У пошуках «Рідкісного ресурсу»: 22 Мандрівний Docudays UA вирушає Україною

Від гірських сіл Франківщини та Закарпаття — до прифронтових міст Харківщини, Запоріжжя та Херсонщини за лічені кілометри від лінії боєзіткнення: зустрічайте Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA — 2025! 

Фестиваль розпочне свою подорож 12 жовтня з Херсону та до кінця листопада з подіями наживо й онлайн побуває у 19-ти областях України. Ми представимо 10 кіноісторій, відібраних із програми 22 Docudays UA у Києві, та поговоримо про наші рідкісні ресурси, силу співдії у боротьбі за світ свободи й демократії, а також про права людини, емпатію та людяність як його основу. 

Мандрівний є продовженням Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA — однієї з найбільших кінематографічних і правозахисних подій всієї Східної Європи, що відбувається у червні в Києві. Цього року партнерами фестивалю в регіонах стануть 29 громадських ініціатив і організацій. Вони проведуть покази фільмів, обговорення та спецподії у молодіжних і креативних просторах, освітніх хабах, школах і вузах, бібліотеках, будинках культури, кіноклубах та закладах виконання покарань — для широкої публіки та цільових аудиторій. 

Тема та візуальна концепція

Центральна тема 22 Docudays UA — «Рідкісний ресурс». Асоціативно назва апелює до угоди України та США про рідкісноземельні метали, але насамперед вона — про українців і українок та їхні внутрішні сили для творення суспільства на основі партисипативної демократії, коли громадян(к)и беруть безпосередню участь в ухваленні рішень і втіленні змін у своїх громадах та державі. 

Головний фестивальний постер

Ми говоритимемо про боротьбу за європейське майбутнє, єдність, опір ворогу та щоденну горизонтальну співдію — задля перемоги. Через які випробування проходить сьогодні демократія у світі? Що потрібно, аби захистити права та гідність людини в умовах війни? На чому тримається наша стійкість? Та що може зробити окремо взята людина? 

Для команди ГО «Докудейз» одним із особливо рідкісних ресурсів була Тетяна Кулик — координаторка Департаменту з розвитку мереж. Людина, яка вкладала своє велике серце у щорічний Мандрівний фестиваль і в щоденну роботу Мережі кіноклубів DOCU/CLUB, допомагала іншим відчути в собі силу робити важливі речі та змінювати світ довкола себе на краще. Її раптово не стало 29 липня 2025 року. 

22-й Мандрівний Docudays UA ми присвячуємо світлій пам’яті Тетяни Кулик.

Кінопрограма 

З конкурсних і позаконкурсних програм 22 Docudays UA для Мандрівного відібрали 10 документальних стрічок із 11 країн світу: три з них зняті в Україні або в копродукції з міжнародними партнерами, сім — в Ірландії, Франції, Нідерландах, Великій Британії, Хорватії, Італії, Словенії, Катарі, Португалії та Іспанії.

Ці фільми фокусуються на нашій суб’єктності та боротьбі за свободу, справедливість і збереження людської гідності навіть у найскладніших обставинах, чуттєво осмислюють теми історії та пам’яті, досліджують, як вибір людини впливає на її життя і як одна людина може впливати на життя інших. Вони резонують із тим досвідом і тими викликами, через які ми проходимо, спонукають до глибоких роздумів і ґрунтовних правозахисних дискусій.

Відкриє фестиваль і розпочне розмову про наші рідкісні ресурси стрічка «Санаторій» ірландського режисера Гара О’Рурка. Доволі іронічна картина про легендарний лікувальний курорт «Куяльник» на Одещині, за колоритом якого розкривається певний портрет української нації, що не припиняє боротися, мріяти, кохати, горювати, планувати життя під звуки тривог. І доводить: люди — наш найцінніший і найрідкісніший ресурс.

Кадр із фільму «Санаторій»

Ще одна стрічка з магістральної програми «Рідкісний ресурс» — «Паперова країна» від французької режисерки Маріон Бое. Фільм стежить за адвокаткою Мелані Ле Верже, яка вже двадцять років юридично супроводжує неповнолітніх мігрантів/-ок, та нагадує, що в центрі демократичного суспільства завжди має бути людина.

«DOCU/СВІТ» на Мандрівному представлятиме близька українцям, щемка і вдумлива документальна історія від молодого нідерландського режисера Маартена де Шуттера «Моя золота дитина». Його мама, Мартіна, активістка за права людей з ВІЛ і феміністична антропологиня, загинула у збитому росією малайзійському боїнгу МН-17. Тепер Маартен намагається зберегти пам’ять про неї та жити далі. Ще одна стрічка, що дає простір для роздумів про природу комеморації, — «Фіуме або смерть!» Ігоря Безіновича із програми «DOCU/АРТ». Цей блискучий кінематографічний експеримент досліджує і осмислює історію міста через пам’ять його жителів, змішуючи архівні фото, театралізовані реконструкції, експертні коментарі та карнавальний абсурд. 

Кадр із фільму «Фіуме або смерть!»

