Вистояти разом: як жителі Киїнської громади відновлюють життя в умовах війни

Повномасштабне вторгнення Росії стало випробуванням для багатьох громад Чернігівщини. Киїнська громада — одна з тих, що пережили обстріли, руйнування і втрати, але продовжують відновлюватися завдяки силі та взаємопідтримці своїх жителів.

Історія місцевої вчительки Ірини Григорівни — один із прикладів того, як люди знаходять у собі сили не лише вистояти, а й брати участь у відбудові свого дому.

До війни життя родини було спокійним і звичним. Разом із сестрою вона жила з батьками в рідному селі Киїнської громади. Обидві працюють у місцевій школі: одна викладає музичне мистецтво, інша — образотворче. Вони завжди любили працювати на землі — любов до праці на городі й вирощування врожаю перейшла від батька, який усе життя працював агрономом.

Коли у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, до їхнього будинку з Чернігова приїхали ще зять із донькою. У домі зібралася велика родина — шестеро людей. Але вже за кілька днів життя змінилося назавжди.

28 лютого, близько першої години дня, село зазнало раптового обстрілу. Один із снарядів влучив просто в дах їхнього будинку. У той день у селі загинули декілька людей, деякі були серйозно поранені.

Родина перебувала у підвалі під кухнею, коли будинок загорівся. Врятуватися вдалося завдяки сусідові — він відчинив двері та покликав людей назовні. Сусіди разом намагалися загасити пожежу, але зробити це було майже неможливо: води не було, а пожежні машини через обстріли не могли дістатися до села.

Забравши найнеобхідніші речі, родина перебралася до іншого підвалу — у кінці городу. Саме там вони прожили два місяці.

«Ми були розгублені і в шоковому стані. Життя змінилося миттєво, і потрібно було просто виживати», — згадує пані Ірина.

Вистояти допомогла родина та підтримка людей поруч. Сестри підтримували одна одну, а молоде подружжя сусідів допомагало вижити у найскладніший час — приносили їжу та гарячу воду.

«Ніколи не забуду, як сусідка принесла у підвал чайник із кип’ятком. Це була проста річ, але вона давала відчуття, що ми не самі», — говорить Ірина Григорівна.

Після відступу російських військ сестри почали облаштовувати тимчасове житло в майстерні батька. Ніхто тоді не думав, що відновлення триватиме так довго. Потрібно було розбирати завали, прибирати згарище, відбудовувати господарство.

Допомогу надавали односельці, колеги зі школи, благодійні організації та сільська рада. Разом із тим багато роботи довелося виконувати самостійно.

«Найважче було те, що нам, уже літнім жінкам, довелося виконувати дуже багато фізичної роботи, щоб ліквідувати наслідки руйнувань», — розповідає вона.

Попри пережите, жінки не втратили активної життєвої позиції. У школі, де вони працюють, почали проводити зустрічі та семінари з психологами для дітей, батьків і педагогів. Такі заняття допомагають людям переживати травматичний досвід і знаходити підтримку одне в одному.

Жителі громади також намагаються брати участь у її відновленні. Мешканка розповідає, що разом із сестрою відвідує сходи села, де обговорюються важливі для громади рішення.

«Майбутнє громади залежить від кожного її жителя. Ми обов’язково беремо участь у таких обговореннях», — говорить вона.

Сьогодні її мрія проста і водночас дуже важлива: бачити свою громаду згуртованою, сучасною і живою.

Ірина Григорівна хотіла б, щоб у селі були гарні дороги та освітлення, дитячі майданчики і доглянутий парк, щоб у дитячому садку та школі знову було багато дітей, а люди не були змушені залишати свої домівки.

«Хочеться, щоб громада була наповнена життям і щоб люди не виїжджали звідси», — каже пані Ірина.

Історії таких людей — це нагадування про те, що справжнє відновлення починається не з будівельної техніки, а з людської солідарності, взаємної підтримки та бажання будувати майбутнє разом.

На фото будинок пані Ірини, який на той час вже почали відбудовувати.

–
Матеріал виготовлено ГО «Чернігівський Центр Прав Людини» у межах проєкту «Забезпечення участі жителів для ефективного відновлення Киїнської громади Чернігівської області», що є частиною проєкту «Імпульс».
Проєкт «Імпульс» реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.