушують права людини у психіатричній лікарні?

Юрист УГСПЛ здійснила моніторинговий візит до психіатричної лікарні з суворим наглядом.

Які права мають пацієнти психіатричних закладів? Насправді, майже такі ж, як і всі. Наприклад, належні побутові умови, повагу до людської гідності, підтримання зв’язків з родиною. Втім, далеко не завжди це так на практиці. До вбиральні під наглядом? Говорити з рідними 20 хвилин на тиждень? Всі можуть дізнатись, що ви живете з ВІЛ? Це все реалії життя у психіатричній лікарні із суворим наглядом.

17 вересня 2018 року у ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» розпочалась реорганізація. Українська Гельсінська спілка з прав людини взяла участь у  громадському контролі за наданням психіатричної допомоги на предмет порушення прав пацієнтів, які незаконно утримуються у лікарні, а також для надання правової допомоги щодо вільного вибору пацієнтами психіатричної допомоги пацієнтам у закладах, що розташовані ближче до місця їхнього проживання. Громадський контроль відбувався у період з 3 по 5 жовтня 2018 року. До складу моніторингової комісії увійшла юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ Олена Проценко.

Олена Проценко, юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ

Загальна характеристика

Як виявили монітори, у психіатричній лікарні знаходиться 656 пацієнтів. З них близько 50 – жінки. З 13 відділень – 11 чоловічих, два з яких відведені під утримання пацієнтів, що мають туберкульоз. У палатах перебуває від 1-2-х до 20-ти осіб. Пацієнти підтвердили моніторам, що їх повідомили про приїзд та проінструктували, як відповідати на питання.

Реабілітація пацієнтів

В усіх 13-ти відділеннях пацієнти проводять більшість у палатах, зачинених на ключ. У лікарні проводяться курси реабілітації. «В той самий час, можливості лікарні обмежені для того, щоб забезпечити одночасно реабілітацію усіх 650 пацієнтів, – зазначила Олена Проценко. – На курсі з корекції агресивної поведінки, проведення якого ми застали, було близько 8 пацієнтів. Психолог закладу повідомила, що два місяці курси взагалі не проводилися, оскільки вона перебувала у відпустці».

ВІЛ та супутні захворювання

У лікарні утримуються 9 чоловіків та 2 жінки, що мають ВІЛ+ статус. Усі пацієнти отримують антиретровірусну терапію (АРТ) окрім одного, який не бажає приймати ліки з власних міркувань.

АРТ лікарня отримує у місцевому СНІД-центрі. За словами лікаря-інфекціоніста, лікарню віднесли до СНІД-центру через те, що в ній мало пацієнтів, які живуть з ВІЛ. Саме тому всі вони пройшли обстеження у Центрі, і там же їм була призначена схема АРТ. Інфекціоніст каже, що вірусне навантаження пацієнтів відслідковується кожні 6 місяців, а рівень клітин СД 4 – кожні 3 місяці. Пацієнти вказували, що кров на аналіз в них відбирають часто, але не пояснюють, для яких цілей.

В маніпуляційній кімнаті за склом стоять препарати АРТ, на кожному з яких зверху написане прізвище пацієнта, який отримує терапію. Це створює прямий ризик розголошення статусу пацієнтів, що живуть з ВІЛ, стороннім особам (персоналу, прибиральникам, перевіряючим). В жіночому відділенні лікарні не зберігається право пацієнтів на конфіденційність діагнозу. «Адміністрація повідомила нам про статус ВІЛ+ осіб, не запитавши їхнього дозволу», – зауважила юрист УГСПЛ.

У лікарні є одна пацієнтка, що живе з ВІЛ. Жінка також має вірусний гепатит С. Пацієнтка не отримує лікування від гепатиту С за схемою, її лікування обмежується лише гепатопротекторами.

Юридичні аспекти

Пацієнти повідомили моніторам, що жодного разу не були в суді  – ні під час розгляду питань про застосування до них примусових заходів медичного характеру, ні під час продовження цих заходів кожні 6 місяців. Ті з них, яких адвокатом забезпечує держава, розповіли, що не знають навіть прізвища цього адвоката, ніколи його не бачили та не спілкувалися з ним. Також у лікарні станом на день візиту громадського контролю, утримувалися близько 5 осіб, стосовно яких існувало рішення про переведення, що набрало законної сили.

На виконання статті 95 Кримінального кодексу, кожні 6 місяців лікарня проводить експертизу психіатричного стану пацієнтів та передає результати експертизи до суду разом із клопотанням про продовження, зміну або припинення примусових заходів медичного характеру. Лікарня проводить такі експертизи наприкінці шестимісячного терміну, в результаті чого в суду залишається вкрай мало часу для того, або розглядати ці справи вчасно. Наслідком є те, що часто пацієнти перебувають у лікарні у стані невизначеності, коли попередні 6 місяців примусового лікування, встановлені судовим рішенням, вже сплинули, а рішення про подальше лікування ще не ухвалено судом. «У таких випадках пацієнти перебувають у лікарні без жодної правової підстави, що порушує їхнє право на свободу пересування», – підкреслила Олена Проценко.

