У Львові та Харкові учнів навчали практикам подолання стереотипів між Сходом і Заходом

У березні 2017 року пройшов другий етап проекту «Активізація громадянського суспільства шести областей України для подолання стереотипів та інтеграції ТПО у життя громад «Декалог примирення» Центру правових і політичних досліджень «СІМ» (керівниця – Ніна Хома).

Випускниками проекту були представлені напрацьовані презентації найкращих практик на сході та заході України.

Раніше першим етапом став освітній проект у Львові, який пройшов у липні-серпні 2016 р. і після якого були запропоновані поїздки до Львова і Харкова учасникам цього проекту.

Харківсько-донецька команда (Ю. Чумак, А. Чакубаш, Ф. Руденко) у СЗШ №48 м. Львова у тренінговому форматі для учнів представила свої практичні підходи, а саме проект «Вдаримо HUMRA та форум-театром по упередженому ставленню до дітей-переселенців». Волинська команда (О. Лисак , Ж. Литвина, І. Данилюк , К. Гримарович) у СЗШ №91 м. Харкова презентувала свій проект «Права людини: знати, поважати, захищати».

Ці події відбулись послідовно, динамічно, креативно. Для учнів створювались умови, щоб вони зорієнтувались на ті риси та цінності, що їх об’єднують, знайомилися з думками одне одного, ділилися враженнями, здобували та відпрацьовували знання в галузі прав людини через різні інноваційні візуальні, ігрові методи та інтерактивні підходи, що базуються на правах людини.

Активізуючи увагу учнів на подоланні стереотипів, упередженому ставленні, ксенофобії, школярів націляли на активну участь в обговоренні, аналізі відеосюжетів, вони пробували себе у ролі акторів, змінювали постановку так, щоб були дотримані права людини як такі, що своєчасно треба «перевдягати у строгі костюми юридичних норм, базових людських потреб». Приємно було, що учні не «повелись» на провокативні прийоми щодо дискримінації «донецьких».

Ця навчально-комунікаційна подія навіяла думки про те, що в системі освіти діти можуть стати руйнівниками стереотипів, бо раніше від цієї системи вимагали передавати знання та «увіпхнути» їх у конкретну систему «цінностей». Зараз знання передавати великої потреби немає, вони є всюди, де є інтернет, бо для чого завчати те, що можна піддивитись у смартфоні. Тому учням намагались давати те, що може їх зацікавити, спонукати до здобуття знань, які необхідні в життєвих ситуаціях, розвивати вміння і навички застосування знань, провокувати на зміни. І це створює певні умови, щоб бачити і роздмухувати їхнє почуття справедливості, збудити дух пізнання, запалити в очах світло розуміння, щоб привертати увагу до того, що робота навчальних закладів не фанфари, а постійна, послідовна праця, де головними мають бути інтереси дітей. Це буде малим внеском, чітким шляхом до того, щоб вони стали справжніми агентами змін, які будуть прискорювати руйнацію кривих дзеркал у нашому суспільстві.

Фьодор Руденко