Укриття як простори для спільноти: досвід Tolocar і Платформи Острів

Повномасштабна війна змусила українські громади оперативно шукати рішення у сфері безпеки, доступності укриттів і водночас — збереження соціального життя. У цьому контексті ініціатива Tolocar підсумовує результати понад двох років співпраці з ГО «Науково-мистецька платформа “Острів”». Платформа Острів, спираючись на кращі міжнародні практики та власний досвід партисипативного розвитку публічних просторів з 2015 року, в межах Tolocar реалізувала масштабовані простори подвійного призначення.

Ключовим результатом проєкту стало не лише фізичне відновлення і облаштування приміщень, а й активне залучення громад, а також передача знань і досвіду для довгострокового утримання цих просторів. Через діалог із мешканцями спільно визначалися функції укриттів — від безпеки до освітніх і культурних активностей. Це дозволило інтегрувати їх у повсякденне життя громади. Досвід показав, що безпекова інфраструктура може й повинна бути частиною її живої тканини.

Важливу роль у реалізації проєкту відіграв мобільний мейкерспейс Tolocar, який використовувався як виїзна майстерня. Це дало змогу залучати волонтерів і мешканців до ремонту приміщень, виготовлення меблів та елементів інтер’єру без потреби у складному обладнанні, знижуючи витрати й посилюючи відчуття спільної відповідальності за простір.

Ітеративна робота з укриттями дозволила Платформі Острів поступово оптимізувати архітектурні, інженерні та організаційні рішення, зробивши їх раціональними й відтворюваними. Перші реалізовані простори стали основою для подальшого вдосконалення підходу.

Так, у другому гуртожитку КНУБА в Києві укриття перетворилося на повноцінний багатофункціональний простір з робочими зонами, сценою та місцем для ігор. Саме завдяки активному залученню студентів до процесу переоблаштування сформувалася ініціатива «Сховок», яка й надалі розвиває простір, організовує події та залучає ресурси для його підтримки.

В укритті навчального корпусу Національного авіаційного університету акцент було зроблено на освітній функції — тут з’явилися лекційна зона та зона відпочинку.

Ще один університетський простір — укриття архітектурного факультету КНУБА — був реалізований швидко завдяки вже напрацьованим рішенням. Великі столи та лави, створені за розробленими схемами, дали змогу використовувати простір для групової роботи й занять, а стримане оформлення сформувало спокійну та комфортну атмосферу.

Робота з укриттям у житловому будинку на бульварі Вацлава Гавела в Києві тривала довше, оскільки формування спільного бачення серед мешканців потребувало часу. Водночас простір поступово наповнюється подіями та активностями. Укриття було поділене на публічну й напівпублічну зони, а після ремонту та впровадження елементів інклюзивності — пандусів, доступних санвузлів і зручних проходів — стало значно доступнішим для людей з інвалідністю.

У третьому гуртожитку КНУБА ініціатива повністю йшла знизу: студенти самі звернулися по підтримку, виконали демонтажні роботи та долучилися до облаштування. Спочатку укриття планували як музичну кімнату, але згодом його функції розширили — з’явилися робочі столи й тихі зони для навчання.

Особливу увагу команда приділяла гнучкому зонуванню та меблям подвійного призначення. Простори не отримували жорстко закріплених функцій — замість цього використовувалися модульні рішення, світлове зонування, текстильні елементи й меблі, що легко трансформуються під різні сценарії використання.

Значна частина меблів була створена шляхом переосмислення старих радянських стільців, ламп і офісних крісел. Цей підхід продемонстрував, як повторне використання ресурсів допомагає суттєво знизити витрати. Просте, але ефективне рішення з вентиляцією — використання наявних повітроводів і звичайного вентилятора — довело, що комфорт не завжди потребує великих бюджетів.

Загалом у межах проєкту було розроблено сім дизайн-рішень і реалізовано п’ять укриттів, які сьогодні функціонують як багатофункціональні громадські простори. Окремим прикладом масштабування став дистанційний проєкт у Решетилівці на Полтавщині, де команда консультувала мешканців онлайн. Після цього з’явилися запити з інших міст, зокрема із Запоріжжя.

Прості, відтворювані та комфортні рішення дозволили перетворити укриття з «простору очікування небезпеки» на місце взаємодії, підтримки й розвитку. Водночас партисипативний підхід і мейкерські навички, здобуті учасниками, сприяли розвитку локальних компетенцій, відповідального ставлення до спільного простору та готовності до інновацій.

На наступний рік команда Платформи Острів в межах Tolocar планує облаштування ще кількох укриттів, а також публікацію методичних рекомендацій щодо облаштування просторів.

#TOLOCAR – частина проєкту «Ефективне державне управління завдяки GovTech і прозорості в Україні», що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) і реалізується Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH у тісній співпраці з українськими та міжнародними партнерами.