Право на вільне віросповідання

У лікарні повноцінно обладнана кімната для сповідування православ’я. За словами адміністрації, в лікарню приходить священник для здійснення релігійних обрядів. В кімнаті наявні стенди з релігійною літературою. В той же час, вільного доступу до цієї кімнати пацієнти не мають, а можуть відвідувати її лише з дозволу адміністрації. Хоча у лікарні є пацієнти, що сповідують іслам та юдаїзм, умови для вільного сповідання їхніх релігій відсутні.

Лікування

За словами пацієнтів, у лікарні психотропні речовини застосовуються в якості покарання за серйозний непослух адміністрації чи порушення дисципліни, наприклад, бійку між пацієнтами. Монітори виявили стоматологічні препарати та зеленку, строк придатності яких минув.

Питання реорганізації лікарні

Усі опитані пацієнти підтвердити, що 19-20 вересня 2018 року до них завітав директор закладу і повідомив, що лікарня буде реорганізована, та запропонував написати заяву про переведення на лікування до іншого закладу у регіоні, що є більш близьким до місця проживання пацієнтів чи їх родичів. Більшість пацієнтів написали такі заяви. Інформації про те, коли переведення фактично відбудуться, наразі немає.

Кошти пацієнтів та розпорядження ними

За словами адміністрації, 1 раз на місяць серед пацієнтів проводять збір замовлень товарів, які вони хотіли б придбати за власні кошти. Усі пацієнти мають особисті рахунки безпосередньо в Державному Казначействі. Тобто, рахунків чи карток у інших банках вони не мають. Для отримання інформації про залишок коштів на рахунку, пацієнти звертаються до сестри-хазяйки, яка називає їм приблизний залишок на рахунку.

Зв’язок пацієнтів з навколишнім світом

Мобільні телефони пацієнтів (в кого вони є) знаходяться на зберіганні в адміністрації відділення. Для отримання можливості здійснити дзвінок, пацієнти пишуть заяву на адміністрацію лікарні із зазначенням номеру телефону, за яким збираються дзвонити. Пацієнти мають право дзвонити рідним два рази на тиждень по 5-10 хвилин.  Більшість пацієнтів скаржилася на те, що часу, який адміністрація лікарні відводить на розмови по мобільному телефону, їм не вистачає. Усі розмови проходять у присутності адміністрації.

Також у лікарні встановлений стаціонарний телефон, за яким пацієнти можуть здійснювати дзвінки у час, відведений адміністрацією. Проте на час візиту цей телефон був у несправному стані вже близько 2 місяців.

Право пацієнтів на зустрічі із родичами забезпечено в необхідній мірі – зустрічі не обмежені ні в кількості, ні у тривалості. Проте такі зустрічі проходять у великому холі, де встановлений один довгий стіл та стільці. Приватне спілкування, або усамітнення під час зустрічей неможливе.

Приймання пацієнтів до лікарні

Коли пацієнтів поміщають до ізолятора, проводиться їхнє первинне обстеження та дезінфекція. У душі приймального покою відсутня гаряча вода. Душ обладнаний таким чином, що дозволяє одночасно проводити миття близько 6 осіб, і це становитиме порушення права на приватність.

Реалізація виборчого права пацієнтів

За словами адміністрації, усі дієздатні пацієнти беруть участь у виборах Президента України. У широкому коридорі лікарні організовується виборча ділянка. Проте у місцевих виборах пацієнти участі не беруть, оскільки прописані не у лікарні, а відкріпних талонів під час виборів лікарня не отримує, так як не робить на це запити, оскільки при прийнятті до лікарні за пацієнтами зберігається їхня попередня прописка.

Свобода пересування та прогулянки

Пацієнти в усіх відділеннях закриті на замок та не мають можливості вільно виходити з кімнат. Усі пацієнтів виводять на прогулянки двічі на день, по 1 годині. Прогулянки проходять у спеціальних двориках від відкритим небом (частина закрита навісом). По периметру дворики обмежені залізним парканом.

Дотримання гігієни та право на приватність

Пацієнти не мають вільного доступу до вбиральні. Їхні палати закриті на замки і не містять туалетів, і коли їм потрібно скористатися вбиральнею, вони повинні натискати на кнопку в палаті. Над палатою загоряється світло, і адміністрація відкриває двері та супроводжує пацієнта до туалету. «Така система створює ризик, що адміністрація буде відсутня в коридорі і вчасно не побачить світла над кімнатою», – коментує юрист УГСПЛ. В туалетних кімнатах та душових лікарні відсутні перегородки та можливість усамітнення.

За результатами візиту монітори організації «Юзер» та УГСПЛ виявли факти, що можуть вказувати на порушення права пацієнтів на соціальну реабілітацію, свободу пересування, доступ до суду, правову допомогу, вчасне виконання судових рішень, що набрали законної сили, вільне віросповідання усіх релігій, право на повагу до сімейного та особистого життя, право на приватність, таємницю діагнозу, участь у політичному житті. «Окремо варто відзначити питання перенаселеності деяких палат та браку житлової площі на одну особу», – резюмує Олена Проценко.