У Нововолинську місцеві жителі та переселенці об’дналися заради спільної мети

На кухні кафе «Куба» кипить робота. А  ще шкварчить, нарізається, чиститься, ліпиться… Все це для того, щоб нагодувати військових територіальної оборони та переселенців. Керує усіма процесами тут місцева жителька та власниця закладу Наталія Матвіюк. Водночас, як сама вона каже, нічого не могла зробити без її надійної команди. Олександр, Артем, Олексій, Олеся, Марина – всі вони виїхали з рідних домівок до  Нововолинська через війну.

«Якось прийшла до мене подруга і розповіла, що приїхала до нашого міста сім’я – голі та босі. Ні каструлі, ні матраців, ні продуктів… Ми їм звісно допомогли. Згодом вони запитали чи потрібна допомога. Звісно треба, бо ж хто від помочі відмовляється», –  розповідає Наталія Матвіюк.

Хлопці додають, що приїхали з Києва до Нововлинська ще в перші дні повномасштабної війни. Вирішили приєднатися до цієї справи не тільки, щоб допомогти пані Наталі.

«Зараз такий час, що не можна просто в дома сидіти. Кожен має допомагати чим може. Якщо просто байдуже спостерігати, то діла не буде», – каже Олександр.

Чіткого розподілу функцій тут не має. Кожен робить все, що потрібно: прибирають, носять продукти, готують, миють посуд. Роботи багато, бо кожного дня тут годують чимало людей.

«Прийшла до нас нещодавно сім’я переселенці. Кажуть, що грошів лишилося у них дуже мало і запитали чи можемо їх покормити. То як ми можемо відмовити? А в цілому ми за день кормимо десь 170 людей. Більша частина – це територіальна оборона, а інші – вимушено переселені українці, що живуть в одному з місцевих прихистків. Продуктами переважно забезпечує військомат. Якщо просимо, то допомагає міська влада», – зазначає Наталія Матвіюк.

Вона додає, що готувати будуть, поки є потреба і можливості. Адже в цей не простий час треба об’єднуватися і примножувати перемогу, як кожен може.

Публікація написана Волинським Інститутом Права в межах проєкту «Шелтер» за підтримки Фонду Східна Європа.