Врятувати, неможна забути!

Втрачені з плином часу….?

Хтось із відомих сказав: «Наша історія і наші пам’ятки – це є найкращі представники і дипломати України». Доречний вислів підтверджується листівками чи картинами, де зображені панорами, архітектурні ансамблі чи окремі будівлі столиці України – Києва. Туристичний бум, що відбувся минулого року абсолютно не пов’язаний з кількістю «висоток», що виросли в місті за останнє десятиліття. Гостей приваблюють куполи соборів, панорами вулиць та будинки, які не тільки розповідають про найкращі сторінки життя відомих людей, а ще й прикрашають наше місто. Нова історія, що нині твориться, зачасту стоїть на руїнах величних пам’яток архітектури, побачити які ми зможемо лише на листівка, картинах чи фотосвітлинах.

Перш за все я хочу проаналізувати пам’ятки, які вже втрачені і чому так сталося

СІННИЙ РИНОК

За адресою вул. Бульварно-Кудрявська (колишня Воровського), 17 розташовувався відомий широкому загалу Центральний критий ринок (Сінний ринок). Ще за часів Київської Русі на цьому місці було торжище – якраз біля Львівських (Жидівських) воріт стародавнього Києва, споруджених одночасно з іншими укріпленнями міста Ярослава близько 1037 р. Сінний ринок був побудований в 1949-58 роках архітекторами Фрідліном і Кучером та в радянський період внесений до переліку як пам’ятка архітектури.

У 2004 рішенням Київради з порушенням інтересів київської громади ринок був переданий у приватну власність, а в самому тексті рішення було прописано «для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісно-житлового центру з підземним паркінгом та для знесення існуючих будівель».

В кінці квітня 2005 року, під тиском громадськості, Держслужба охорони пам’яток культурної спадщини при Міністерстві культури знову внесла будівля Сінного ринку до у пам’яток історії та культури, але ці дії Міністерства культури були оскаржені в суді забудовником, і через кілька місяців об’єкт з Реєстру терміново виключений. В тому ж році до попереднього рішення внесено зміни та додано текст «із забезпеченням подальшого функціонування ринку по продажу продовольчих та непродовольчих товарів у капітальній споруді та збереженням робочих місць». В 2006 р. велична пам’ятка була знесена. На світлинах 2012 та пізніших років на місці ринку можна побачити лише руїни будівлі, реконструкція якої так і не розпочалася.

ФЛІГЕЛЬ «З РОМАШКАМИ»

Двоповерховий будинок, розташований на вул. Златоустівській, 35, був побудований в 1910 році за проектом невідомого. Фасад двоповерхового будинку прикрашали дві величезні білі ромашки, що символізували любов та юність. Місцеві поговорювали, що хто побував у особняку з часом знаходять свою любов та створюють міцні сім’ї.

У жовтні 2016 р. будинок знищили заради будівництва висотки ЖК «Шевченківський», а напередодні позбавили статусу пам’ятки архітектури. В даних одного інтернет-ресурсу станом на серпень 2016 р. статус ще рахувався.

У КМДА ж повідомляли, що «флігель з ромашками», ніколи не перебував на державному обліку як пам’ятка культурної спадщини. По Златоустівській наразі залишилося лише дві будівлі імперського періоду, а Реєстр пам’яток виглядає наступним чином:

БУДИНОК ГРУШЕВСЬКОГО НА ВУЛ. САКСАГАНСЬКОГО

Двоповерхова садиба по вулиці Саксаганського, 111 була побудована у другій половині ХІХ століття і складає єдиний архітектурний ансамбль з прилеглими будинками. У XVIII-XIX столітті квартал став осередком творчої інтелігенції. У радіусі лише 100 метрів жили Леся Українка (на місці її дому за адресою Саксаганського 115-А, тепер банк), Микола Лисенко та Максим Рильський, Михайло Старицький, Михайло Драгоманов, Панас Саксаганський, Іван Франко, Олена Пчілка. Маючи право на проведення реконструкції будинку власник, вдався до банального знесення. Чиновники пояснювали, що «будинок не є об’єктом культурної спадщини і його немає в списку охоронних пам’яток». Суд 2 роки тому скасував забудовнику декларацію про початок будівельних робіт, тому жодних робіт нині там не відбувається. Залишено лише кілька антикварних цеглин, з відтиском цегляної фабрики «Снєжко».

Вказаний перелік можемо доповнити  100-річним будинком по вул. Дмитрівській, 60, житловим будинком XIX століття на вул. Михайлівській, в якому мешкав відомий письменник Олександр Іванович Купрін та інші.

Чому так сталося?

1. Не проводиться інвентаризація об’єктів з подальшим їх внесенням до Реєстру пам’яток архітектури;
2. Відсутність державних чи міських програм по реставрації;
3. Безвідповідальність власників будівель, дії яких приводять до руйнації пам’яток;
4. Комерційно вигідне розташування будівель, що робить їх «цікавими» для забудовника.

Маючи історичну освіту та будучи приналежним до ГО «Центр розвитку міста» спільно з якою займаюсь реалізацією міських проектів, що передбачають щоденне спілкування з населенням, я розумію, що важливою проблемою є відсутність серед киян запитів на історизм як складову у розвитку міста, відсутність культурного виховання в школах, відсутність приналежності до громади КИЯН, яка здатна диктувати умови гри. Таку негативну тенденцію потрібно змінювати та чи дочекаються цих змін нині існуючі пам’ятки архітектури?