З-поміж стрічок, що були відзначені на провідних світових фестивалях і ввійшли до програми «DOCU/ХІТИ», побачите зворушливий автобіографічний фільм «Скло — моє нереалізоване життя» Рогіра Капперса із Нідерландів, який у 52 роки вирішує повернутися до дитячої мрії і навчитися музичної гри на склянках. А «Мій щоденник сексуального шантажу» із секції «Спеціальні події», який іспанська режисерка Патрісія Франкеса знімала від дня крадіжки її лептопа (ноутбука) з інтимними світлинами до моменту, коли змогла зупинити онлайн-переслідування — про те, як зрештою брати у свої руки ситуацію і власне життя.

Серед короткого метру з програм «DOCU/КОРОТКО» та «Docs4Teens» маємо дві українські стрічки: «Як пройшли мої літні канікули» Антоніо Лукіча — ніжне, але місцями болюче кіно, в якому діти в день Першого  вересня діляться спогадами про своє літо, а також «Де мій бронік?» Дар’ї Пенькової, що змушує замислитися, наскільки сильно з війною змінилися наші пріоритети та ми самі.

Кадр із фільму «Як пройшли мої літні канікули»

Також до цієї добірки ввійшли зарубіжні фільми, близькі до нашого контесту. Стрічка «Остання пісня з Кабула» від Кевіна Макдональда і Рухі Хамід розкаже про учениць музичної школи в Афганістані, котрі не полишають своєї любові до музики попри всі потрясіння в країні. А анімаційна робота Натана Феґана «У серці долини — спів» — історії трьох засуджених у США, які відбувають покарання в одиночних камерах. 

Кадр із фільму «У серці долини — спів»

Попри війну, широку географію й кількість фестивальних локацій ми прагнемо зберегти живий контакт. Режисери та режисерки, представники й представниці творчих команд, герої та героїні фільмів приєднуватимуться до подій — наживо або через відеозв’язок, аби ділитися рефлексіями, міркувати про силу документального кіно і разом шукати відповіді на складні правозахисні питання.

Правозахисна складова

Під час подій правозахисної програми «RIGHTS NOW!» разом із правозахисниками та правозахисницями, діячами та діячками громадського сектору, активіст(к)ами й експерт(к)ами в різних галузях ми говоритимемо на непрості, чутливі, але потрібні в ці часи теми дотримання прав людини, інклюзії та демократичних цінностей. Зокрема, у кожній області, де цієї осені побуває фестиваль, розгорнемо дискусії, присвячені практикуванню українцями та українками партисипативної демократії — залученості в життя держави щодня, а не лише під час виборів, та можливості впливати на зміни. 

Цього року Мандрівний буде особливий тим, що матиме амбасадора — людину, яка є уособленням такої демократії. Ним стане відомий журналіст і правозахисник, ветеран, багаторічний модератор подій фестивалю та член журі у спеціальній номінації «RIGHTS NOW!» на Docudays UA — 2025 Максим Буткевич. У перші дні повномасштабного російського вторгнення Максим добровільно мобілізувався до лав ЗСУ, але вже влітку 2022 потрапив у полон, де пробув 2 роки і 4 місяці. Нині він — один із найпотужніших голосів українських військовополонених. 

Максим Буткевич, правозахисник, журналіст, ветеран із досвідом російського полону, амбасадор 22 Мандрівного Docudays UA

Тему реінтеграції та реабілітації співгромадян/-ок, які повернулися з російської неволі, команда Мандрівного також визначила як одну з пріоритетних для обговорення. Проблема є загальнонаціональною, однак у кожному регіоні матиме свої важливі акценти, адже включеність місцевої влади й громадських організацій та можливості установ, що працюють зі звільненими, скрізь є різними. І якщо для військовослужбовців/-иць існують — бодай, і недосконалі — механізми державної підтримки, то цивільні досі залишаються поза системою.

Важливою складовою програми RIGHTS NOW! стануть події всеукраїнської інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», яку ГО «Докудейз» започаткувала та реалізує спільно з ВГО «Магнолія». Ця тема — також про нашу співучасть. У межах кампанії ми проведемо серію практичних воркшопів з психологами/-инями та юрист(к)ами, де розкажемо, як боротися з грумінгом, сексторшном та іншими онлайн-загрозами, як стати опорою і підтримкою для дітей та зробити цифровий простір безпечнішим. 

У «Живій бібліотеці» традиційно зосередимося на цінності людського ресурсу. Цього разу її «книгами» стануть люди з непересічним досвідом, обʼєднані історіями подолання викликів війни, стигм і дискримінацій, сила яких — у незламності, бажанні діяти попри все, творити позитивні зміни в суспільстві та захищати власну країну. 

Безпековий компонент

Четвертий рік поспіль фестиваль відбувається в умовах воєнного стану. Безпека наших глядачів і глядачок, гостей та команд — понад усе. Ми плануємо і проводимо заходи з урахуванням рівня загроз і поточної ситуації в області (громаді), а для офлайн-показів і дискусій обираємо лише ті локації, де є укриття. 

З міркувань безпеки, частина інформації про події у регіонах може залишатися непублічною, тож слідкуйте за публікаціями на cайті та Facebook-сторінці Мандрівного Docudays UA і підписуйтеся на сторінки фестивалю у своїх регіонах, аби не пропустити важливого. Більше також можна дізнатися напряму від наших координаторів та координаторок. 

Організатори фестивалю: Громадська організація «Докудейз», Українська Гельсінська спілка з прав людини, Благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я» та ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв». 

Медіапартнери: Суспільне, Громадське радіо, hromadske, ГУРТ, Вгору.

22-й Мандрівний Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та International Media Support. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.