Універсальна метафора Соледара

У межах арт-резиденції «Заземлення» художник Віталій Агапєєв створив графічну роботу «Солерос» і пояснив, що спільного між містом і цією рослиною.

«Спочатку була зовсім інша ідея, – розповідає художник, який приїхав до Соледара на початку червня в рамках арт-резиденції «Заземлення» від платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.  –  Я планував створити у місті мурал, однак весь тиждень безупинно лили дощі. Довелося імпровізувати. Так виникла потреба перейти до «плану Б» —  графічної роботи».

Віталій Агапєєв – художник із графіті-бекграундом, учасник багатьох виставок та резиденцій в Україні та за кордоном, співвласник DIY-бренду Square_NA. У своїй творчості досліджує процес аморфізації кордонів між людською свідомістю, природою та технологією. Найчастіше Віталій працює із графікою, муралами, інсталяціями та медіаартом.

Мистецька резиденція від ІЗОЛЯЦІЇ зацікавила митця насамперед локацією та умовами. До цього художник ніколи не бував у Соледарі – невеликому промисловому місті, життя якого міцно пов’язане із видобутком солі.

«За тиждень треба було не лише облаштувати свій побут у новому місці, а й паралельно створити мистецький проєкт. Попри своєрідну екстремальність умов, це був цікавий експеримент, – говорить він. – Коли стало зрозуміло, що від муралу доведеться відмовитися, я дуже швидко кристалізував в конкретний образ і форму ідею графічної роботи».

На перший погляд робота Віталія Агапєєва «Солерос» скидається на химерну карту чи план місцевості. Фактурний візерунок, що нагадує невідоме письмо, розсічений білими смугами.

«Під час роботи мене неодноразово запитували, що я малюю. Було вигідно відмовчуватися, оскільки інтерв’юери самі пропонували свої варіанти. Найпопулярніший з них – карта.  Це досить близько до істини, але ця карта – не фізична й не топографічна. Я не бачу резону в копіюванні вже наявних форм, – пояснює митець. – У роботі я опирався на методи автоматичного й асемічного письма. Обидва передбачають створення певного виду письма, недоступного для зчитування людям. Це чистий потік свідомості, який лише нагадує алфавіт, але ним не є».

Щоби більше розповісти про роботу «Солерос» і пояснити деякі закладені у неї смисли й ідеї, Віталій Агапєєв написав невелике есе. У ньому він, зокрема, проводить паралелі між рослиною з аналогічною назвою та самим Соледаром.

 «Солерос – це універсальна метафора для міста. Як рослина, так і весь населений пункт живе в екстремальних умовах. Кожен із них є супутником солі. Обидва дістають з-під землі неорганічні речовини, переробляють їх та цим підтримують життя інших істот. Власне, увесь Соледар і є новою реінкарнацією солероса, але зітканої з бетону, цегли, металу, флори і фауни», – пояснює резидент.

Розповідає, що перше, що він помітив у місті – це комунікації.

 «Увесь населений пункт, наче мотузкою-шибарі, обплутано і перерізано газовими трубами, теплотрасами та електропроводами. Разом із цим велика кількість людей постійно спілкуються між собою, а не відособлені у своїх мовчазних келіях-смартфонах. І, звичайно, всі всіх знають, окрім мене. Тому на початках я отримував лише крихти й уривки цих розмов. Це і підштовхнуло мене до використання методу нарізок у графіці», – пояснює він.

Віталій розповідає, що «посеред цієї текстури колективного тіла» його не полишала думка про локальні комунікації. Саме тому він додав у роботу білі проміжки, що постійно з’єднують простір довкола роботи.

«Я не міг робити їх геометрично рівними, оскільки ситуація із порозумінням не настільки ідеалістична, як здавалося, – підкреслює Агапєєв. –  Багато людей, з якими довелося познайомитися, не задоволені існуючим у місті порядком соціальних процесів. Інколи їм не так просто домовитися між собою про звичайні речі, зрештою, як і всім нам. Але – що найважливіше – попри все, у місті зберігається міцний зв’язок між його а́кторами. А комунікація, хай і місцями порушена, продовжує виконувати свою функцію – поєднувати».

Свій мистецький досвід у Соледарі Віталій Агапєєв підсумовує так: «Для митців робота у невеликих містах – це віднайдення якихось нових для них візуальних образів і контекстів, які, можливо, важко помітити на тлі великого міста, але легко запримітити у малих населених пунктах».

Нагадаємо, серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», ініційована культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ, триватиме до серпня. Її мета – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю. Митці протягом тижня живуть у Соледарі й працюють над мистецькими проєктами, які потім залишаються у місті.

 Усі новини проєкту читайте на сайті Фонду ІЗОЛЯЦІЯ, а також у телеграм-каналі.

Фото: IZOLYATSIA photo archive.

Підготувала Марія Семенченко